Постанова № 56999432, 05.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 квітня 2016 року № 826/25150/15

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» (далі по тексту також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0000702202 від 24.06.15 форми «Р», яким ТОВ «Елемент Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 14010100 у розмірі 16 295194,00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8147 597, 00 грн. та № 0000712202 від 24.06.15 форми «В4», яким ТОВ «Елемент Ойл» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 343,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що в обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оспорюванні податкові повідомлення - рішення є протиправними, позаяк прийняті відповідачем за відсутності у своїх діях порушень податкового законодавства.

Відповідач в судове засідання не прибув, про час, дату і місце проведення судового розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, у матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача щодо задоволення позову, оскільки на переконання останнього податкові повідомлення - рішення є правомірними, позаяк реальність господарських операцій є документально не підтвердженою, а відтак укладені позивачем правочини не мали на меті настання юридичних наслідків, а лише декларувались на папері.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на наведене та з урахуванням вимог ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елемент Ойл» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах із контрагентами за період з 01.01.2015 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт від 02.06.2015 №248/26-57-22-05- 10/39038178.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Елемент Ойл» вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого було занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за січень 2015 року на суму 16 295 194,00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24) за лютий 2015 року на 4343,00грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 24.06.2015 прийняті наступні податкові повідомлення - рішення №№:

- 0000702202 форми «Р», яким ТОВ «Елемент Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 14010100 у розмірі 16 295194,00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8147 597, 00 грн.;

- 0000712202 форми «В4», яким ТОВ «Елемент Ойл» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 343,00 грн.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень - рішень №№0000702202, 0000712202, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, відповідач дійшов до висновку проте, що господарські правовідносини ТОВ «Елемент Ойл» з ТОВ «Нура Груп», ТОВ «Фабіус», ТОВ «Веда Актив», ТОВ «Селма Факторі», ТОВ «Систем Енерджі Корпорейшн», ТОВ «Анімус», ТОВ «Галіот Груп», ТОВ «Румак», ТОВ «Ітек Транс» є нікчемними, та такими, що укладені з метою, що завідомо суперечить інтересам Держави і суспільства.

Аналіз положень акту свідчить, що висновки контролюючого органу щодо нікчемності правочинів з наведеними контрагентами ґрунтуються на відомостях, що містяться в базі даних: АС «Податковий Блок».

Таким чином, відповідачем без належного дослідження первинної документації, на підставі висновків інших контролюючих органів, відображених у актах перевірок/про неможливість проведення зустрічної звірки, складені за результатом здійснення податкового контролю по контрагентам позивача, що на переконання суду не узгоджується з принципом законності.

Так, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Поряд з цим, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Поряд з цим, особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи знаведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Так, в ході судового розгляду справи встановлено, що 01.11.2014 року між позивачем (надалі іменується - «Довіритель») та ТОВ «НУРА ГРУП» укладено агентський договір №1/11/14, за умовами якого Комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним в Україні законодавством, зобов'язується надати Довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених в п.п. 1.2-1.3 цього Договору, за посередництвом Комерційного агента та за рахунок Довірителя. За Договором Комерційний агент зобов'язується за дорученням Довірителя і за його рахунок за обумовлену нижче винагороду здійснювати від свого імені юридично й інші дії з метою пошуку Покупців продукції нафтопереробки , що належить Довірителю, для подальшого укладення договору поставки та організації транспортування вантажів залізничним транспортом (автомобільним) за маршрутами, визначеними Довірителем. За Договором Комерційний агент вчиняє наступні дії, на підставі цього Договору, без додаткової довіреності, від імені та в інтересах Довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори та листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з Довірителем, повністю готуючи укладення правочину (п.п. 1.1. - 1.3. Договору).

На виконання вказаного договору позивачем надані виписані податкові накладні: №29 від 31.01.2015 на суму 18000000грн., сторонами оформлені видаткові накладні: №Н-00000001 від 31.01.2015 на суму 15000000,00грн.; платіжні доручення: №№БВ- 0000161 від 18.02.2015 на суму 1039501, 00грн., 0000172 від 20.02.2015 на суму 3 250 000, 00грн., 0000178 від 23.02.2015 на суму 519750, 52грн., 0000206 від 26.02.2015 на суму 534 993, 76грн.

Також матеріали справи свідчать, що у перевіряємому періоді позивачем укладено з ТОВ «Фабіус» агентський договір №ГГ-0000001 від 28.11.2014, за умовами якого Комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством, зобов'язується надати Довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених в п.п. 1-2 - 1.3. цього Договору, за посередництвом Комерційного агента та за рахунок Довірителя.

Пунктом 1.2. визначено, що Комерційний агент у якості представника вчиняє наступні дії від імені Довірителя: здійснює пошук оптових покупців нафтопродуктів та проводить всю попередню переддоговірну роботу з клієнтом.

Також за умовами договору, Комерційний агент вчиняє наступні дії, на підставі цього Договору, без додаткової довіреності, від імені Довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори з листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з Довірителем, повністю готуючи укладення правочину.

На підтвердження виконання вказаного договору, сторонами оформлені акти здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2015, податкову накладну №36 від 31.01.2015.

01.11.2014 між позивачем та ТОВ «Веда Актив» укладено договір 1/11/14, за умовами якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством, зобов'язується надати Довірителю послуги щодо вчинення правочинів, передбачених в п.п.1-2-1-3 цього Договору, за посередництвом Комерційного агента та за рахунок Довірителя.

Пунктом 1.3. Договору, Комерційний агент вчиняє наступні дії, на підставі цього Договору, без додаткової довіреності, від імені Довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори з листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з Довірителем, повністю готуючи укладення правочину.

На виконання вказаного договору, сторонами оформлені замовлення №01/11/14 від 31.01.2015, звіт Комерційного агента №01/11/14 від 31.01.201, Акт №ОУ - 0131/01 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 31.01.2015 на суму 10 000000, 00грн., податкову накладну від 31.01.2015 №1 на суму 10 000000, 00грн.

25.10.2014 позивачем укладено з ТОВ «Систем Енерджі Корпорейшн» договір №СЕК - 25/10, за умовами якого виконавець ТОВ «Систем Енерджі Корпорейшн» зобов'язується по технічному завданню замовника, на протязі визначеного в договорі строку надати за оплату наступні агентські послуги в сфері інформатизації: - консультації з питань створення програмного забезпечення та надання допомоги з технічних аспектів комп'ютерних систем; - пошук розробника індивідуального програмного забезпечення та адаптації пакетів програм для специфічних потреб замовника; - надання послуг системного аналізу, програмуванню та супроводженню, а також інших спеціалізованих послуг в сфері інформатизації; замовлення, забезпечення і контроль розробки стандартного забезпечення для потреб замовника; - попереднє тестування готового продукту з подальшою передачею і навчанням персоналу замовника.

На виконання вказаного договору, сторонами оформлені Акт №ОУ-0130/01 здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.01.2015, податкову накладну від 30.01.2015 №3 на суму 9 960 000, 00грн., документи, на підтвердження розробки Програмного забезпечення «Система АС Клієнт УЗ», Інформаційно - довідкової системи «ТМкарта».

Також матеріали справи свідчать, що між позивачем та ТОВ «Селма Факторі» укладено договір №СФ-15/11 від 15.11.2014, згідно якого Комерційний агент вчиняє наступні дії, на підставі цього Договору, без додаткової довіреності, від імені Довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори з листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з Довірителем, повністю готуючи укладення правочину (п. 1.3. договору).

На виконання вказаного договору, сторонами оформлені замовлення №01-СФ-15/11 від 30.01.2015, звіт Комерційного агента №01-СФ-15/11 від 30.01.2015, податкова накладна від 30.01.2015 №1 на суму 19870200, 00грн., Акт №ОУ - 0130/01 від 30.01.2015.

25.10.2014 між позивачем та ТОВ «Румак» укладено договір №Р-25/10, за умовами якого Комерційний агент вчиняє наступні дії, на підставі цього Договору, без додаткової довіреності, від імені Довірителя: здійснює пошук та залучення оптових покупців нафтопродуктів, в тому числі веде попередні переговори з листування з майбутнім постачальником, попередньо узгоджує текст контракту та інші умови постачання раніше погоджені ним з Довірителем, повністю готуючи укладення правочину.

На виконання вказаного договору, сторонами оформлені , звіт Комерційного агента №Р-25/10 від 30.01.2015, Акт №ОУ - 0130/01 від 30.01.2015 на суму 8 333 333, 33грн., податкова накладна від 30.01.2015 №1 на суму 10000000, 00грн.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного податкового законодавства, фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень приписів чинного законодавства, що свідчить про неправомірність податкових повідомлень - рішень та наявність правових підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що у діях позивача відсутні порушення приписів чинного законодавства.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати повністю податкові повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві № 0000702202 від 24.06.15 форми «Р», яким ТОВ «Елемент Ойл» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість 14010100 у розмірі 16 295194,00 грн. та застосовано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8147 597, 00 грн. та № 0000712202 від 24.06.15 форми «В4», яким ТОВ «Елемент Ойл» зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у сумі 4 343,00 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Ойл» понесені судові витрати в розмірі 366 707, 02 грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур