Постанова № 56999477, 04.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 357/14920/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Рябченко Л.А.

Суддя-доповідач: Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

Суддів: Ісаєнко Ю.А.,

Оксененка О.М.,

при секретарі: Нікітіній А.В.

за участю

позивача ОСОБА_3

представника відповідача Олійника С.С.

представника відповідача Нечипоренко Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, Управління Пенсійного фонду України в м.Біла Церква Київської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати незаконними дії Білоцерківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№35) щодо відмови провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 за період роботи по ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи з 05 травня 1986року по 08 травня 1986року та видати довідку про грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі, а також з урахуванням 10% доплати за режим ( за особливі умови), з урахуванням 6-ти годинного робочого часу при 6-ти денному робочому тижні, та зобов'язати відповідача провести перерахунок заробітної плати позивача за період проходження служби в зоні Чорнобильської АЕС (м.Чорнобиль) з 05 по 08 травня 1986р. з урахуванням посадового окладу та окладу за звання в подвійному розмірі, а також з урахуванням 10% доплати за режим ( за особливі умови) з урахуванням 6-ти годинного робочого часу при 6-ти денному робочому тижні та видати нову довідку про грошове забезпечення.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з цим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просять постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В судовому засіданні представники відповідача доводи апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити, в той час як позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник УПФУ в м.Біла Церква Київської області до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ України у складі установи Ю/А 45-35м. Біла Церква.

Відповідно до посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, отримує пенсію по інвалідності згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ».

Установа Ю/А 45-35, в якій позивач проходив службу у 1986 році, згідно наказу ДДУПВП № 165 від 29.11.1999 року перейменована на Білоцерківську виправну колонію № 35, знаходиться у підпорядкуванні Державної пенітенціарної служби України.

09.09.2015 року позивач звернувся до начальника Білоцерківської ВК №35 з заявою, в якій просив перерахувати заробітну плату та видати йому довідку про перераховану заробітну плату за період роботи в зоні відчуження з 05.05.1986р. по 08.05.1986р. з урахуванням Урядових рішень, які діяли в 1986 році при нарахуванні заробітної плати.

На заяву отримав відповідь від 16.09.2015року № 19-29-15/Ш-26 та довідку про грошове забезпечення за травень 1986 року згідно особового рахунку ОСОБА_3, до якої включено 105 крб. - посадовий оклад, 10,50крб. - (10%) підвищення за рівень безпеки, 130 крб. - спеціальне звання, 24,55 крб. - надбавка за вислугу років, 15,98крб - премії, всього 286,03крб. (а.с. 10).

Вважаючи, що до вказаної довідки не були включені передбачені діючим законодавством виплати, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про неправомірність дій відповідача та, як наслідок, обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Проте, колегія суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами, організаціями (військоматами).

Згідно з пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Тобто, відповідач має право видати довідку про розмір заробітної плати відповідно до даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

Після аварії на ЧАЕС 26 квітня 1986 року Уряд колишнього СРСР та Української РСР ухвалили рішення із грифом "таємно" щодо оплати праці осіб-ліквідаторів. Після зняття грифа "таємно" та для "службового користування" стало відомо, що при нарахуванні заробітної плати не були враховані вимоги нормативно-правових актів: розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964, постанови Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 року № 524-156, розпорядження Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031, постанови Ради Міністрів СРСР від 5 червня 1986 року № 655-195, постанови Ради Міністрів УРСР від 10 червня 1986 року № 207-7 та інші.

У вказаних нормативно-правових актах йдеться про умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов'язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Так, пунктом 1 постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156 "Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської атомної електростанції" передбачались виплати військовослужбовцям військових частин і органів Комітету державної безпеки СРСР, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, що виконують службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, посадові оклади і оклади за військовим або спеціальним званням в подвійному розмірі.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс "Про виділення Міненерго СРСР додаткових фондів заробітної плати" дозволено керівникам міністерств і відомств, які брали участь у ліквідації аварії, за згодою представника урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих роботах у III, II, I зонах небезпеки у 5-, 4-, 3-кратному розмірах, а особам офіцерського і начальницьких складів, прапорщикам і мічманам також із окладів за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем роботи (служби) нараховувалися на одинарний посадовий оклад.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 №1031-рс поширено порядок та умови підвищеної оплати праці, передбачені розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 № 964, на військовослужбовців, начальницький та рядовий склад органів внутрішніх справ.

Грошове забезпечення особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, що виконували службові обов'язки в зоні Чорнобильської АЕС, здійснювалося на підставі нормативно-правових актів МВС СРСР та МВС УРСР, зокрема, наказів МВС СРСР від 11 травня 1986 року № 0130, від 17 травня1986 року № 0149, від 30 червня 1986 року № 0189 та інших.

Абзацом 1 пункту 1 наказу МВС СРСР від 17 травня 1986 року № 0149 "Про додаткові виплати особистому складу органів та внутрішніх військ МВС СРСР, які зайняті на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" на виконання зазначених розпоряджень міністру внутрішніх справ Української РСР було дозволено за погодженням з головою Урядової комісії з ліквідації аварії здійснювати у виняткових випадках оплату праці робітників, службовців, а також призваних на збори військовозобов'язаних, які зайняті на особливо важливих і відповідальних роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у ІІІ зоні небезпеки - у 5-кратному розмірі у порівнянні зі встановленими чинним законодавством нормами, у II зоні - у 4-кратному розмірі, у І зоні - у 3-кратному розмірі.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (постанова Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207-7) надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в 4-, 3- і 2-кратному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Оплата праці робітників і службовців, відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори, за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно абзацу 4 пункту 1 Постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 5 червня 1986 року № 665-195 (абзац 4 підпункт 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7) у відповідних зонах небезпеки в 4-, 3- і 2-кратному розмірах (із врахуванням 100% тарифної ставки), виходячи з тарифної ставки, встановленої за основним місцем роботи.

Якщо відрядженим особам за основним місцем роботи зберігали грошове забезпечення, то показник кратності для розрахунку оплати праці за роботу в зоні відчуження зменшувався на одиницю.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 7 травня 1986 року № 524-156. Вказані види оплати праці є взаємовиключними та не доповнюють один одного.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 7 травня 1986 року № 524-156.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у ухвалі від 28 грудня 2015 року (справа К/800/2897/15).

Крім того, позивач помилково вважає суму в 28,56 крб. виплатою окладу за посадою та званням у подвійному розмірі.

Так, відповідно до наявних в матеріалах справи виписки з Наказу начальника управління МВС України в Київській області від 14.08.1986р. № 069 (а.с. 13), якою зобов'язано провести виплату кратних окладів ОСОБА_3 з врахуванням кількості днів знаходження в зоні небезпеки, видаткового касового ордеру (а.с. 17) та відомості на виплату кратних окладів особовому складу (а.с. 18-20) вбачається, що позивач отримав саме грошову компенсацію з урахуванням кратності у сумі 28,56 крб.

Як установлено судовим рішенням від 28 серпня 2014 року у справі 357/6620/14-а, згідно особових рахунків ОСОБА_3 за 1986 рік: основний оклад - 105 крб., оклад за звання - 130 крб., доплата за режим - 10,50 крб., надбавка за вислугу років - 24,55 крб. У березні 1986 року позивачу виплачена 13-та заробітна плата в сумі 53,40 крб., що знайшло відображення в довідці № 108. У серпні 1986 року позивач отримав квартальну премію в сумі 15,98 крб., 1/3 якої в сумі 5,33 крб. зазначена в наданій у 1996 році довідці. Згідно з особовим рахунком за 1986 рік, нарахування премій, передбачених діючою системою преміювання на 1986 рік, позивачу не проводилися. Положення про преміювання на 1986 рік у Білоцерківській виправній колонії № 35 відсутнє.

Будь яких, інших доказів, первинних документів, які могли б підтвердити отримання позивачем окладу за посадою та званням у подвійному розмірі матеріали справи не містять, а позивачем не надано.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, що стосуються включення до довідки про грошове забезпечення ОСОБА_3 посадового окладу за посадою і званням у подвійному розмірі.

Щодо посилання позивача на проведення перерахунку заробітної плати за період з 05.05.1986р. по 08.05.1986 з урахуванням 6-ти годинного робочого часу при 6-ти денному робочому тижні, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 153/10-43 для працівників, які виконували роботи, пов'язані з ліквідацією наслідків аварії в зоні радіоактивного випромінення, був встановлений 6-годинний робочий день та 6-ти денна робоча неділя.

Положенням про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженого наказом МВС СРСР від 19.03.1984р. №090 не передбачалося преміювання осіб рядового і начальницького складу, а також виплати за роботу у вихідні, святкові дні та нічний час.

Згідно п. 12 Положення про грошове утримання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ від 19 березня 1984 року № 090 винагорода за понаднормову роботу, а також додаткова винагорода за роботу у дні відпочинку та святкові дні не виплачувалася, за винятком особливих випадків, передбачених наказами МВС СРСР на підставі спеціальних рішень Уряду СРСР.

Крім того, відповідно до п.40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 23.10.1973 №778, для осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ встановлюється ненормований робочий час.

При змінній роботі або безперервному чергуванні встановлюється однакова вдень і вночі тривалість робочого часу. В разі необхідності особи рядового та начальницького складу зобов'язані нести службу в дні щотижневого відпочину і святкові дні. При цьому взамін невикористаних днів щотижневого відпочинку і святкових днів їм надаються інші вихідні дні.

Щодо посилань апелянта на Постанову Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10.06.1986 року №207-7, колегія суддів звертає увагу, що на осіб рядового та начальницького складу внутрішніх справ вона розповсюджувалася лише в частині виплати добових, безкоштовного харчування та проживання і розрахунку вислуги років, що надає право на пенсію.

Крім того, відповідно до Положення про грошове забезпечення осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, що діяли у 1986 році, розрахункова денна тарифна ставка для оплати праці і, зокрема, для оплати праці за роботу в зоні відчуження, розраховувалася шляхом ділення місячного окладу, а для осіб офіцерського і начальницького складу також і окладів за військове або спеціальне звання на кількість календарних днів за відповідний місяць роботи в зоні відчуження.

Будь-якого іншого способу розрахунку середньоденної тарифної ставки для осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ іншими законодавчими нормативними актами не передбачено.

Крім того, нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року № 1031 та листа Державного комітету УРСР з праці від 23 вересня 1986 року № 136с «Про порядок матеріального забезпечення призваних на збори військовозобов'язаних».

Вказаними нормативно-правовими актами також передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України у ухвалі від 21 січня 2016 року (справа № К/800/43268/15).

Крім того, відповідно до маршрутного листа (а.с. 171) позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС протягом 4 днів без зазначення кількості проведених годин.

Таким чином, перерахунок заробітної плати позивачу повинен проводитись з врахуванням денної тарифної ставки, а не погодинної.

Крім того, доплати і надбавки, які не утворюють нового посадового окладу, встановлені працівнику за основним місцем роботи, не враховувались при визначенні тарифної ставки у зоні ЧАЕС (абзац четвертий підпункту 1 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 р. N 207-7), при цьому, оскільки, підвищення посадового окладу у розмірі 10% за роботу з засудженими, враховуючи особливості умов праці, є постійною і невід'ємно частиною посадового окладу (а.с. 21), тобто утворює новий посадовий оклад, це підвищення повинне бути враховане під час перерахунку заробітної плати, що, зокрема, не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення адміністративного позову в частині.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Білоцерківської виправної колонії № 35 Управління державної пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області, Управління Пенсійного фонду України в Біла Церква Київської області - задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 11 лютого 2016 року - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою позов ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Білоцерківської виправної колонії Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№35) в частині невидачі належної довідки ОСОБА_3 про заробітну плату за роботу в зоні відчуження з 05 по 08 травня 1986 року.

Зобов'язати Білоцерківську виправну колонію Управління державної пенітенціарної служби України в м. Києві та Київській області (№35) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_3 за роботу в зоні відчуження з 05 по 08 травня 1986 року та видати відповідну довідку, включивши до неї 10 % доплату до посадового окладу за рівень безпеки (особливі умови праці), надбавку за вислугу років, з урахуванням кратності за роботи в зоні відчуження (відповідно до кількості днів та зони).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанова в повному обсязі складена 06 квітня 2016 року.

Головуючий-суддя Л.В.Губська

Судді Ю.А.Ісаєнко

О.М.Оксененко

Головуючий суддя Губська Л.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.