Ухвала суду № 56990269, 07.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5881/15-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц\774\831\К\16 ОСОБА_1

Категорія № 26 (І ) Доповідач Грищенко Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Грищенко Н.М.,

суддів Братіщевої Л.А., Митрофанової Л.В.,

із секретарем Петренко К.І.

за участю: представника відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» - ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак», Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2015 року ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» ( надалі ТОВ «Бел-Пак»), Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював у ТОВ «Бел-Пак» на посаді вантажника з правом виконання стропильних робіт. 29 квітня 2014 року йому було заподіяно каліцтво у вигляді важкої полі структурної травми нижньої третини лівого передпліччя у робочий час під час виконання трудових обовязків. За висновками МСЕК йому встановлена третя група інвалідності первинно на період з 13 серпня 2014р. до 01 вересня 2014 року та повторно втрата профпрацездатності в розмірі 50%, встановлена третя група інвалідності з 23.09.2015 року безстроково. З дня травмування він втратив кінцівку лівого передпліччя на рівні н/з. Втратив здоровя, яке не можливо відновити. Він живе з постійним фізичним болем. Негативні наслідки трудового каліцтва обмежують його у побуті, у звязку з чим просить стягнути з відповідача ТОВ «Бел-Пак» моральну шкоду завдану трудовим каліцтвом в розмірі 100000 грн., з Відділення виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області -37800грн.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Бел-Пак» на користь позивача у відшкодування моральної шкоди 35000 грн., а також - на користь держави 487,20 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Бел-Пак» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також неповне з'ясування обставин справи.

Зокрема вважає, що судом не взято до уваги, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених трудових прав, визначений ст.233КЗпП України.

Судом не досліджено Акти форми Н-1 та Н-5, в яких не визначено виключної вини відповідача, та встановлено порушення позивачем правил з охорони праці.

Позивачем не доведений факт моральних страждань. Судом не враховано, що відповідачем надавалась матеріальна допомога у розмірі 10000 грн. під час перебування позивача на лікарняному.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу (розпорядження) № 616 від 16 серпня 2012 року по підприємству ТОВ «Бел-пак» позивач ОСОБА_4 прийнятий на роботу з 16 серпня 2012 року по 31 грудня 2012 року на посаду вантажника (а.с. 43).

Відповідно до Акту №1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 02 червня 2014р., нещасний випадок стався із позивачем 29 квітня 2014 року в зміні з 07-00 год. до 16-00 годин. Виконуючи обовязки вантажника, ОСОБА_4 виконував роботу по складанню металобрухту негабаритного в залізничний вагон. Біля 10.35 год. вантаж змістився і придавив ОСОБА_4 кисть лівої руки, в результаті чого сталося травмування (а.с. 112).

Як вбачається з виписки із акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності від 13.08.2014 року серії 12 ААГ № 024142, позивачу ОСОБА_4 первинно встановлено третю групу інвалідності з 13.0.2014 року по 01.09.2015 року, повторно 23.09.2015 року серії 12 ААА № 067580 позивачу встановлено третю групу інвалідності, та втрату професійної працездатності 50 % по причині трудового каліцтва 23.09.2015 року безстроково (а.с. 4-6).

На підставі встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про відшкодування позивачу, у звязку з отриманим ним трудовим каліцтвом на виробництві, моральної шкоди відповідачем, з вини якого її заподіяно.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається із п.10 Акту розслідування причин нещасного випадку форми Н-1, зазначено осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а саме: начальник дільниці виробництва №1 ТОВ «Бел-Пак» вимоги п.2 абзац 1 та п. 2.4 Посадової інструкції начальника дільниці, машиніст крану , а також сам вантажник ОСОБА_6 невиконанням вимог інструкцій з охорони праці, порушено вимоги п. 3.11 абзац 1,3 « Інструкції з охорони праці для стропальника виробництва ОП.07.12»,п.п. 1.22.4, 1.22.7 «Технологічної карти № 55 щодо забезпечення безпечного проведення робіт з розбирання, різання, складування, вантаження металобрухту вагонів на території копрового цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». (а.с.1112-113,119-120).

Виходячи з викладеного, доводи ТОВ «Бел-пак», викладені в апеляційній скарзі, про відсутність обовязку підприємства відшкодовувати моральну шкоду, завдану позивачу, колегія суддів до уваги не приймає.

Отже, враховуючи викладене й те, що, право на відшкодування моральної шкоди у звязку з ушкодженням здоровя ОСОБА_4, повязано з виконанням трудових обовязків виникло у позивача 13 серпня 2014 року, тобто з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності (а.с.6), питання про відшкодування працівнику такої шкоди слід вирішувати на загальних підставах, передбачених нормами КЗпП України та Закону України «Про охорону праці».

При цьому доводи апеляційної скарги відповідача ТОВ «Бел-пак» про винність дій позивача в невиконанні техніки безпеки не знімають з відповідача обовязку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення позивачем строку звернення до суду за захистом порушених прав, передбачених ст.233 КЗпП, оскільне не розповсюджуються на спірні правовідносини.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.268 ЦК України визначено, що позовна давність не поширюється на правовідносини по відшкодуванню шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю. Позовні вимоги заявлено ОСОБА_4 стосовно відшкодування моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, тому визначені ст.233КЗпП України до даних правовідносин не застосовуються.

Також, спростовуються й доводи відповідача ТОВ «Бел-пак» щодо відсутності підстав відшкодування ОСОБА_4 моральної шкоди, та її не доведення позивачем, оскільки факт заподіяння такої шкоди у звязку з отриманим ним трудовим каліцтвом встановлений в судовому засіданні. Позивач час від часу змушений проходити стаціонарний курс лікування, переносить фізичні страждання, позбавлений нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Як убачається з відповіді КЗ «Криворізька міська лікарня №1» ДОР, під час травмування на виробництві 29 квітня 2014 року ОСОБА_6 отримав важку поліструктивну травму нижньої третини лівого передпліччя, відкритий перелом обох кісток лівого передпліччя, пошкодження ліктьової артерії, сухожилля загального згинача кисті, обширні рвані рани з пошкодженням мяз, розтрощення мяких тканей третини передпліччя , що за ступенем своєї тяжкості відносяться до тяжких ( а.с.127). Позивач тривалий період часу, згідно довідки відповідача перебував на лікарняному з 29 квітня 2014 року по 12 серпня 2014 рік.

Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням розяснень наданих у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Відшкодування шкоди полягає у праві особи на відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, а тому фактичне позбавлення позивача права на відшкодування моральної шкоди суперечить проголошеному принципу державної політики. Адже ст.4 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що державна політика в галузі охорони праці базується , зокрема, на принципах пріоритету життя і здоровя працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Зокрема, судом врахована тяжкість отриманого позивачем трудового каліцтва, травми отримані позивачем під час виконання трудових обовязків відноситься до тяжких, тривалість страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

Розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням відсотку втрати професійної працездатності, який згідно висновку МСЕК становить 50 %, вставнолений безстроково, тобто не може біти відновлений, у позивача обмежений рух лівої руки, перенесені ним фізичний біль від травми та страждання, що були завдані.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону.

Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Бел-Пак» відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Н.М. Грищенко

Судді : Л.А. Братіщева

ОСОБА_7