Постанова № 56999434, 29.03.2016, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Чернігів Справа № 825/435/16

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Поліщук Л.О.,

за участі секретаря Клименок А.С.,

за участі представника позивача та третіх осіб на стороні позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

02.03.2016 позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс", в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №11438562 внесеного 02.10.2015 о 12:25:43 реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на квартиру АДРЕСА_1.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Жодних вимог, листів або попереджень позивач не отримував. Жодних пропозицій або вимог владнати спір шляхом укладання договору про задоволення вимог кредитора до них не надходило. Крім того, згідно іпотечного договору № 4390, виданий 05.05.2008, який був посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. і на який як на підставу внесення змін до державного реєстру речових прав посилається приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва Алла Михайлівна, іпотекодержателем зазначено ПАТ «Сведбанк», а не Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор плюс».

Представник позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмиет спору на стороні позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовільнити з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про причини не явки суду не повідомив.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмиет спору на стороні відповідача в судове засідання не зявився надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення проти адміністративного позову, в яких зазначив, що ПАТ «Сведбанк» відступив ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» відповідно до договору факторингу та договору про відступлення прав за іпотечними договорами свої права за кредитним та іпотечним договором. Зміна іпотекодержателя була належним чином зареєстрована в Державному реєстрі. ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» листом від 13.08.2014 було повідомлено позивача про намір звернути стягнення на предмет іпотеки. Таким чином, відповідач діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Крім того, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося. Третя особа придбала право власності у добровільному порядку, за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно було прийнято відповідачем на підставі згоди позивача, передбаченої іпотечним договором, а тому положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не можуть бути застосовані, і твердження позивача не відповідають чинному законодавству України.

Заслухавши пояснення представника позивача та третіх осіб на стороні позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та громадянином ОСОБА_4 був укладений кредитний договір №2402/0508/88-019, у відповідності до якого банк надав йому грошовий кредит в сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) дол. США (а.с.19-24).

Пунктом 1.1 кредитного договору передбачено, що грошові кошти у вигляді кредиту надаються банком на строк з 05 травня 2008 року по 04 травня 2018 року.

Пунктом 1.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язувався сплачувати за користування кредитним договором відсотки у розмірі 11,90% річних, за весь строк фактичного користування кредитом.

З метою забезпечення виконання умов договору, 05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та громадянином ОСОБА_2 був укладений договір поруки №2402/0508/88-019/Р-2 від 05.05.2008, у відповідності до якого поручитель поручається перед банком за виконання боржником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком у вигляді кредиту згідно кредитного договору №2402/0508/88-019 від 05.05.2008 у сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) дол. США строком до 04 травня 2018 року з процентною ставкою 11,90% річних (а.с.27-28).

05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та громадянкою ОСОБА_5 було укладено договір поруки за №2402/0508/88-019/Р-1 від 05.05.2008, у відповідності до якого поручитель поручається перед банком за виконання боржником зобов'язань щодо повернення коштів, наданих банком у вигляді кредиту згідно кредитного договору 2402/0508/88-019 від 05.05.2008 у сумі 15000,00 (п'ятнадцять тисяч) дол. США, строком до 04 травня 2018 року з процентною ставкою 11,90% річних (а.с.25-26).

05 травня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та громадянами ОСОБА_5 і ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. (а.с.29-32).

Новозаводським районним судом міста Чернігова було розглянуто позовну заяву ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» до ОСОБА_7, ОСОБА_5. ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Ухвалою від 03.10.2014 дану позовну заяву в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_5. ОСОБА_2 залишено без розгляду. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.10.2014 з ОСОБА_4 стягнуто на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» 10966,97 доларів США (а.с.66-71 ).

02.10.2015 представник ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» звернувся до державного реєстратора з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1. Разом з вказаною заявою подано ряд документів, зокрема копії: договору іпотеки, договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором та лист-повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки та повідомлення про вручення його позивачу (а.с.73-107).

За результатами розгляду заяви державним реєстратором прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1, за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», на підставі якого внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 02.10.2015 за №11438562 (а.с.38).

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.

Визначаючись щодо позовних вимог суд керується та виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 1952-IV), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно абзацу 2 частини першої статті 9 Закону № 1952-IV, у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний субєкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Також відповідно до пункту 2 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень №868 від 17.10.2013 року, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок №868), державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру прав проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (далі - нотаріус).

В свою чергу, нотаріус, в розумінні статті 3 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації прав, крім випадків, установлених абзацами другим і третім частини пятої цієї статті (частина 7 статті 3 Закону № 1952-IV).

Згідно визначення, наведеного у статті 13-1 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), нотаріальний округ це територіальна одиниця, в межах якої нотаріус здійснює нотаріальну діяльність і в межах якого знаходиться державна нотаріальна контора, в якій працює державний нотаріус, або робоче місце (контора) приватного нотаріуса.

Нотаріус не вправі здійснювати нотаріальну діяльність за межами свого нотаріального округу, за винятком заміщення інших нотаріусів у випадках, передбачених цим Законом (ч.3 ст. 13-1 Закону № 3425-XII.).

Як вже зазначалося вище, предметом договору іпотеки є нерухоме майно, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та право власності на яке, зареєстровано за третьою особою.

Проте, приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. всупереч процитованих вище вимог статті 3 Закону № 1952-IV та статті 13-1 Закону № 425-XII, здійснено державну реєстрацію права власності спірного майна, не за місцем його розташування та яке знаходиться поза межами нотаріального округу, в рамках якого відповідач має право здійснювати нотаріальну діяльність.

Слід також зазначити, що відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 1952-IV, державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію.

Тобто законодавець пов'язує державну реєстрацію прав з вчиненням нотаріальної дії.

Так, стаття 34 Закону № 3425-XII встановлює перелік нотаріальних дій, які вчиняють нотаріуси, а саме: посвідчення правочинів (договори, заповіти, довіреності тощо); вжиття заходів щодо охорони спадкового майна; видача свідоцтва про право на спадщину; видача свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя; видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів); видача свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися; проведення опису майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме; видача дублікатів нотаріальних документів, що зберігаються у справах нотаріуса; накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно), що підлягає державній реєстрації; засвідчення вірності копій (фотокопій) документів і виписок з них; засвідчення справжності підпису на документах; засвідчення вірності перекладу документів з однієї мови на іншу; посвідчення факту, що фізична чи юридична особа є виконавцем заповіту; посвідчення факту, що фізична особа є живою; посвідчення факту перебування фізичної особи в певному місці; посвідчення час пред'явлення документів; передача заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам; приймання у депозит грошових сум та цінних паперів; вчинення виконавчих написів; вчинення протестів векселів; вчинення морських протестів; прийняття на зберігання документів. На нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

При цьому на думку суду, проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно відбувається разом з вчиненням нотаріальних дій, які безпосередньо пов'язані з правом на майно, а саме, посвідчення правочинів відчуження.

Однак, у досліджуваному судом випадку проведення державної реєстрації права на спірну квартиру нотаріусом здійснено без вчинення відповідної нотаріальної дії.

Окремо суд зазначає, що стаття 55 Закону України «Про нотаріат», містить перелік нотаріальних дій, які можуть провадитися не тільки за місцезнаходженням майна, а й за місцем реєстрації однієї зі сторін правочину. Зокрема, у частині четвертій цієї статті зазначено, що посвідчення правочинів щодо відчуження, іпотеки житлового будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна, а також правочинів щодо відчуження, застави транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації) однієї із сторін відповідного правочину.

Однак у цьому випадку вказана норма застосуванню не підлягає, оскільки як встановлено судом, оскаржуваній реєстрації права не передувало укладення договору відчуження та, відповідно вчинення з цього приводу нотаріальних дій.

При вирішені цього спору, суд вважає за необхідне зазначити й про таке.

Відповідно до частини шостої статті 3 Закону України «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (ч. 1ст. 7 Закону №898-IV).

Згідно частини першої статті 24 Закону №898-IV, відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов'язанням.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частин 1, 3 статті 33 Закону №898- IV).

Частиною першою статті 35 вказаного Закону передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону №898- IV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону №898-IV, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання.

Пунктом 46 Порядку №868 встановлено особливості державної реєстрації іпотеки, відповідно до якого для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотеко держателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як встановлено судом, абзацом першим пункту 11 іпотечного договору від 05.05.2008 передбачено право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання позичальником основного зобов'язання повністю або частково, у т.ч. якщо іпотекодавці не повернуть іпотекодержателю суму кредиту, проценти за користування кредитом, пеню іншу заборгованість, не сплатить платежі та штрафи, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов'язанням та договором, у тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобовязання.

При настанні зазначених у першому абзаці цього пункту договору випадків іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та зобов'язань, передбачених цим договором, у строк, що не перевищує тридцяти календарних днів, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у другому абзаці цього пункту договору тридцятиденний строк починає відліковуватись з дати, що зазначена на квитанції, яка надається іпотекодержателю відділенням звязку при відправленні іпотекодавцю листа з вимогою про усунення порушення основного зобовязання з повідомленням про вручення, або дата, зазначена на такому листі, що отриманий іпотекодавцем особисто у іпотекодержателя.

Таким чином, відповідно до умов договору іпотеки, право розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у випадку, якщо його вимога, протягом встановленого договором строку, залишається без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.08.2014 ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» направляло повідомлення ОСОБА_2 про намір звернути стягнення на предмет іпотеки за №512485-юр, що не було вручене адресату, конверт повернувся відправнику з відмітною «за закінченням терміну зберігання» (а.с.79-80).

Отже, твердження позивача про те, що ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» не вчинялись дій щодо повідомлення про намір звернути стягнення на предмет іпотеки спростовується вищенаведеними доказами.

Окремо суд вважає за необхідне зазначити й про таке.

Частиною третьою статті 37 Закону №898-IV, встановлено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Ця норма Закону покликана захистити майнові права іпотекодавця у разі, якщо розмір основного зобовязання є меншим за вартість обєкту іпотеки.

В свою чергу, відповідно до пунктів 1.20, 5.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, нотаріус посвідчує правочин, який передбачає будь-який перехід права власності на обєкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування, за наявності документа про сплату до бюджету податку на доходи фізичних осіб, обчисленого з ціни, зазначеної у правочині, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, визначеної субєктом оціночної діяльності згідно з вимогами нормативно-правових актів з оцінки майна, та документа про оціночну вартість.

Оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавчими актами України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї із сторін угоди та за згодою сторін.

Водночас, пунктом 2.5.3 Методичних рекомендацій стосовно документів, необхідних для проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, схвалених рішенням Державної реєстраційної служби України від 11.12.2012 року, передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник також подає звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Крім того, іпотечний договір містить підпункт 12.3.1 пункту 12.3, яким сторони погодили, що предмет іпотеки набувається у власність іпотекодержателя за вартістю, що буде визначена після прийняття Іпокодержателем рішення про обрання передбаченого цим пунктом договору способу звернення стягнення на предмет іпотеки, на підставі висновку незалежного експерта - суб'єкта оціночної діяльності, правоздатність якого підтверджена сертифікатом суб'єкта оціночної діяльності.

В матеріалах реєстраційної справи «щодо реєстрації права власності на обєкт нерухомого майна квартири АДРЕСА_1, відсутній звіт про оцінку предмета іпотеки, наявність якого є обов'язковою для здійснення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а висновок про вартість обєкта незалежної оцінки на суму 176378,00 грн. не підтверджені документальними даними.

До того ж, відповідно до підпунктів 12.1 та 12.2 пункту 12 даного іпотечного договору за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: за рішенням суду чи у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, про відсутність в матеріалах справи використання одного із способів звернення стягнення на предмет іпотеки передбачених іпотечних договором.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач є майновим поручителем ОСОБА_4 за кредитним договором №2402/0508/88-019 від 05.05.2008 (а.с.19-24). Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 03.10.2014 з ОСОБА_4 стягнуто на користь ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» заборгованість у розмірі 10966,97 доларів США, за не виконання ОСОБА_4 кредитного договору №2402/0508/88-019 від 05.05.2008 (а.с.69-71).

За сукупністю наведених обставин, враховуючи, що оскаржуване рішення про реєстрацію права власності прийнято не за місцем розташування нерухомого майна та не проведено належної оцінки предмету іпотеки, що є порушенням статей 3, 37 Закону № 1952 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та статті 13-1 Закону України «Про нотаріат», суд вважає, що доводи позивача про протиправність оскаржуваного рішення є обґрунтованими.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищезазначене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши надані докази, враховуючи, що оскаржуване рішення не відповідає всім переліченим критеріям, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора належить задовольнити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

З огляду на те, що адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, номер запису про право власності №11438562 внесеного 02.10.2015 о 12:25:43 реєстратором Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною про реєстрацію права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор плюс" на квартиру АДРЕСА_1.

Присудити з Приватного нотаріуса міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни на користь ОСОБА_2 (код НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551,20 грн. відповідно до квитанції від 09.03.2016 № 0.0.516737085.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Л.О. Поліщук