Рішення № 56996148, 04.04.2016, Подільський міськрайонний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Котовський міськрайонний суд Одеської області)

Справа № 505/3229/15-ц

Провадження № 2/505/47/2016

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016 року Котовський міськрайонний суд Одеської області

повна назва суду

в складі: головуючого - судді Драгомерецької К. П при секретарі Марченко Н. Б., та адвоката (ів)

представника громадськості

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Котовськ Одеської області

справу за позовом ОСОБА_1

до

МОТОРНЕ (ТРАНСПОРТНЕ) СТРАХОВЕ БЮРО УКРАЇНИ,

ОСОБА_2,

Про стягнення матеріальної та моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У липні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, у якому просила стягнути із ОСОБА_3 /транспортного/ страхового бюро України та ОСОБА_2 9629,1 гривень матеріальної шкоди та 10000 гривень моральної шкоди.

Свій позов обґрунтовувала тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 30 травня 2015 року за участю автомобіля НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, вона отримала тілесні ушкодження, та їй завдана моральна й матеріальна шкода.

У ході судового розгляду справи за клопотанням позивача ухвалою суду від 09 листопада 2015 року до участі у справі в якості співідповідача залучено Приватне акціонерне товариство «Український Страховий Дім».

Уточнивши свої позовні вимоги, представник позивача просив суд стягнути на користь позивачки матеріальну шкоду у розмірі 9629,1 гривень та 10000 гривень моральної шкоди саме із співвідповідачів - Приватного акціонерного товариства «Український Страховий Дім» та ОСОБА_2, покладаючись на те, що станом на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу була застрахована у ОСОБА_4 «Український Страховий Дім».

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 уточнені позовні вимоги підтримали повністю з підстав, зазначених у позові, та просили задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце його проведення.

Відповідач ОСОБА_4 "Український страховий дім" в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлявся про час та місце його проведення. До суду поверyнувся лист з відміткою "За закінченням встановленого строку зберігання". Письмової заяви про розгляд справи без участі їх представника до суду не надходило.

Відповідач ОСОБА_3 /транспортне/ страхове бюро України свого представника в судове засідання не направило, надіслало на адресу суду заперечення, в якому вказало, що вони не являються належним відповідачем, так-як відповідно до Центральної бази МТСБУ, відповідальність винної особи ОСОБА_2 була застрахована у ОСОБА_4 "Український страховий дім".

З викладених обставин, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів, з ухваленням заочного рішення, згідно ст.224 ЦПК України, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_5, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов належить задовольнити частково.

Згідно зі статтями 11, 60 ЦПК України, суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, і докази подаются сторонами й іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 30 травня 2014 року біля 19.00 год. в м. Котовську на перехресті вулиць Волгоградської та Перемоги сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_2, який на праві власності належить ОСОБА_2.

Так, ОСОБА_2, здійснюючи рух на вказаному автомобілі, порушивши Правила дорожнього руху України, а саме п. 16.12 ПДР, згідно якого на перехресті рівнозначних доріг водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу транспортним засобам, що наближаються праворуч, не надав переваги у русі транспортному засобу - "Камаз" д/н НОМЕР_3, в результаті чого ОСОБА_1, як пасажиру автомобіля НОМЕР_2 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді спадини лобної області голови справа, черепно-мозкової травми, струс головного мозку, що за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Постановою слідчого кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014160180000821 від 31.05.2014 року за фактом вчинення ДТП із травмованою особою, закрито у звязку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а постановою Котовського міськрайонного суду від 07.07.2014 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

За договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АІ № 0394177, цивільна відповідальність відповідача - ОСОБА_2 застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Український страховий дім".

Наведені обставини підтверджуються матеріалами кримінального провадження № 12014160180000821, адміністративним матеріалом за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2.

Отже за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серія АІ № 0394177 ДТП, що сталася 30.05.2014 року, є страховим випадком.

За загальним правилом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела.

У ч. 1 ст. 1167 ЦК України відповідальність за моральну шкоду, завдану фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю покладається на особу, яка її завдала, за загальним правилом за наявності її вини.

Тобто, ч. 1 ст. 1167 ЦК України визначає: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме, особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

У ч. 2 ст. 1167 ЦК України передбачені спеціальні випадки відшкодування моральної шкоди, коли на відміну від загальних правил, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, серед яких - і випадок відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Аналіз положень ст. ст. 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в т.ч. моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб'єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Правило генерального делікту закріплено у ст. 1166 ЦК України стосовно майнової шкоди та у ст. 1167 ЦК України стосовно моральної шкоди.

Умовами застосування цих норм є завдання шкоди (майнової, моральної) неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, наявність причинного зв'язку між цими діями (бездіяльністю) і шкодою та вина заподіювача.

За правилом генерального делікту відповідальність за завдання шкоди покладається на особу, яка цю шкоду завдала, тобто на безпосереднього заподіювача.

За змістом ч. 2 ст. 1188 ЦК України, обовязок по відшкодуванню шкоди, завданої іншим особам (які не є власниками або володільцями транспортного засобу, наприклад, пасажир транспортного засобу) покладається на власників (володільців) джерел підвищеної небезпеки, незалежно від вини обох водіїв або одного із них (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Вимогами ч. 4 ст. 61 ЦПК України передбачено, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження не є доказом в розумінні ч. 4 ст. 61 ЦПК України, а є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Згідно фактичних обставин ДТП, які були предметом розгляду органу досудового слідства та суду, ОСОБА_2 30.05.2014 року біля 19.00 год. керуючи автомобілем НОМЕР_2 в м. Котовську на перехресті вулиць Волгоградської та Перемоги, не надав переваги у русі транспортному засобу - "Камаз" д/н НОМЕР_3, в результаті сталося ДТП. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а ОСОБА_1, як пасажиру автомобіля НОМЕР_2 були спричинені тілесні ушкодження.

Крім того, постановою Котовського міськрайонного суду від 07.07.2014 року ОСОБА_2 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України.

Таким чином відповідальність по відшкодуванню завданої позивачу шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди повинен нести відповідач ОСОБА_2 .

Разом з тим, судом встановлено, що на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АІ № 0394177, автомобіль НОМЕР_2 станом на момент вчинення ОСОБА_2 30.05.2014 року ДТП був забезпеченим по відношенню до ОСОБА_4 "Український страховий дім".

Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з частиною першою статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

За ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п. 22.1 ст. 22 цього Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 р. № 4, страхове відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю потерпілого в дорожньо-транспортній пригоді, здійснюються в порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК та розділом ІІІ Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». При цьому страховому відшкодуванню підлягають і додаткові витрати, зумовлені необхідністю посиленого харчування, санаторно - курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду, тощо.

Згідно із записами амбулаторної картки ОСОБА_1 та листів непрацездатності, позивач після отримання травми перебувала на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Котовської МЛ з 30.05.2014 року по 11.06.2014 року, а з 12.06.2014 року по 17.06.2014 року перебувала на амбулаторному лікуванні.

Відповідно до чеків, витрати позивача за вказаний період на придбання ліків та поїздок на проходження обстеження становлять 9369,61 гривень.

Отже враховуючи, що наявність обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності забезпечує відшкодування шкоди потерпілому, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_4 "Український страховий дім" як страховика цивільно-правової відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки на користь ОСОБА_1 вартості придбаних ліків у звязку з необхідністю лікування внаслідок отриманих в ДТП тілесних ушкоджень у сумі 9369,61 гривень.

При цьому суд не вбачає підстав для стягнення 259,49 гривень, завтрачених позивачем на придбання залізничних квитків для її дітей та ОСОБА_6 для їх подорожі в м. Херсон, а також ОСОБА_6 для подорожі з м. Одеси до м. Котовська.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичної особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Суд вважає, що заподіяння шкоди здоров`ю позивача у вигляді тілесних ушкоджень негативно відобразилося на її моральному та фізичному стані, спричинивши фізичний біль, стрес та переживання, порушило її звичайний уклад життя, та виходячи з принципів розумності та справедливості вважає за необхідне стягнути суму моральної шкоди із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 5000,00 гривень.

Що стосується того, що позивач не звернулась до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, то суд зазначає таке.

У судовому засіданні встановлено, що позивач із заявою про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не зверталась, а тому страхова компанія була позбавлена можливості прийняти рішення про виплату страхового відшкодування з підстав відсутності волевиявлення ОСОБА_1 на отримання такого відшкодування.

Однак, відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а відтак суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку.

Крім того, отримавши позовну заяву з додатками, страхова компанія мала можливість провести страхові виплати, а рішення суду про відмову в позові унеможливить подальше звернення до суду з таким позовом до страхової компанії у випадку незгоди позивача з її рішенням про розмір страхових виплат.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем заявлено вимогу з ціною позову в розмірі 19629 грн. 10 коп., що становить 100%, з яких було задоволено вимог на загальну суму 14369 грн. 61 коп., з яких 9369 грн. 61 коп. підлягає стягненню з ОСОБА_4 "Український страховий дім", що становить 73 %, та 5000 грн. 00 коп., що підлягають стягненню з ОСОБА_2, що становить 25 %.

За ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу відносяться, зокрема, витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Відповідно до п. 47, 48 Постанови Пленуму ВСУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат позивачем надано суду розрахунок витрат на правову допомогу від 04.04.2016 року, складену адвокатом ОСОБА_5 та квитанцію б/н від 20 липня 2014 року на суму 2000 гривень, квитанцію б/н від 10 квітня 2015 року на суму 1500 гривень.

Крім того, згідно ст. 88 ЦПК України з відповідачів, Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" та ОСОБА_2 на користь державного бюджету належить стягнути судовий збір у сумі 243 гривень 60 копійок пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, ст. 979, ст. 990, ст. 999, ст. 1166, ст. 1167, ст. 1172, ст. 1187, ст. 1188 ЦК України, Законом України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 8, ст. 10, ст. 11, ст. 60, ст. 88, ст.ст. 212-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (ЄДРПОУ 32556540) на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9369,61 гривень (дев'ять тисяч триста шістдесят дев'ять гривень 61 копійка) та 2555 гривень (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять гривень) на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 гривень (п'ять тисяч гривень) та 875 гривень (вісімсот сімдесят п'ять гривень) на відшкодування судових витрат на правову допомогу.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства "Український страховий дім" (ЄДРПОУ 32556540) на користь державного бюджету 177,8 гривень судового збору.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь державного бюджету 65,8 гривень судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його прийняв за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подано до суду першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Заочне рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня отримання відповідачем його копії та у випадку якщо ним не було подано до суду першої інстанції у встановлені ст. 228 ЦПК України строки заяви про його перегляд.

Суддя К.П. Драгомерецька