Рішення № 56993786, 07.04.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1130/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді: Бондаренко О.І.

при секретарі: Нагірняк Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, мотивуючи свої вимоги тим, що 20.05.2012 року він передав відповідачу у власність 75000 грн. 00 коп. На підтвердження укладеного договору позики ОСОБА_2 видав позивачеві розписку. У даній борговій розписці відповідач вказав, що зобовязується повернути кошти до 25.04.2013 року.

По закінченню строку відповідач суми позики не повернув та ухиляється від повернення позики й до цього часу.

17.02.2016 року позивачем направлено вимогу про повернення суми боргу на протязі 3-х календарних днів з дня отримання такої вимоги, яку відповідач отримав 19.02.2016 року, однак суми боргу не повернув.

Так, загальна сума заборгованості становить 119656 грн. 85 коп., яка складається з суми позики в розмірі 75000 грн. 00 коп., відсотків в сумі 38227 грн. 40 коп. та 3-х процентів річних в сумі 6429 грн. грн. 45 коп., яку позивач просить стягнути з відповідача та понесені ним судові витрати.

В судове засідання представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 не з`явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу в його відсутність, позовні вимоги свого довірителя підтримує в повному обсязі та просить їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій просить справу розглянути в його відсутність, позовні вимоги визнає та не заперечує проти їх задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.05.2012 року ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 письмову розписку про отримання ним позики в розмірі 75000 грн. 00 коп., тобто між сторонами був укладений договір позики, передбачений ст. 1046 ЦК України, відповідно до якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 гроші в обумовленій сумі, з кінцевим терміном повернення до 25.04.2013 року (а.с. 9).

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір є укладеним з моменту передання грошей.

Укладений договір позики відповідає вимогам ч.1 ст. 1047 ЦК України, оскільки є укладеним в письмовій формі та відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України позивач на підтвердження укладення договору та його умов представив суду оригінал розписки позичальника.

У встановлений договором строк відповідач борг позивачеві не повернув, таким чином свої зобовязання за договором позики не виконав.

17.02.2016 року позивачем направлено вимогу про повернення суми боргу на протязі 3-х календарних днів з дня отримання такої вимоги, яку відповідач отримав 19.02.2016 року (а.с. 12 - 14).

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем ) у строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 ч. 2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних від простроченої суми становить 6429 грн. грн. 45 коп. та відсотки в сумі 38227 грн. 40 коп.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не дотримує умов укладеного договору позики, в порядку та в строки, передбачені зазначеним договором борг не повернув, а право позивача невиконанням зобов`язання порушено, тому воно підлягає судовому захисту.

Визначаючись щодо стягнення судових витрат, суд встановив, що відповідно до ст.79 ЦПК України до судових витрат відносяться: судовий збір та витрати, повязані з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом судової справи, належать витрати на правову допомогу, витрати, повязані з явкою до суду, витрати, повязані з залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз, а також витрати, повязані з проведенням огляду доказів та вчиненням інших дій.

Як встановлено по справі, було понесено судові витрати, зокрема, в звязку із зверненням до суду сплачено судовий збір в сумі 1197 грн. 00 коп., що підтверджується відповідними письмовими доказами (а.с. 1).

За ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, пропорційно задоволеним вимогам.

Враховуючи повне задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 1197 грн. 00 коп. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 530, 533, 625, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 15, 59, 60, 88, 197, 209, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задоволити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг в сумі 119656 грн. 85 коп. боргу та судові витрати в розмірі 1197 грн. 00 коп., а всього: 120853 грн. 85 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: