Постанова № 56999464, 07.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 квітня 2016 року № 826/1256/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРА» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «ЮКРА» (надалі - позивач або ТОВ «ЮКРА») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.09.2015 № 51326552208.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ЮКРА» правомірно сформувало податковий кредит у сумі 1 014 505 грн. за рахунок придбаних у ТОВ «Плай Сервіс» нафтопродуктів, а висновки наведені в акті перевірки №222/26-55-22-08/37449604 від 24.07.2015 р. стосовно порушення позивачем норм п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ніби-то занижений податок на додану вартість за грудень 2014 року на суму 1 014 505 грн., спростовуються нормами чинного законодавства та документально не обґрунтовані.

В судовому засіданні, призначеному на 28.03.2016, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 29.03.2016 до канцелярії суду надійшли заперечення відповідача проти позову, де зазначено про правомірність висновків акта перевірки та законність податкового повідомлення-рішення 16.09.2015 № 51326552208.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 08.07.2015 по 14.07.2015 працівником ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 02.07.2015 № 1382 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЮКРА» (код ЄДРПОУ 37449604) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських відносин з ТОВ «Плай Сервіс» (код ЄДРПОУ 37918030) за період з 01.12.2014 по 31.12.2014, за результатами якої складений акт від 24.07.2015 № 222/26-55-22-08/37449604 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки міститься висновок податкового органу про заниження позивачем в порушення норм п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6 і п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України показника задекларованого податку на додану вартість за звітний період грудень 2014 року на суму 1 014 505 грн. Епізод даного правопорушення перевіряючий пов'язує із фактами неправомірного врахування ТОВ «ЮКРА» при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість сум витрат на придбання палива (бензину автомобільного) у контрагента-постачальника ТОВ «Плай Сервіс» на підставі договору поставки від 29.04.2014 № 29/04/2.

За результатами таких господарських операцій ТОВ «ЮКРА» на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Плай Сервіс» віднесло до складу податкового кредиту за звітний місяць грудень 2014 року.

В ході здійснення документальної перевірки працівник ДПІ дійшов висновку про відсутність підтвердження реальності поставки ТОВ «Плай Сервіс» на адресу ТОВ «ЮКРА» бензину автомобільного в обсязі 309,34 тони на суму ПДВ 1 014 505 грн.

Такі висновки перевіряючого ґрунтуються на наступних обставинах: 1) згідно даних АІС «Податковий блок» основними постачальниками ТОВ «Плай Сервіс» в грудні 2014 року були ТОВ «Нафтохімтрейд», ТОВ «Юкра», ТОВ «ТД «Трейд Центр», ТОВ «Торговий дім «Енергія», ТОВ «Брон Плюс». Відповідно до наданих до перевірки первинних документів ТОВ «ЮКРА» оприбутковано від ТОВ «Плай Сервіс» 421,10 тон палива (бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5, код товару згідно з УКТ ЗЕД 2710124194). Разом з тим в грудні 2014 року ТОВ «Плай Сервіс» отримало від контрагентів-постачальників палива з тим самим кодом УКТ ЗЕД всього лише в обсязі 93,00 тони (а саме від ТОВ «Нафтохімтрейд»). Таким чином, за ланцюгом постачання підтверджено придбання палива лише в обсязі 93 тони; 2) за результатами дослідження наданих до перевірки товарно-транспортних накладних перевіряючим виявлено відсутність в них відомостей про номер резервуара, з якого відпускалися нафтопродукти, час виїзду з підприємства-вантажовідправника, дату та час прибуття до вантажоодержувача, місце завантаження автомобіля. Також за даними товарно-транспортних накладних ТОВ «Плай Сервіс» зазначено товар - бензин автомобільний А-92-Євро4-Е5, код УКТ ЗЕД - 2710124194, пункт розвантаження товару - ТОВ «Нєфтек» (по договору з ТОВ «ЮКРА») м. Дніпропетровськ, тобто фактично товар не надходив до складів ТОВ «ЮКРА»; 3) в ході перевірки до ДПІ надійшла податкова інформація за №61/2200/37918030 від 2.04.2015, сформована Світловодською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області по ТОВ «Плай Сервіс» з питань взаємовідносин з контрагентом ТОВ «Брон Плюс» за грудень 2014 року. За даним такої податкової інформації операції з придбання товару у ТОВ «Брон Плюс» по ланцюгу постачання не підтверджено.

З урахуванням даної інформації контролюючий орган не визнав надані позивачем до перевірки первинні документи такими, що підтверджують реальність вчинення господарських операцій з поставок товару в обсязі 309,34 тони палива.

14.09.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві своїм листом № 19253/26-55-22-08 «Про результати розгляду заперечення» залишила без змін висновки, викладені в акті перевірки від 24.07.2015 № 222/26-55-22-08/37449604.

16.09.2015 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийняла спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення за №51326552208 (форми «Р»), яким визначило ТОВ «ЮКРА» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 521 758 грн., в тому числі 1 014 505 грн. за основним платежем, 507 253 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

За результатами процедури адміністративного оскарження в порядку ст. 56 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 № 51326552208 було залишено без змін згідно рішень Головного управління ДФС у м. Києві від 20.11.2015 № 17785/10/26-15-10-05-35 та Державної фіскальної служби України від 21.12.2015 № 27305/6/99-99-10-01-01-25.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення від 16.09.2015 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

У відповідності до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу норми п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, перелік яких наведений у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм ст. 201 цього Кодексу.

Крім того, зокрема, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України), а саме - Наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.10.2014 за № 1235/26012 та набрав чинності 01.12.2014, діяв до 30.12.2015, тобто був чинним на момент виписки спірних податкових накладних).

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Між тим у своєму листі від 02.06.2011 № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (надалі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтер-ському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин)(надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996-ХІV).

Аналіз вищевикладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, протягом перевіряємого періоду ТОВ «ЮКРА» здійснювало господарську діяльність з оптової торгівлі палива, що відповідає видам діяльності позивача згідно з ЄДРПОУ.

Між ТОВ «ЮКРА», в особі директора ОСОБА_1, і ТОВ «Плай Сервіс», в особі директора ОСОБА_2, був укладений договір поставки від 29.04.2014 № 29/04/2, за умовами якого Продавець (ТОВ «Плай Сервіс») зобов'язується передати нафтопродукти у власність Покупця (позивача), а Покупець, в свою чергу, - прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 2 цього Договору поставка товару здійснюється погодженими партіями залізничним або автомобільним транспортом до місця розвантаження. Факт поставки товару в рамках цього Договору може підтверджуватися або актами приймання-передачі, або видатковими накладними на переданий товар, підписаними уповноваженими представниками обох сторін. Датою поставки товару вважається дата, що вказана у видатковій накладній або у актах приймання-передачі товару. Право власності на товар виникає у Покупця з моменту його передачі (поставки) та оформлення накладної (акта приймання-передачі) в порядку, передбаченому пунктом 2.5.цього Договору. Для передачі товару Покупцеві представник Покупця зобов'язаний надати представнику Продавця довіреність, видану та оформлену відповідно до чинного законодавства.

Крім того, пп. 1.2 п. 1 Договору визначено, що якість товару, який передається у власність (поставляється) Покупцю, повинна відповідати вимогам державних стандартів (ДСТУ) або технічних умов (ТУ), які діють на території України, що підтверджується паспортом якості виробника та/або сертифікатом відповідності (для товару, який підлягає сертифікації).

Порядок проведення розрахунків між сторонами визначений у п. 3 цього Договору.

На підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаним договором поставки за перевіряємий період позивач надав суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур № СФ-0000885 від 01.12.2014, № СФ-0000901 від 11.12.2014, № СФ-0000920 від 17.12.2014, № СФ-0000922 від 23.12.2014, № СФ-0000928 від 29.12.2014, виставлених ТОВ «Плай Сервіс» на адресу ТОВ «ЮКРА» на підставі договору № 29/04/2 від 29.04.2014. В текстах даних рахунків-фактур постачальника відсутні відомості про П.І.П. особи, яка склала такі рахунки;

- видаткових накладних № РН-0001105 від 01.12.2014, № РН-0001124 від 11.12.2014, № РН-0001125 від 11.12.2014, № РН-0001126 від 11.12.2014, № РН-0001155 від 17.12.2014, № РН-0001157 від 23.12.2014, № РН-0001158 від 23.12.2014, № РН-0001159 від 23.12.2014, № РН-0001164 від 29.12.2014, № РН-0001165 від 29.12.2014, № РН-0001166 від 29.12.2014. Зі змісту таких накладних вбачається, що відпуск товару здійснював директор ОСОБА_2, а отримання товару зі сторони Покупця - ОСОБА_1 без довіреності. Обсяг поставленого товару за всіма такими накладними становить 390,02 тони на загальну суму 7 709 267,80 грн. (в т.ч. ПДВ 1 284 877,57 грн.). При цьому, в текстах даних накладних вісутні відомості про місце їх складання, місце поставки товару (склад за адресою) не визначено;

- товарно-транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів від 01.12.2014, 11.12.2014, 23.12.2014 і від 29.12.2014 перевізника ФОП ОСОБА_3 та від 17.12.2014 - перевізника ТОВ «Всесвіт» на замовлення ТОВ «Всесвіт» (форми № 1-ТТН). Згідно даних накладних, оформлених ТОВ «Плай Сервіс», перевезення вантажів (бензину автомобільного А-92-Євро4-Е5» здійснювалося з використанням автомобільного транспорту на замовлення ТОВ «Плай Сервіс» та ТОВ «Всесвіт», вантажоодержувач - ТОВ «ЮКРА», пункт навантаження - м. Світловодськ, Кіровоградської області, пункт розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Пресова, 69. В таких накладних наведені відомості про об'єм нафтопродукту (куб.м.), метод визначення маси нафтопродукту - прямий (ваговий), густину нафтопродукту (кг/куб.м.), температуру нафтопродукту (гра. С), масу нафтопродукту (кг), серійні номери пломб та дату виїзду з підприємства-вантажоодержувача. Водночас в текстах накладних відсутня інформація про номер резервуару, дату і час прибуття до підприємства-вантажоодержувача, дата і час виїзду від підприємства-вантажоодержувача. Відпуск вантажів здійснював ОСОБА_2, а одержання - ОСОБА_1 без довіреності;

- податкових накладних від 01.12.2014 № 1, від 11.12.2014 № 20, від 11.12.2014 № 21, від 11.11.2014 № 22, від 17.12.2014 № 46, від 23.12.2014 № 54, від 23.12.2014 № 55, від 23.12.2014 № 56, від 29.12.2014 № 61, від 29.12.2014 № 62, від 29.12.2014 № 63, виписаних від імені ТОВ «Плай Сервіс» на користь позивача, підписаних ОСОБА_2 та скріплених печаткою цього товариства, розрахунку № 1 від 30.12.2014 коригування кількісних та вартісних показників до податкової накладної від 01.12.2014 № 1;

- картку рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за грудень 2014 року, де зафіксовано відсутність заборгованості по розрахункам з ТОВ «Плай Сервіс»;

- платіжних доручень та виписок банку по особовому рахунку ТОВ «ЮКРА», де зафіксовані відомості про перерахування коштів на користь ТОВ «Плай Сервіс» в якості оплати за паливо-мастильні матеріали згідно договору № 29/04/2 від 29.04.2014.

Відповідно до письмових пояснень позивача, викладених в тексті позову, поставка нафтопродуктів, придбаних у ТОВ «Плай Сервіс», здійснювалось автомобільним транспортом. Придбаний у названого постачальника бензин автомобільний був використаний ТОВ «ЮКРА» у власній господарській діяльності, а саме - реалізований на підставі договору поставки №00250 від 01.08.2014 покупцю ТОВ «Нєфтек». Додатково на підтвердження наявності економічної обґрунтованості укладення спірного договору поставки з ТОВ «Плай Сервіс» позивач надав до суду копії договору поставки №00250 від 01.08.2014 та первинної документації (рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних, товарно-транспортних накладних ТОВ «ЮКРА»), оборотно-сальдову відомість по субрахунку 361 рахунку бухгалтерського обліку за грудень 2014 року, копії виписок банку.

Між тим, відомості про місце, порядок і спосіб навантаження та розвантаження палива, придбаного ТОВ «ЮКРА» у ТОВ «Плай Сервіс», про місце його зберігання (оскільки за даними вище описаних товарно-транспортних накладних ТОВ «Плай Сервіс» товар був доставлений до пункту розвантаження - м. Дніпропетровськ, вул. Пресова, 69, а в акті перевірки відомості про наявність у ТОВ «ЮКРА» орендованих офісних і складських приміщень за вказаною адресою відсутні), подальше транспортування палива на адресу покупця ТОВ «Нефтєк» (оскільки за даними наданих позивачем товарно-транспортних накладних ТОВ «ЮКРА» навантаження товарів, що постачалися ТОВ «Нефтєк», здійснювалося в місті Світловодськ), а також про осіб, які були задіяні в даних операціях, представник позивача суду не повідомив та письмові пояснення з цих питань до суду не подав.

Оцінивши вказані докази за правилами ст. 86 КАС України, суд приходить до висновку про те, що зазначені первинні документи не підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Плай Сервіс» у зв'язку з наступним.

Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів врегульовано Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, надалі - Інструкція №281/171/578/155). Зберігання нафти та нафтопродуктів здійснюється відповідно до вимог ДСТУ 4454:2005 «Нафта і нафтопродукти. Маркування, пакування, транспортування та зберігання».

Зокрема, у відповідності до положень цієї Інструкції приймання, облік та відпуск нафти і нафтопродуктів здійснюється з веденням на підприємстві журналу обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, журналу вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою №7-НП, книги кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою №31-НП, відображається в документах бухгалтерського обліку, та складанням актів приймання нафтопродуктів (складається матеріально відповідальною особою та за її підписом, підписом водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад), акта приймання продукцiї за якiстю (у день завершення приймання) за формою №14-НК.

Всі вище зазначені документи, реєстри відомостей, оборотно-сальдові відомості та картки рахунку бухгалтерського обліку (в тому числі, рах. 28), де зафіксовано надходження на ТОВ «ЮКРА» товарно-матеріальних цінностей (палива), та його вибуття у зв'язку з подальшою реалізацією за 2014 рік позивач суду не пред'явив та письмові пояснення про причини відсутності таких документів до суду не подав.

Крім того, порядок контролювання якості під час приймання, зберігання і відпуску нафти та/або нафтопродуктів врегульовано розділом 6 Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 №271/121 (що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 04.07.2007 за №762/14029, надалі - Інструкція №271/121).

Зокрема, положеннями цієї Інструкції визначено, що з прибуттям транспортних засобів оператор (або інша відповідальна особа) зобов'язаний: порівняти номери та назви транспортних засобів з номерами та назвою, зазначеною в транспортних документах; перевірити наявність та цілісність пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (у разі пломбування транспортних засобів вантажовідправником), чистоту нижніх зливних пристроїв транспортних засобів, наявність маркування на тарі з нафтопродуктами, відповідність маркування відвантажувальним документам та справність тари; перевірити наявність, повноту і правильність заповнення паспортів якості і копій сертифікатів відповідності (на продукти, що підлягають обов'язковій сертифікації в Україні) і перевірити дані паспортів якості на відповідність вимогам нормативних документів.

У разі виявлення будь-яких порушень під час огляду транспортних засобів і тари, що надійшли, та перевірки супровідних документів і якості доставлених нафти та/або нафтопродуктів товарний оператор або інша відповідальна особа зобов'язаний повідомити про це негайно керівника підприємства або вповноважену ним особу. За відсутності паспорта якості допускається приймання нафти та/або нафтопродукту лише до окремих зачищених резервуарів або на залишок однойменного нафтопродукту після встановлення відповідності його якості вимогам нормативних документів на підставі результатів лабораторних випробувань.

Перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно: відібрати точкові проби з транспортного засобу і скласти сукупну пробу у відповідності до вимог ДСТУ 4488 та п.4.2 цієї Інструкції для проведення приймально-здавальних і контрольних випробувань; перевірити у пробах нафтопродуктів (візуально) наявність води і механічних домішок; зареєструвати відібрану сукупну пробу нафти та/або нафтопродукту в журналі реєстрації проб за формою №3-НК і провести приймально-здавальні випробування; порівняти дані приймально-здавальних випробувань з даними паспорта якості вантажовідправника і, у разі відсутності розбіжностей, надати дозвіл на зливання нафти та/або нафтопродукту; записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.

Для участі в прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю мають призначатись особи, компетентні за родом діяльності, освітою, досвідом роботи з питань контролювання їх якості. У представника вантажовідправника має бути доручення, оформлене у відповідності до чинного законодавства України (пп. 6.1.15- 6.1.16 п. 6.1 розд. 6 Інструкції № 271/121).

До акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою № 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, згідно з пп. 6.1.22 п. 6.1 розд. 6 Інструкції № 271/121 мають бути додані: паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); транспортний документ (накладна, коносамент); пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості; документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю; паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби; інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та не заперечується позивачем, ТОВ «Плай Сервіс» не було виробником палива (бензину автомобільного), реалізованого на користь позивача за спірним договором поставки. Таким чином, даний товар мав бути отриманий ТОВ «Плай Сервіс» лише від третіх осіб (безпосередніх виробників нафтопродуктів та/або посередників в торгівлі нафтопродуктами), та якість такого товару мала бути підтверджена відповідними паспортами якості та сертифікатами відповідності.

Засвідчені копії відповідних паспортами якості та сертифікатами відповідності на придбане у ТОВ «Плай Сервіс» паливо позивач в суді не пред'явив, а в текстах наданих до матеріалів справи документів (видаткових і товарно-транспортних накладних, рахунках-фактурах) відомості про наявність таких паспортів та сертифікатів відсутні.

Також, під час судового розгляду позивач не надав суду жодних доказів перевірки якості та кількості придбаного палива, оригінали та або/засвідчені копії договорів про оренду складських і офісних приміщень резервуарів за адресою пунктів навантаження та доставки палива від ТОВ «Плай Сервіс» договорів на зберігання палива а отже, на думку суду, не довів наявності змін майнового стану у зв'язку з вищезазначеними правочинами.

Що ж до посилань представника позивача на додані до матеріалів справи договір поставки та первинні документи, оформлені по господарських операціях з ТОВ «Нєфтек», то, на думку суду, зі змісту таких документів неможливо ідентифікувати, що реалізоване ТОВ «ЮКРА» паливо покупцю ТОВ «Нєфтек» попередньо було придбано саме у ТОВ «Плай Сервіс».

Таким чином, суд приходить до висновку про ненадання позивачем до матеріалів справи належних документальних доказів на підтвердження фактів використання позивачем придбаних ним в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тобто, отримання податкової вигоди від спірних операцій.

З огляду на вищенаведене, суд погоджується з висновками контролюючого органу про завищення ТОВ «ЮКРА» податкового кредиту на суму податку на додану вартість у розмірі 1 014 505 грн. по господарських операціях з ТОВ «Плай Сервіс», та відповідно вважає їх обґрунтованими та правомірними.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЮКРА» відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов