Рішення № 56990682, 29.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1490/15-ц

Провадження № 22-ц/779/597/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М. А. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Мелінишин Г.П., Соколовського В.М. секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домогосподарством, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 20 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 у жовтні 2015 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні домогосподарством.

Свої вимоги мотивував тим, що він та відповідач ОСОБА_3 проживають по сусідству в с. Перегінське по вул. Набережна, їхні будинковолодіння розділяє дерев»яна огорожа.

Всупереч вимог земельного законодавства та не дотримуючись правил добросусідства відповідач на відстані 6,30 м від його житлового будинку облаштував гноєсховище та вбиральню, від яких на його подвір»я проникають неприємні запахи.

Посилаючись на те, що відповідач ігнорує зауваження та численні прохання з боку позивача привести до відповідних санітарних норм гноєсховище та вбиральню просив суд зобов»язати відповідача їх перенести на відстань 15 м від його житлового будинку.

Рішенням Рожнятівського районного суду від 20 січня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домогосподарством відмовлено.

ОСОБА_2 на дане рішення подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом вимог матеріального і процесуального права.

Апелянт вказав, що суд дійшов помилкового висновку про те, що він пропустив строк звернення з позовом до суду, оскільки його права на проживання в екологічно чистому середовищі порушуються і по даний час.

Крім того, вважає апелянт, суд посилається в рішенні суду на недостовірні дані про те, що він будуючи свій своє домогосподарство порушив правила забудови та будував його в той час коли ОСОБА_3 уже облаштував гноєсховище та надвірний туалет, що не відповідає зібраним доказам по справі.

Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та його представники ОСОБА_4, ОСОБА_5 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в ній мотивів.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_6 заперечили вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч. 2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам закону.

Постановляючи рішення по суті позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 пропустив строк звернення з позовом до суду без поважних причин, що є підставою для відмови в задоволенні його позовних вимог.

Однак із таким висновком суду не можна погодитись з огляду на наступне.

ОСОБА_2, звертаючись із позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домогосподарством, посилався на те, що відповідач всупереч вимог земельного законодавства та не дотримуючись правил добросусідства на відстані 6,30 м. від його житлового будинку облаштував гноєсховище та вбиральню, від яких на його подвір»я проникають неприємні запахи, що є шкідливими для його і членів його сім»ї здоров»я та нормального проживання. При цьому, позивач посилався на те, що спір між ними існує близько 20 років.

На підтвердження своїх вимог позивач посилався на акт Рожнятівської районної СЕС від 03.07.1987 року. згідно якого встановлено, що огороджена гноянка ОСОБА_3 та надвірний туалет знаходяться на відстані 6м від вікон будинку ОСОБА_2, що є порушенням санітарно-гігієнічних вимог та запропоновано ОСОБА_3 перенести надвірний туалет і гноянку на відстань 12 м від вікон будинку ОСОБА_2 (а.с.7).

Згідно акту санітарного обстеження зав. санітарно-гігієнічним відділом Рожнятівської райсанепідстанції від 15.12.2004 року встановлено що гноєсховище ОСОБА_3 розташоване на відстані 6м від будинку ОСОБА_2, що суперечить вимогам 3.31 ДБН «Містобудування. Планування. Планування та забудова міських та сільських поселень» яким передбачено розміщення дворових вбиралень та компостосховищ на відстані 15 від житлових будинків. (а.с.8).

Встановлено, що позивач ОСОБА_2 також звертався у вересні 2015 року до Рожнятівського районного управління держсанепідслужби з приводу самовільної будови вбиральні і гноєсховища на недостатній відстані від його житлового будинку сусідом ОСОБА_3 (а.с. 9).

Таким чином, встановлено, що спірні правовідносини виникли між сторонами в 1987 році та тривають по даний час.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.08.2005 року ОСОБА_2 являється власником будинковолодіння № 17 по вул. Набережна в селищі Перегінське (а.с.5).

Встановлено також, що згідно Свідоцтва про право власності від 03 вересня 1979 року ОСОБА_3 належить на праві власності жилий будинок з приналежними до нього будівлями та спорудами по вул. Набережна, 21 в селищі Перегінське (а.с.29).

Рішенням виконавчого комітету Перегінської селищної ради від 13 серпня 1980 року ОСОБА_3 дозволено будівництво стайні та стодоли на старому місці по вул. Набережній, 21 зобов»язано будівництво проводити відповідно свідоцтва, виданого районною архітектурою та закінчити до серпня 1983 року (а.с.33).

Згідно рішення виконкому Перегінської селищної ради від 11.05.1983 року ОСОБА_3 надано дозвіл на побудову на своїй присадибній ділянці літньої кухні.

Із проекту будівництва господарських будівель, зокрема схеми виносу в натурі господарських будівель вбачається, що сарай (хлів) під №2 зазначений як існуюча споруда(а.с.30).

Таким чином, встановлено, що будівництво господарських споруд - стайні та стодоли відповідачем ОСОБА_3 здійснено у 1983 році відповідно до дозвільних документів.

Встановлено також та не заперечується сторонами, що гноєсховище та дворова вбиральня розташовані безпосередньо біля сараю відповідача.

Відповідно до положень ч.1 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Із відповіді заступника начальника Рожнятівського районного управління держсанепідслужби на звернення ОСОБА_2 вбачається, що гноєсховище ОСОБА_3 розташоване на його власній земельній ділянці, має бетонні стінки, накрите під навісом, огороджене дерев»яними дошками, витоків з нього не виявлено, тобто облаштоване згідно санітарно-гігієнічних норм, разом з тим відстань до будинку ОСОБА_2 становить 6м 30 см.

Встановлено також, що гноєсховище ОСОБА_2 розташоване на відстані 7 м 30 см. від житлового будинку ОСОБА_7Й.(а.с.9).

Як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3 рекомендовано звернутися у відділ містобудування та архітектури Ролжнятівської РДА для з»ясування місця розташування вбиральні і гноєсховища та утримання їх згідно санітарногігієнічних вимог.

Позивач ОСОБА_2, посилаючись на проникнення на його подвір»я неприємних запахів від облаштованих ОСОБА_3 гноєсховища та вбиральні просив усунути перешкоди у користуванні домогосподарством шляхом перенесення гноєсховища та вбиральні на 15 м від його будинку. Разом з тим, на підтвердження своїх вимог не представив суду будь-яких доказів, зокрема висновку відділу містобудування та архітектури Ролжнятівської РДА щодо варіантів можливого місця розташування вбиральні і гноєсховища.

Таким чином, позивач не конкретизував свої позовні вимоги щодо можливого перенесення гноєсховища та вбиральні, однак даним обставинам суд першої інстанції не дав належної правової оцінки.

Зважаючи на те, що в даному випадку мають місце триваючі спірні правовідносини щодо проживання в екологічно чистому середовищі, то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про те, що позивач пред»явив позов із пропуском трьохрічного строку звернення з позовом до суду та необґрунтовано відмовив у задоволенні позову з цих підстав.

У зв»язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Саме по собі розташування гноєсховища та вбиральні з порушенням ДБН «Містобудування, планування та забудови міських та сільських поселень» станом на даний час, тобто розташування таких на відстані менше 15 м від жилих будинків не дають підстав для висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки дані норми поширюються на нове будівництво, реконструкцію існуючих житлових будинків, господарських споруд, а не існуючих, які побудовані з дотриманням правил встановлених на час їх побудови.

Оскільки позивач ОСОБА_2 на підтвердження своїх позовних вимог не представив суду належних та допустимих доказів як порушення його права на користування домогосподарством так і способу усунення права користування будинком, то колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 за їх недоведеністю.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рожнятівського районного суду від 20 січня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні домогосподарством відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В.Пнівчук

Судді: Г.П. Мелінишин

ОСОБА_8