Рішення № 56996159, 06.04.2016, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/4592/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Черкасові Д.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ої особи : Органу опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини, -

В С Т А Н О В И В :

15 жовтня 2015 року, позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив суд, визначити місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з ним за місцем свого проживання за адресою : АДРЕСА_1, посилаючись на те, що підставою для розірвання шлюбу між та відповідачкою, який був розірваний рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 28.07.2015 р., яке набрало чинності 10.08.2015 р. стало через схильність відповідачки до алкоголю, у зв'язку з чим, вона проходила анонімне лікування та «кодування» від вказаної залежності та куріння, внаслідок чого, остання недобросовісно виконує свої батьківські обов'язки щодо їхньої малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р., яка народилася у них під час шлюбу, і що негативно впливає на психоемоційний стан дитини, яка після розірвання шлюбу залишилась проживати з відповідачкою і зі слів його друзів, він дізнався про те, що відповідачка постійно залишає їхню малолітню дитину на виховання старшій дитині від першого шлюбу, покидаючи свій будинок для нічних прогулянок і розваг.

В судовому засіданні позивач свій позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_2, приймаючи участь в судових засіданнях позов не визнала повністю, посилаючись на його необґрунтованість і надуманість без жодних доказів неналежного виконання нею своїх батьківських обов'язків, у зв'язку з чим, просила суд, відмовити у задоволенні позову, однак в подальшому в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце судового засідання особисто під розписку.

Представниця 3-ої особи Органу опіки та піклування Овідіопольської РДА, просила суд ухвалити рішення у відповідності з діючим законодавством України, взявши до уваги їхній висновок № 01/01-25/385 від 22.02.2016 р. про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р., в якому комісія дійшла висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2, Овідіопольського району Одеської області з рекомендацією матері ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_1 з донькою.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи та висновок Органу опіки та піклування Овідіопольської РДА № 01/01-25/385 від 22.02.2016 р. про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р., суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

За загальним правилом - кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона - повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі - розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін на інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено - обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Частинами 3,4 статті 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

У відповідності зі ст. 19 СК України - при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним - обов'язковою є участь органу опіки та піклування, який подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Стаття 160 СК України передбачає, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років - визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла 14-ти років, визначається нею самою.

Згідно із ст. 161 СК України - якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини, суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 6 «Декларації прав дитини», прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН від 20.11.1959 р. передбачено - дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння, вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості, малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Суд встановив, що сторони, які перебували у зареєстрованому шлюбі з 29.06.2007 р., офіційно розірвали свій шлюб 28.07.2015 р., що підтверджується рішенням Овідіопольського райсуду від 28.07.2015 р., яке набрало законної сили 10.08.2015 р. та згідно вказаного рішення, за згодою сторін, їхня малолітня донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. (свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 виданого повторно 07.04.2015 р.), яка народилася у шлюбі, проживає разом із матір`ю (а.с. 7,9).

Як в позові, так і під час судових засідань, позивач стверджував, що підставою для розірвання шлюбу стало схильність відповідачки до алкоголю, у зв'язку з чим, вона проходила анонімне лікування та «кодування» від вказаної залежності та куріння, внаслідок чого, остання недобросовісно виконує свої батьківські обов'язки щодо виховання їхньої малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р., яка проживає разом з нею, і що негативно впливає на психоемоційний стан дитини, і зі слів його друзів, він дізнався про те, що відповідачка постійно залишає їхню малолітню дитину на виховання старшій дитині від першого шлюбу, покидаючи свій будинок для нічних прогулянок і розваг. На його думку, малолітній доньці загрожує небезпека, відповідачка перешкоджає йому бачитись з донькою, створюючи різні перепони їхнім побаченням, позбавляє його можливості приймати участь у вихованні малолітньої дитини та її догляді, вимагаючи від нього значних грошей на утримання доньки.

Однак, жодних належних та допустимих доказів, передбачених ст.ст. 57-60 ЦПК України на підтвердження вищевказаних голослівних тверджень позивача щодо негативних характеристик відповідачки (зловживання спиртними напоями та лікування від цієї залежності, залишення нею свого будинку в нічний час для прогулянок і розваг, її негативних характеристик) та взагалі, неналежного виконання нею батьківських обов'язків щодо їхньої малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, останнім, суду не надано, і відповідно у суду вони відсутні, з чим погодилася відповідачка, заперечуючи проти задоволення позову.

В той же час, у своєму висновку Орган опіки та піклування Овідіопольської РДА № 01/01-25/385 від 22.02.2016 р. про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 р., на підставі пояснень обох батьків малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та інших документів, наданих батьками малолітньої дитини та зібраних Органом опіки та піклування Овідіопольської РДА, враховуючи, що на сьогоднішній день між батьками дитини відсутня згода щодо того, з ким із них буде проживати малолітня ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на сьогодні проживає в родині матері та має братів ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 (дітей відповідачки від першого шлюбу), умови проживання та утримання малолітньої ОСОБА_4 є задовільними, беручи до уваги інтереси дитини - Орган опіки та піклування Овідіопольської РДА рекомендував Овідіопольському РЦСС для сім`ї, дітей та молоді протягом 3-х місяців супроводжувати родину малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_2 рекомендувати не чинити перешкод у спілкуванні батька ОСОБА_7 з донькою та визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою : АДРЕСА_2, Овідіопольського району Одеської області (а.с. 33-35).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позову, в задоволенні якого слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,88,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 19,160,161 Сімейного Кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю 3-ої особи : Органу опіки та піклування Овідіопольської районної державної адміністрації про визначення місця проживання малолітньої дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10 денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Гандзій Д.М.