Ухвала суду № 56990784, 05.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14869/15-ц

Провадження № 22-ц/779/846/2016

Категорія 30

Головуючий у 1 інстанції Польська М.В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Малєєва А.Ю., Пнівчук О.В.

секретаря Мельник О.В.

з участю: представника ДФСУ ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України в особі Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої неправомірними діями, за апеляційною скаргою Державної фіскальної служби України в особі Івано-Франківської митниці на рішення Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_3 до Державної фіскальної служби України в особі Івано-Франківської митниці, третя особа Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої неправомірними діями задоволено частково.

Стягнуто з Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 40234 грн., завдану неправомірними діями та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

На дане рішення представник Державної фіскальної служби України в особі Івано-Франківської митниці подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що після винесення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів транспортних засобі комерційного призначення представнику позивача було роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечувало можливість прийняття митної декларації, зокрема подати митну декларацію згідно прийнятого рішення по класифікації товарів від 22.09.2014 №КТ 20600000-0016-2014, про, що є відповідна відмітка в картці відмови. Таким чином, у випадку виправлення позивачем митних формальностей та подання зазначених документів, рішення Івано-Франківської митниці Міндоходів про визначення коду товару від 22.09.2014 року могло і не прийматись.

Також апелянт зазначає, що виходячи з положень ст. 263 Митного кодексу України позивачем не було здійснено жодних дій передбачених вказаною нормою, а відтак транспортний засіб було передано на склад Івано-Франківської митниці Міндоходів, та надіслано повідомлення позивачу про необхідність вжити необхідні дії.

З цих підстав, рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні представник Державної фіскальної служби України в особі Івано-Франківської митниці доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, наведених у ній.

ОСОБА_3 доводи апеляційної скарги не визнав, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Представник Головне управління Державної казначейської служби в Івано-Франківській області, будучи належно повідомленим про розгляд справи, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представника Івано-Франківської митниці, пояснення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За змістом ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом першої інстанції вірно встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 придбав вантажний автомобіль марки FIAT на території Королівства Швеції. 29.08.2014р. у пункті перетину кордону України та Польщі у зоні митного контролю Львівської митниці «Рава Руська» було здійснено огляд автомобіля та видано Акт про проведення огляду, а 02.09.2014р. позивач прибув на Івано-Франківську митницю для розмитнення автомобіля.

22.09.2014 року Івано-Франківською митницею було прийнято рішення про відмову у прийняття митної декларації (а.с.11-14); вказана відмова оскаржувалась ОСОБА_3 в судовому порядку.

З копії постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2015р. вбачається, що постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.11.2014р. було скасовано та визнано незаконними дії Івано-Франківської митниці Міндоходів (на даний час Державної фіскальної служби України), скасовано рішення Івано-Франківської митниці від 22.09.2014р. та зобов'язано прийняти від ОСОБА_3 митну декларацію та здійснити митне оформлення ТЗ (а.с.15-18).

Посвідчення про реєстрацію транспортного засобу відповідачем було видано ОСОБА_3 16.04.2015р. (а.с.10).

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.05.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2015р. ОСОБА_3 було звільнено від оплати за перебування його автомобіля на складі митного органу (а.с.22-25).

Зважаючи на те, що відповідно до Податкового та Митного кодексів України, з 01.01.2015 року було запроваджено інші розміри платежів за митне оформлення, позивачем такі сплачені в сумі 51255 грн. 89 коп.

Обгрунтовуючи вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, позивач вказував, що станом на 22.09.2014 року за розмитнення автомобіля належало сплатити 10062 грн.79 коп. ( включно з 1.5% банківський послуг), в той час як з запровадженням тарифів після 01.01.2015р., ним сплачено додатково 40 234 грн., що підтверджується доданою позивачем випискою Івано-Франківської митниці (а.с.83-84). та банківські послуги.

Зазначеної обставини представник відповідача не спростовує, як і не оспорює розрахунку суми матеріальних втрат, що надана позивачем - 41193 грн. 10 коп.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст.3 ЦПК України).

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

На підставі наявних в матеріалах справи доказів, та виходячи з встановлених судовими рішеннями протиправність дій відповідача, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення на користь ОСОБА_3 різниці між сумами коштів, які б мав витратити позивач при митному оформленні у 2014 році та фактично сплачених у 2015 році.

Що стосується доводів апелянта в частині розяснення позивачу митних формальностей, виконання яких забезпечувало можливість прийняття митної декларації, і як наслідок рішення відповідачем про відмову в прийнятті митної декларації могло не прийматись, то такі не приймаються судом до уваги, оскільки правомірність дій відповідача вже були предметом судового розгляду, про, що є відповідні судові рішення, які набрали законної сили, і виходячи з вимог ч.3 ст. 63 ЦПК України вказані відповідачем обставини не підлягають повторному встановленню.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції були досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази і їх не надано суду апеляційної інстанції, що давало б підставу для зміни чи скасування судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України в особі Івано-Франківської митниці відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: А.Ю. Малєєв

ОСОБА_4