Ухвала суду № 56990358, 30.03.2016, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/18080/13-ц

Провадження № 2/344/1318/16

У Х В А Л А

30 березня 2016 м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Бородовського С.О.

за участі секретаря Прокопів С.Р.

позивача ОСОБА_1

представників відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, Івано-Франківської міської ради, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Івано-Франківській області, ОСББ «Дем`янівка», Департаменту містобудування та архітектури про визнання незаконним та скасування рішень, свідоцтв, протоколу, визнати незаконними містобудівних умов, зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

позивач пред`явив позов про визнання незаконними та скасування містобудівних умов та обмежень, виданих ОСОБА_5 від 25/11/2011 р. №1-44/1 та ОСОБА_4 від 03/12/2013 р. №231/13-01/1/01 Депатаментом містобудування та архітектури та, про визнання незаконним та скасування п.п. 1.9., 1.10 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №696 від 06/11/12 р. про надання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дозволу на перепланування власних квартир №75, 75А по вул. Федьковича 7А в м. Івано-Франківськ і долучення приміщення спільного користування, відповідно до проектної документації в порядку що передбачений ЦПК України.

В судовому засіданні представники відповідачів надали пояснення про те, що у вказаній частині спір підлягає розглядові в порядку, встановленому КАС України.

Відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про місцеве самоврядування» затвердження містобудівної, проектної, технічної дозвільної документації, надання дозволів на перепланування приміщень є реалізацією публічно-правової компетенції органу місцевого самоврядування або державного органу.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Спори із інших правовідносин розглядаються в порядку, встановленому в ЦПК України, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При цьому відповідно до ст. 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

В свою чергу відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В свою чергу відповідно до ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ст. 4 КАС України вказано, що правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до п. 3 ст. 21 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Отже предметний критерій є основним щодо віднесення спору до публічно-правових.

В постанові Верховного Суду України від 23 червня 2015 року №802/3531/14-а вказано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.10.78 у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з… питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Аналогічне положення вказано і в справі «Сокуренко і Стригун проти України»

(Заява № 29458/04 та N 29465/04).

Таким чином позивачем порушено порядок звернення до суду в частині пред`явлення позову про оскарження містобудівних умов та дозволів з підстав та в порядку, що передбачений в ЦПК України, а не за правилами КАС України, як це передбачено процесуальним законом.

Також позивач подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив суд зупинити будівельні роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до розгляду даної справи. Однак предметом даного спору не було вчинення відповідачами будівельних робіт, в судовому засіданні позивач надав пояснення про те, що спірні будівельні роботи вже виконано відповідача, позов пред`явлено із порушенням порядку, встановленого процесуальним законом. Тому заява про забезпечення позову позбавлена правових підстав та не підлягає до задоволення.

Відповідно до зазначеного суд, -

ПОСТАНОВИВ:

провадження в частині прохань позивача про визнання незаконними та скасування містобудівних умов та обмежень ОСОБА_5 від 25/11/2011 р. №1-44/1 та ОСОБА_4 від 03/12/2013 р. №231/13-01/1/01, виданих Депатаментом містобудування та архітектури, про визнання незаконним та скасування п.п. 1.9., 1.10 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №696 від 06/11/12 р. про надання ОСОБА_5 та ОСОБА_4 дозволу на перепланування власних квартир №75, 75А по вул. Федьковича 7А в м. Івано-Франківськ і долучення приміщення спільного користування, відповідно до проектної документації в порядку що передбачений ЦПК України, закрити;

в заяві про забезпечення позову відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Головуючий суддя С.О. Бородовський