Ухвала суду № 56997862, 06.04.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №668/12938/15-ц Головуючий в І інстанції Гонтар Д.О. Номер провадження №22-ц/791/1102/16 Доповідач: Капітан І.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючогоКапітан І.А.,суддів:Колісниченка А.Г., Радченка С.В.,секретарСікора О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 лютого 2016 року в цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцетраль» до ОСОБА_5 про стягнення боргу за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцетраль»(далі - Товариство) звернулося до суду з зазначеним позовом. В обґрунтування своїх вимог Товариство зазначало, що ОСОБА_5 отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в квартиру АДРЕСА_1, яка належить останньому на праві власності. Між ними склалися договірні відносини з приводу надання зазначених послуг. Оскільки ОСОБА_5 неналежним чином виконував зобов'язання по оплаті наданих послуг, у зв'язку з чим за період з грудня 2003 року по грудень 2014 року утворилася заборгованість в розмірі 9 428,22 грн., Товариство просило суд стягнути з ОСОБА_5 цю заборгованість та судові витрати.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 09 лютого 2015 року позов задоволено частково. Вирішено:

- стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства 4 460,52 грн. заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання за період з листопада 2011 року по грудень 2014 року;

- стягнути з ОСОБА_5 на користь Товариства 115,25 грн. в рахунок відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5,вважаючи рішення суду першої незаконним та таким, що ухвалено з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Письмових заперечень на скаргу до апеляційного суду не надходило.

Заслухавши доповідача, пояснення ОСОБА_5, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених чинним законодавством підстав для стягнення з відповідача заборгованості за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання у визначеному Товариством розмірі за період з листопада 2011 року по грудень 2014 року.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду і вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що ОСОБА_5 проживає і є власником квартири АДРЕСА_1 та отримує послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надає Товариство.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що ОСОБА_5, у період з грудня 2003 року по грудень 2014 року оплату наданих позивачем послуг належним чином не здійснював, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в сумі 9 428,22 грн. (а.с.5-6). Відповідачем по справі, у відповідності до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України, наданий Товариством розрахунок заборгованості не спростований.

У зв'язку з неналежною оплатою відповідачем наданих йому послуг, у листопаді 2014 року за заявою Товариства Суворовським районним судом м. Херсона було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості за спожиту теплову енергію та гаряче водопостачання у період з грудня 2003 року по червень 2014 року в розмірі 8 816,96 грн. Ухвалою того ж суду від 22 грудня 2014 року зазначений судовий наказ було скасовано (а.с.4).

Відповідно до положень ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та п.20 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ № 630 від 21 липня 2005 року, споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257, 267 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Визначаючи суму заборгованості та період, за який вона підлягає стягненню, суд виходив з того, що заборгованість за спожиту теплову енергію і гаряче водопостачання складається з суми заборгованості за кожний місяць як черговий платіж.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До пред'явлення зазначеного позову Товариство в листопаді 2014 року зверталося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості, який в грудні 2014 року було скасовано (а.с.4).

Наказне провадження є спрощеною та спеціальною формою судового захисту, застосовується вона у чітко визначених випадках, при зверненні до суду з вимогами щодо стягнення заборгованості за спожиті комунальні послуги. При цьому законодавством (ч.3 ст.118 ЦПК України) заборонено звернення до суду в порядку позовного провадження без попереднього звернення із заявою про видачу судового наказу.

З огляду на вищенаведене суд дійшов правильного висновку, що в даному випадку перебіг позовної давності був перерваний поданням заяви про видачу судового наказу в листопаді 2014 року та почався заново з поданням позову після скасування в грудні 2014 року судового наказу.

Позовну давність, у межах якої позивач може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу щодо стягнення заборгованості за спожиті теплову енергію і гаряче водопостачання, що складається з суми заборгованості за кожен місяць як черговий платіж, судом відраховано з листопада 2011 року (три роки з листопада 2014 року - часу звернення із заявою про видачу судового наказу) по день, зазначений позивачем під час звернення до суду з відповідним позовом.

На підставі наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті послуг за постачання теплової енергії за період з листопада 2011 року по грудень 2014 року в розмірі 4 460,52 грн., який визначений з урахуванням заяви відповідача в межах строку позовної давності, оскільки обов'язок ОСОБА_5 сплачувати за послуги з теплопостачання передбачений законодавством, що регулює виниклі правовідносини.

Безпідставними є посилання апелянта на неправильне визначення строку позовної давності, який з урахуванням переривання, за думкою відповідача, не може перевищувати трьох років, оскільки ці твердження ґрунтуються на його особистому хибному тлумаченні положень ч.ч. 2,3 ст. 264 ЦК України.

Не є підставою для звільнення споживача від оплати послуг і факт надання послуг не в повному обсязі, відхилення їх кількісних та якісних показників від нормативних.

Наведений факт у випадку його підтвердження актами-претензіями, що в спірних правовідносинах відсутнє, за своїм наслідком тягне лише перерахунок розміру плати. Проте відповідач не вчинив передбачених законом дій для встановлення факту порушення умов договору, тому не вправі вимагати зменшення оплати за спожиту теплову енергію або звільнення його від такої сплати. Розрахунком заборгованості підтверджено, що за період з листопада 2011 року по грудень 2014 року позивач здійснював перерахунок оплати за спожиту теплову енергію і визначав суми, які підлягають поверненню споживачеві (а.с.5-6).

Наявний в матеріалах справи акт-претензія про ненадання послуг не може прийматися до уваги, оскільки він складений 04 лютого 2016 року без представника Товариства, і в цьому акті зазначено про порушення температурного режиму в квартирі за період з грудня 2003 року по лютий 2016 року, що суперечить вимогам ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 щодо складання актів-претензій.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для стягнення заборгованості за послуги теплопостачання внаслідок їх фактичного неотримання, оскільки відповідач має намір відключитися від мереж централізованого опалення, про що неодноразово звертався до Товариства, і фактично здійснював опалення електричною енергією, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у визначеному порядку квартиру відповідача не було відключено від мереж централізованого опалення. Відмова відповідача від надання послуг не звільняє його від обов'язку сплачувати за надані позивачем послуги.

Твердження апелянта, що відключення від мереж централізованого опалення у визначеному порядку не відбулося з вини відповідача, колегія суддів до уваги також не приймає, оскільки в установленому законом порядку неправомірні дії позивача відповідачем не доводилися та не встановлювалися.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 09 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий І.А.Капітан

Судді: А.Г.Колісниченко

С.В.Радченко