Ухвала суду № 56988847, 31.03.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/2027/16ц

Провадження № 2о/201/39/2016р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого - судді - Ткаченко Н.В.

при секретарі - Кірієнко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгенівна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини,

ВСТАНОВИВ:

12.02.2016р. ОСОБА_1 звернулася до суду заявою про встановлення юридичного факту, в якій просила суд встановити факт її постійного проживання, як спадкоємця разом із спадкодавцем ОСОБА_4., померлою ІНФОРМАЦІЯ_1., за адресою: АДРЕСА_1 на день її смерті (а.с. № 3 - 5).

В обґрунтування заявленого ОСОБА_1 послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1. померла її мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина на майно, що належало їй за життя, зокрема, на квартиру АДРЕСА_1. За час свого життя ОСОБА_4 заповіту не склала, а отже згідно ст. 1217 ЦК України спадкування майна померлої ОСОБА_4 здійснюється за законом. Заявниця є донькою ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження від 09.07.1961р. 23.02.1990р. було укладено шлюб між заявницею та ОСОБА_5, після реєстрації якого дружина взяла прізвище чоловіка та стала ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу, виданого 23.02.1990р. відділом РАЦС виконкому Жовтневого району м. Дніпропетровська. ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги за законом на спадщину, як донька померлої. Іншіх спадкоємців немає. 26.01.2016р. заявниця звернулась до приватного нотаріуса ДМНО Ковальової Є.Є. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. 26.01.2016р. ОСОБА_1 було отримано постанову приватного нотаріуса ДМНО Ковальової Є.Є. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1., у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спаджини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Згідно довідки Єдиного абонентського відділу Жовтневого району м. Дніпропетровська № 41577 від 20.11.2015р. за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована та знята з реєстрації лише ОСОБА_4 Однак, як зазначає заявниця, на час відкриття спадщини вона постійно проживала зі своєю матір'ю без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, оскільки вона була особою похилого віку та потребувала постійного догляду, з 10.06.2014р. по 26.06.2014р. ОСОБА_4 знаходилася в стаціонарі з переломом шийки правої стегнової кістки, що підтверджується випискою КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім. Мечникова» від 26.06.2014р., після виписки зі стаціонару потребувала постійного догляду, оскільки не могла повністю забезпечувати та обслуговувати себе; хворіла також і на онкологічне захворювання. Отже, встановлення юридичного факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини ОСОБА_1 необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

В судовому засіданні представник заявниці - ОСОБА_6 (договір про надання правової допомоги від 28.01.2016р. - а.с. № 26 - 27) в судовому засіданні подану заяву підтримав в повному обсязі та просила суд її задовольнити з підстав, викладених в ній та згідно доказів, наявних в матеріалах справи.

Заявниця ОСОБА_1 була допитана в судовому засіданні 31.03.2016р. в якості свідка та підтвердила факти, викладені в поданій нею заяві.

Представник заінтересованої особи - Територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, а також не скористався правом надання заперечень на заяву ОСОБА_1 (а.с. № 40).

Приватний нотаріус ДМНО - Ковальова Є. Є. в судове засідання не з'явилася, надала до суду клопотання, в якому просила заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини розглянути без її присутності, на підставі діючого законодавства України (а.с. № 32).

За таких обставин, суд розглянув цивільну справу за відсутності цих сторін на підставі ст. 169 ЦПК України

Суд, вислухавши пояснення представника заявниці та свідчення допитаних у судовому засіданні свідків, допитавши заявницю в якості свідка, дослідивши наявні у справі докази, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ст. 124 ч. 2 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 234 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, щозазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

В ч. 2 ст. 256 ЦПК України зазначається, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дані положення ст.ст. 235, 256 ЦПК України кореспондуються з п. 1 Постанови Пленуму ВСУ «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995р., відповідно до якого в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008р. визначено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.

Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2. народилася ОСОБА_1, батьком якої є ОСОБА_7, матір'ю - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 09.07.1961р. бюро РАЦС Кіровського району м. Дніпропетровська (а.с. № 7).

23.02.1990р. було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1, після реєстрації якого дружина взяла прізвище чоловіка та стала ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_2, виданого 23.02.1990р. відділом РАЦС виконкому Жовтневого району м. Дніпропетровська (а.с. № 8).

ІНФОРМАЦІЯ_1. померла мати заявниці ОСОБА_4, про що 20.07.2015р. відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції зроблено відповідний актовий запис № 5647 та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. № 6).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на майно, що належало їй за життя, зокрема на квартиру АДРЕСА_1 (а.с. № 11).

За час свого життя ОСОБА_4 заповіту, як розпорядження на випадок своєї смерті на майно, що їй належить, не склала, а отже згідно ст. 1217 ЦК України спадкування майна померлої ОСОБА_4 здійснюється за законом.

ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги, як донька померлої.

Отже, 26.01.2016р. заявниця звернулася до приватного нотаріуса ДМНО Ковальової Є.Є. з заявою про видачу на її ім'я свідоцтва про право на спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

26.01.2016р. приватним нотаріусом ДМНО Ковальовою Є.Є. була заведена спадкова справа, що підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 42761922 від 26.01.2016р. (а.с. № 13).

26.01.2016р. постановою приватного нотаріуса ДМНО Ковальової Є.Є. було відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1., у зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини (а.с. № 12).

Встановлення юридичного факту постійного проживання разом із ОСОБА_4 на час відкриття спадщини, ОСОБА_1 необхідно для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її матері, у зв'яку з чим заявниця і звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (стаття 1220 ЦК України).

Відповідно до ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмова від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, зазначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом було встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно довідки Єдиного абонентського відділу Жовтневого району м. Дніпропетровська № 41577 від 20.11.2015р. за адресою: АДРЕСА_1 була зареєстрована та знята з реєстрації лише ОСОБА_4 (а.с. № 14).

10.06.2014р. по 26.06.2014р. ОСОБА_4 знаходилася в стаціонарі з переломом шийки правої стегнової кістки, що підтверджується випискою КЗ «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені Мечникова» від 26.06.2014р., хворіла на онкологічне захворювання, що підтверджується КТ головного мозгу від 26.05.2015р., випискою з медичної картки хворого від 27.05.2015р. та висновком спеціаліста від 29.05.2015р.; хворіла правосторонньою білобарною пневмонією, що підтверджується протоколом рентгенологічного дослідження від 26.05.2015р. (а.с. № 15 - 19).

Як пояснила в судовому засіданні заявниця, яка була допитана судом у якості свідка, з червня 2014 року по день її смерті вона постійно проживала разом зі своєю матір'ю за адресою АДРЕСА_1, оскільки після виписки зі стаціонару її мати потребувала постійного догляду та не могла повністю забезпечувати і обслуговувати себе.

Факт проживання заявниці з матір'ю підтверджується, зокрема, її заявою на ім'я завідуючої кафедри спортивних ігор Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту від 27.06.2014р. (а.с. № 20); довідкою начальника відділу кадрів Дніпропетровського державного інституту фізичної культури та спорту від 02.02.2016р. № 350 (а.с. № 21) та актом, складеним 11.02.2016р. мешканцями будинку АДРЕСА_1, затвердженим начальником дільниці № 1 КВЖРЕП Жовтневого району (а.с. № 22).

Також в судовому засіданні, окрім заявниці, були допитані свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які своїми показами повністю підтвердили факт проживання ОСОБА_1 зі своєю матір'ю за адресою реєстрації останньої (АДРЕСА_1) з червня 2014р. та факт постійного догляду за нею, а також те, що померла за рік до смерті була прикута до ліжка і потребувала стороннього догляду (а.с. № 41 - 50).

З урахуванням викладеного, згідно доказів, наявних в матеріалах справи, суд вважає за можливе встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., на час відкриття спадщини.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість вимог ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальова Є.Є.) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 18 Постанові Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 15 від 25.05.1998р.) при постановлені рішення в справах про встановлення фактів, розподіл судових витрат по даній категорії справ не застосовується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 10, 11, 57-60, 169, 212, 213, 214, 215, 234, 235, 256-259 ЦПК України, суд , -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 (заінтересовані особи - Територіальна громада в особі Дніпропетровської міської ради, Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Ковальова Євгенія Євгенівна) про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.народження за адресою: АДРЕСА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1., на час відкриття спадщини.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів.

Суддя : Н.В. Ткаченко