Рішення № 56996106, 18.03.2016, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1843/15-ц

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2016 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області

у складі:

головуючого - судді Масленикова О.А.

за участю:

секретаря судового засідання - Кітреску О.М.

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області

до

ОСОБА_1

про

стягнення надміру виплаченої пенсії

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області /надалі УПФУ/ звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії. В обґрунтування заявлених вимог в позовній заяві представник УПФУ зазначив, що відповідач перебувала на обліку в УПФУ як пенсіонер та отримувала пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року. З 01.07.2012 року нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 було припинено в автоматичному режимі відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» у звязку з тим, що відповідач не звернулась за подовженням виплати пенсії перед початком навчального року. Сума надміру нарахованої пенсії внаслідок зловживань з боку пенсіонера ОСОБА_1 становить 944 гривні. Як зазначив представник позивача, при поданні заяви про призначення пенсії від 03.08.2011 року, ОСОБА_1 було надано довідку Одеського обласного базового медичного училища № 4901 від 06.06.2011 р., в якій зазначалося, що вона дійсно навчається в Одеському обласному медичному базовому училищі з 11.08.2008 р. по 06.07.2012 р. 05.09.2011 р. відповідачем особисто було надано довідку № 589 від 05.09.2011 р., згідно якої продовжено термін навчання до 06.07.2012 р., тобто відповідач мала право на отримання відповідної пенсії до закінчення навчання 06.07.2012 р. Представник позивача зазначає, що з метою контролю за правом на отримання пенсій по втраті годувальника студентами, УПФУ зобовязує останніх щорічно після закінчення навчального року зявлятися до управління для надання довідок про продовження навчання. Крім того, в заяві розяснюється пенсіонеру про те, що у випадку виникнення будь-яких обставин, які впливають на пенсійне забезпечення, він зобовязується повідомити про це органи, що призначають та виплачують пенсію та після ознайомлення пенсіонер ставить свій підпис. В заяві відповідача про призначення пенсії від 03.08.2011 р. міститься її підпис про ознайомлення з відповідними обовязками. Таким чином, відповідач повинна була зявитися до УПФУ у період після закінчення 2012-2013 навчального року до початку 2013-2014 навчального року з довідкою про підтвердження продовження навчання. Проте ОСОБА_1В, до управління не зявилась, у звязку з чим нарахування та виплата пенсії автоматично було припинено з 01.07.2012 р. з метою зясування виниклих обставин, 02.06.2015 р. управління було направлено запит до Одеського обласного базового медичного училища про витребування довідки про навчання ОСОБА_1 та 12.06.2015 р. було отримано відповідь про те, що її відраховано з училища наказом № 271-С від 06.06.2012 р. 07.08.2015 р. рішенням УПФУ№ 83 встановлено та зафіксовано суму переплати пенсії відповідача у розмірі 944 гривні. 28.07.2015 р. відповідачу було направлено листа, в якому зазначалося про існування боргу та необхідності його погашення. Зазначений лист повернувся до УПФУ з поміткою про вручення його відповідачу особисто 01.08.2015 р. в звязку з тим, що відповідач умисно ухиляється від повернення надміру виплаченої їй суми пенсії представник позивача просив суд стягнути з неї 944 гривні надміру виплаченої внаслідок зловживань відповідача пенсії.

Після відкриття провадження на призначену дату розгляду справи представниками позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було подано заяву про розгляд справи без їх участі, в якій зазначили, що підтримують позовні вимоги у повному обсязі та в разі неявки відповідача у судове засідання просили розглянути справу заочно, не заперечуючи проти заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1, повідомлена належним чином відповідно до вимог ст. ст. 74-76 ЦПК України про дату та місце розгляду справи, за викликом суду повторно в судове засідання не зявилась, про причини неявки не повідомила, заяви про відкладення судового розгляду або проведення розгляду справи за її відсутності суду не надала.

На підставі письмової заяви представників позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без фіксації ходу судового засідання звукозаписувальним технічним засобом за відсутності всіх осіб, що беруть участь у справі, що відповідає положенням ст. ст. 169, 197, 224 ЦПК України.

Дослідивши позовну заяву та надані докази по справі, в процесі встановлення обставин справи та перевірки їх доказами, судом встановлено наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно паспорту КМ 618137, виданого 02 вересня 2009 року Кілійським РВ ГУМВС України в Одеській області, відповідач, ОСОБА_1 народилась 25 липня 1993 року в с. Шевченкове Кілійського району Одеської області, де зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1.

03.08.2011 року ОСОБА_1 звернулась до УПФУ з заявою про переведення пенсії у звязку з втратою годувальника на її імя.

07.09.2011 р. відповідач за вх. № 1566 надала до УПФУ довідку Одеського обласного базового медичного училища від 05.09.2011р. № 589, в якій зазначалося, що ОСОБА_1 дійсно навчається у відповідному закладі з 11.08.2008 р. Строк закінчення навчання 06.07.2012 р. Зарахована наказом № 297-с від 11.08.2008 р.

02.06.2015 р. УПФУ звернулось за вих. № 1461/05 до Одеського обласного базового медичного училища з заявою про надання інформації про термін навчання із вказанням номера та дати наказу про відрахування ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

12.06.2015 року на адресу УПФУ надійшла відповідь Одеського обласного базового медичного училища від 11.06.2015 р. № 513, згідно якої у звязку з закінченням навчання ОСОБА_1 була відрахована зі складу студентів ОБСМУ згідно наказу 271-С від 06.06.2012 р.

Рішенням УПФУ від 07.08.2015 р.№ 83 встановлено та зафіксовано суму переплати пенсії відповідача, що утворилась за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р. у звязку з неповідомленням про дострокове закінчення навчання у розмірі 944 гривні.

28.07.2015 р. УПФУ направило відповідачу лист в якому зазначалося про існування суми переплати пенсії та необхідності її погашення. Вказаний лист відповідачем було отримано особисто 01.08.2015 р.

При вирішенні справи судом застосовано наступні положення діючого законодавства:

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Держава, у відповідності до вимог Конституції України, гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Спірні правовідносини з приводу предмету позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення», в редакції чинній на час дії спірних правовідносин.

Соціальну захищеність пенсіонерів гарантує Закон України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно статті 1 даного Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом, яке здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Положеннями ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» /в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ було передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Непрацездатними членами сім'ї, серед інших, вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Згідно до ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застрахована особа зобов'язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, виїзд за межі держави та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення .

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов'язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов'язку і одержання у зв'язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

За приписами статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім'ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Згідно норми статті 101 даного Закону органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів і відшкодовують її.

Таким чином, положеннями частини 2 статті 101 і частини 2 статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зайво виплачені суми коштів трактуються як заподіяна шкода, відшкодування якої здійснюється із підприємств та організацій у зв'язку із видачею недостовірних документів, або з пенсіонерів у зв'язку із їхніми зловживаннями чи невиконання обов'язку, визначеного у частині 1 статті 102 коментованого Закону.

Приписи статей 101-103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не суперечать між собою, а їх системний аналіз вказує на те, що при вирішенні питання відповідальності суб'єкта у правовідносинах з відшкодування надмірно виплачених пенсій, з'ясуванню підлягають обставини, в наслідок яких виникли підстави для переплати і чиї дії, бездіяльність чи інші події (факти) стали приводом і підставою для такої необґрунтованої виплати пенсії.

Також за змістом частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Разом з тим, правила ст. 1215 ЦК України встановлюють випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню.

Зокрема, відповідно до ст.1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача, оскільки, виходячи із аналізу ст.1215 ЦК України, безпідставно набуте майно не підлягає поверненню за відсутності рахункової помилки при виплаті коштів, а також добросовісності з боку набувача. Обов'язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч.1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Саме з такого розуміння указаних норм матеріального права виходить і суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що в разі не встановлення факту недобросовісного набуття особою отриманих грошових коштів, які є пенсійною виплатою, а також відсутності рахункової помилки, такі кошти поверненню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України у справі № 6-151цс13 та у справі № 6-91цс14, де Верховний Суд України зробив висновок, що безпідставно набуті особою кошти, що належать до виплат, встановлених абз. 2 ч. 1 ст. 1215 ЦК (зокрема, пенсія), за відсутності рахункової помилки з боку особи, яка добровільно провела їх виплату, і факту недобросовісності набувача, не підлягають поверненню.

Так, суд зазначив, що до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України. При цьому правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, а, отже, зазначене у ст. 1215 ЦК України майно підлягає поверненню лише у разі наявності цих фактів.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З досліджених судом доказів вбачається, що відповідач по справі при подачі заяви до УПФУ про переведення пенсії на її імя від 03.08.2011 року було розяснено під підпис обовязок при виникненні будь-яких обставин, які впливають на пенсійне забезпечення, повідомити про це органи, які призначають та виплачують пенсію, враховуючи те, що вона не повідомила вчасно позивача про припинення навчання, в звязку з чим виникла переплата по виплаті їй пенсії, що свідчить про недобросовісність відповідача.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідач порушила вимоги ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобовязана відшкодувати УПФУ заподіяну шкоду, в звязку з чим позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК, ст. ст. 15, 16, 1212, 1215 ЦК України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд -

В И Р І Ш И В:

Позов управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь управління Пенсійного фонду України в Кілійському районі Одеської області /код 24536515, адреса: 68300, м. Кілія, вул. Леніна, 65/ - 944 гривні надміру нарахованої та виплаченої пенсії.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, що зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, на користь держави 243,60 гривень судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Кілійський районний суд Одеської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Згідно ст. 228 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Кілійського районного суду ОСОБА_4