Ухвала суду № 56999548, 05.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р. Справа № 876/6787/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

за участю секретаря судового засідання Андрушківа І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

14.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, в якому, з урахуванням уточнень та зміни позовних вимог, просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо розгляду письмових звернень до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Семенишина Миколи Олександровича від 21.11.2014 року, 02.02.2015 року, 13.02.2015 року, до прокурора Івано-Франківської області Настасяка Ігора Івановича від 12.12.2015 року, до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ МВС України Довганича Василя Антоновича від 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 06.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Шкутова Віктора Володимировича від 08.04.2015 року, 29.04.2015 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року та зобов'язати УМВС України в Івано-Франківській області розглянути письмові звернення до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Семенишина Миколи Олександровича від 21.11.2014 року, 02.02.2015 року, 13.02.2015 року, до прокурора Івано-Франківської області Настасяка Ігора Івановича від 12.12.2015 року, до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ДВБ МВС України Довганича Василя Антоновича від 01.04.2015 року, 02.04.2015 року, 06.04.2015 року, 28.04.2015 року, 29.04.2015 року, до начальника УМВС України в Івано-Франківській області Шкутова Віктора Володимировича від 08.04.2015 року, 29.04.2015 року, 05.05.2015 року, 14.05.2015 року, 15.05.2015 року в повному обсязі відповідно до Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації».

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в порушення Закону України «Про звернення громадян», Закону України «Про інформацію», Закону України «Про доступ до публічної інформації» Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області проігноровано його численні звернення, а відтак вважає, що такі звернення повинні бути розглянуті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду першої інстанції мотивована тим, що відповідачем були надані відповіді позивачеві у спосіб і строки, що встановлені Законом України «Про звернення громадян».

Не погоджуючись з прийнятою постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою адміністративний позов задовольнити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Із змісту ст. 19 Конституції України слідує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Преамбулою Закону України «Про звернення громадян» визначено, що цей Закон регулює питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Відповідного до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно ст. 3 цього ж Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. При цьому, скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішенням державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про звернення громадян» до рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності.

Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги.

Звернення може бути усним (викладеним громадянином і записаним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, якщо ці повноваження оформлені відповідно до чинного законодавства.

Звернення може бути подано як окремою особою (індивідуальне), так і групою осіб (колективне).

Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати.

Звернення, оформлене без дотримання цих вимог, повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Відповідно до ст. 7 вищевказаного Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Згідно ч. 2 ст. 8 вищевказаного Закону не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по суті, а також ті звернення, терміни розгляду яких передбачено статтею 17 цього Закону, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Статтею 14 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, посадові особи зобов'язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду.

Відповідно до абз. 7 ст. 19 вищезазначеного Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення.

Статтею 20 цього ж Закону встановлено, що звернення розглядається і вирішується у термін не більше одного місяця від дня його надходження. Проте якщо питання у ньому не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо у місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Як встановлено судом першої інстанції, 21.11.2014 року ОСОБА_1 направлено заяву до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Сектора медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області з проханням про надання письмового обґрунтування причин нерозгляу його письмової заяви від 26.09.2014 року та надання пояснень щодо проведення слідчих дій з приводу заяви від 15.10.2014 року (а.с. 6).

Матеріалами справи підтверджується, що 22.12.2014 року за вих. № 14/Д-25 ОСОБА_1 було надано повну і вичерпну відповідь на його заяву від 21.11.2014 року (а.с28-31).

Також 02.02.2015 року ОСОБА_1 направлено заяву до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Сектора медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області про надання довідки про доходи за період з серпня 2014 року по січень 2015 року та з проханням надання письмового обґрунтування причин не розгляду його звернення від 21.11.2014 року (а.с.5).

З матеріалів справи слідує, що 27.02.2015 року за вих. № 13187 Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області Сектор медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області було видано довідку про доходи ОСОБА_1, що також підтверджується витягом з жургалу реєстрації пропозицій, заяв і скарг громадян (а.с.32).

13.02.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про надання копії протоколу зборів колективу Сектору медичного забезпечення УМВС України в Івано-Франківській області від 26.09.20144 року, копії його звернення до прокурора Івано- Франківської області від 12.12.2014 року, довідки про середньоденний заробіток, довідки про суми нарахованих і виплачених йому відпускних за 2014 рік (а.с.51).

11.03.2015 року позивачеві була надана відповідь на вищезгадане звернення, що не заперечується позивачем (а.с.52).

06.04.2015 року ОСОБА_1 звернувся до начальника відділу внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області Департаменту внутрішньої безпеки МВС України з заявою про надання інформації стосовно скерування заяв від 01.04.2014 року та від 02.04.2014 року та надання копій таких звернень, також просив надати інформацію про проведення службового розслідування за фактами викладеними ним у зверненні від 12.12.2014 року.

Листом від 10.04.2015 року за вих. № 18/8-Д 29 відділу внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області ОСОБА_1 було надано відповідь на запитувану інформацію у заяві від 06.04.2015 року (а.с.55)

Стосовно посилань позивача на бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його звернень від 01.04.2015 року та від 02.04.2015 року, то колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи слідує, що такі були розглянуті в межах компетенції Відділом внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області та за вихідними номерами 18/8 - Д 26 від 02.04.2015 року та 18/8-Д 27 від 03.04.2015 року скеровані до УМВС України в Івано-Франківській області для проведення перевірки та вжиття заходів реагування, про що було повідомлено позивача листом від 10.04.2015 року за вих. № 18/8-Д 29 (а.с. 55).

При цьому, УМВС України в Івано-Франківській області листом від 30.04.2014 року № 13/177 також надало відповідь позивачеві на запитувані інформацію в листах від 01.04.2015 та від 02.04.2015 року (а.с.57).

Також з матеріалів справи слідує, що листом Відділу внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки в Івано-Франківській області від 30.04.2015 року № 18/8 - Д 11 о/п було повідомлено ОСОБА_1 про те, що матеріали звернень від 28.04.2015 року та від 29,04.2015 року, з додатком заяви на ім'я начальника УМВС України в Івано-Франківській області скеровано до УМВС України в Івано-Франківській області для проведення перевірки та вжиття заходів реагування (а.с. 58).

Судом першої інстанції також встановлено, що 05.05.2015 року позивачем направлено ще одне звернення в управління МВС України.

13.05.2015 року заступник начальника УМВС України в Івано-Франківській області листом № 1/162зі від 13.05.2015 року повідомив ОСОБА_1 про те, що на подані позивачем звернення протягом 2014-2015 років неодноразово надавались ґрунтовні відповіді, а також законність прийнятих рішень за цими зверненнями вивчається судовими інстанціями (а.с.60).

Стосовно доводів позивача про бездіяльність УМВС України в Івано-Франківській області щодо розгляду письмового звернення до прокурора Івано - Франківської області Настасяка І.І. від 12.12.2015 року, то колегія суддів зазначає, що зі змісту відповідей на звернення ОСОБА_1 слідує, що заява останнього від 12.12.2015 року на адресу УМВС України в Івано-Франківській області не поступала.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи позивача щодо бездіяльності органів державної влади та їх посадових осіб з розгляду звернень позивача в процесі апеляційного розгляду не підтвердились, оскільки письмові відповіді на ці звернення були надані.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2015 року у справі № 809/1506/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Б. Заверуха

Судді: О.М. Гінда

В.В. Ніколін

Повний текст ухвали

виготовлений та підписаний

07.04.2016 року