Рішення № 56990867, 05.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/701/15-ц

Провадження № 22-ц/779/857/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Данилюк М. П.

Суддя-доповідач Пнівчук О.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Верховинського районного суду від 12 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 3 296 012,18 грн.

Позов обґрунтовував тим, що 26.10.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №IFVWGA00000110, згідно якого відповідач отримав кредит в сумі 50000 дол. США строком до 18.10.2017 року із сплатою процентів за користування кредитними коштами в порядку та строки, встановлені кредитним договором.

Посилаючись на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, суму кредиту та відсотки у встановлений строк не сплатив, позивач просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в сумі 153160,42 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.09.2015 року складає 3296012,18 грн.

Рішенням Верховинського районного суду від 12 лютого 2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №IFVWGA00000110 від 26.10.2007 року в сумі 87867,62 дол. США, з яких: 48047,25 дол. США - заборгованість за кредитом; 30408,75 дол. США - заборгованість по процентах за користування кредитом; 7400 дол. США - заборгованість по комісії за користування кредитом; 2000 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, 11,62 дол. США - штраф що за курсом 21,52 відповідно до службового розпорядження НБУ від 30.09.2015 року складає 1 890 911,18 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» понесені судові витрати в сумі 28363,66 грн.

На дане рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу.

Апелянт зазначив , що суд дійшов помилково висновку про можливість зменшення розміру нарахованої неустойки.

Підставою для зменшення позовних вимог щодо стягнення пені з 60000 дол. США до 2000 дол. США стало посилання суду на тяжкий матеріальний стан відповідача, однак вказані обставини не підтверджені належними доказами.

Висновок суду щодо неправомірності нарахування одночасно пені та штрафу є помилковим, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, а не окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Штраф застосовується за порушення виконання зобов»язання, а пеня - за несвоєчасність виконання грошового зобов»язання за кожень день просрочення зобов»язання. Вони не є взаємовиключними видами неустойки.

Таким чином, передбачивши зазначені види неустойки в кредитному договорі, Банк не допускає порушення норми ст.61 Конституції, а відмова у стягненні штрафів є незаконною.

Посилаючись на зазначені обставини, апелянт просив рішення суду у частині зменшення розміру пені та відмови у стягненні штрафу скасувати та постановити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ КБ «ПриватБанк» - ОСОБА_3 підтримала доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_2 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновку суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Встановлено, що 26.10.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №IFVWGA00000110, згідно якого відповідач отримав кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в розмірі 50000 дол. США на термін до 18.10.2017 року на наступні цілі: на завершення будівництва житлового будинку, а також у розмірі 6250 дол. США на сплату страхових платежів, із сплатою процентів за користування кредитними коштами в розмірі 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту, у момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,2% від суми наданого кредиту. Періодом сплати вважати період з 15 по 20 число кожного місяця. Щомісяця в період сплати позичальник повинен надати Банку кошти у сумі 794,23 дол. США для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом , за відсотками, за комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору (а.с.9-11).

На підставі заяви про видачу готівки №1 від 02.11.2007 року ОСОБА_2 було перераховано кошти в розмірі 50000,00 дол. США (а.с.12)

Відповідно до положень ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України обов'язком позичальника за кредитним договором є, зокрема, повернення кредиту та сплата процентів за користування ним.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов»язання та допустив прострочення сплати чергових платежів.

Із представленого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, укладеним між ПриватБанком та ОСОБА_2 станом на 30.09.2015 року вбачається, що загальний залишок заборгованості за наданим кредитом складає - 48047,25 дол. США, загальний залишок заборгованості за процентами складає - 30408,75 дол. США, заборгованість з комісії - 7400 дол. США, загальна сума нарахованої пені 125062,98 дол. США.

Банк пред»явив позов про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в сумі 153160,42 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом (тілом) в сумі - 48047,25 дол. США, заборгованості за процентами - 30408,75 дол. США, заборгованість з комісії - 7400 дол. США, пені 60000 дол. США., а також штраф фіксована частина - 11,62 дол. США та штраф (відсоток від суми заборгованості) 7292,80 дол. США.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача в частині стягнення пені, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України слід зменшити пеню з 60000 дол. США до 2000 дол. США.

Однак із таким висновком суду не можна погодитись повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву, в якій позовні вимоги визнав частково та просив зменшити заборгованість в частині нарахованої пені, враховуючи його матеріальне становище.

Так, із довідки виданої виконавчим комітетом Ільцівської сільської ради від 11.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 являється жителем с. Ільці та має у власності земельну ділянку площею 0,15 га та недобудований будинок в присілку Голиці с. Ільці. (а.с. 36).

Із змісту кредитного договору вбачається, що саме на завершення будівництва зазначеного житлового будинку було надано відповідачу кредит, земельна ділянка розміром 0,1521 та об»єкт незавершеного будівництва (житловий будинок) в с. Ільці Верховинського району виступають предметом іпотеки (п.7.3 Кредитного договору).

Згідно довідки ТзОВ «Юват» від 11.02.2016 року загальна сума доходу ОСОБА_2 за 2015 рік становить 25800 грн. (а.с. 37).

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пені з врахуванням ступеня виконання ОСОБА_2 зобов»язання, його майнового стану, слід зменшити з 60000 дол. США до 10000 дол. США, а не 2000 дол. США як визначив суд першої інстанції.

Що стосується доводів апелянта про необґрунтованість висновку суду першої інстанції про відмову в стягненні штрафу, то колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до п. 4.1 кредитного договору при порушенні позичальником будь-якого зобов»язання, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3 даного договору, банк має право нарахувати, а позичальник зобов»язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,15 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочки.

Крім того, п.5.4 даного договору передбачено, що при порушенні позичальником строків платежу по будь-якому з грошових зобов»язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів, у зв»язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов»язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов»язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення та обгрунтовано відмовив у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача штрафу.

Такий висновок повністю узгоджується з правовою позицією викладеною в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі у справі № 6-2003цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов»язковою для усіх судів України.

У зв»язку з наведеним, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з відповідача ОСОБА_2 слід стягнути на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором, станом на 30.09.2015 року, що складає: 48047,25 дол. США, що за курсом НБУ станом на 30.09.2015 року становить 1033976,82 грн. - заборгованість за кредитом; 30408,75 дол. США що за курсом НБУ становить 654396,30 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 7400 дол. США що за курсом НБУ становить 159248 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та 215 200 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а всього - 1847872,32 грн.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Верховинського районного суду від 12 лютого 2016 року змінити.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №IFVWGA00000110 від 26.10.2007 року: 48047,25 дол. США, що за курсом НБУ становить 1033976,82 грн. - заборгованість за кредитом; 30408,75 дол. США що за курсом НБУ становить 654396,30 грн. - заборгованість по процентах за користування кредитом; 7400 дол. США що за курсом НБУ становить 159248 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом та 215 200 грн. - пені за несвоєчасність виконання зобов»язань за договором, а всього - 1847872,32 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 27718 грн. понесених судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

В.М. Соколовський