Рішення № 56985269, 05.04.2016, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/149/16-ц

Провадження № 2/304/131/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

при секретарі - Соханич Л.Ю.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

його представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просить встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 01 січня 2009 року не проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, № 77. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 13 січня 2011 року померла її мати ОСОБА_5, після смерті якої відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку № 77 в с. Новоселиця Перечинського району та земельної ділянки, площею 0,17 га. Вказане майно належало її матері на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 березня 2004 року та Державного акту на право приватної власності на землю серії І-ЗК № 013411. Вона прийняла спадщину за матірю спільним проживанням з нею на момент її смерті. Однак, звернувшись до нотаріуса з метою оформлення свідоцтва про право на спадщину, їй було розяснено, що частка спадкового майна буде поділена на всіх осіб, які на день смерті спадкодавця були зареєстровані у спадковому будинку, тоді як у ньому був прописаний відповідач ОСОБА_2 Насправді останній був зареєстрований у спадковому будинку на час відкриття спадщини, однак фактично проживав за адресою: с. Новоселиця, № 19 Перечинського району. Враховуючи наведене, а також те, що факт реєстрації відповідача у спадковому будинку впливає на розмір її частки у спадковому майні, просить позов задовольнити.

У судове засідання позивач ОСОБА_4 не зявилася, однак під час розгляду справи позов підтримала та, уточнивши такий, просила встановити, що ОСОБА_2 не проживає у спадковому будинку з 1978 року. Крім цього пояснила, що у спадковому будинку відповідач прописаний з народження. Влітку 2015 року, у звязку з оформленням субсидії на сплату житлово-комунальних послуг, звернулася до нього з проханням виписатися з будинку, однак відповідач відмовився. Коли після смерті матері у 2015 році звернулася до нотаріуса з метою оформлення спадщини, то дізналася, що необхідна й присутність брата (відповідача), так як він там прописаний та має частку у спадковому майні. В той же час, постійний догляд за батьками вела вона, оскільки завжди з ними проживала.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач та його представник проти позову заперечили через його недоведеність та безпідставність. Відповідач також пояснив, що з 1958 року постійно проживає ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Новоселиця Перечинського району; його сім'я (дружина та діти) проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, № 19. Так як позивач була прописана за адресою чоловіка, то надав їй згоду прописатися у спадковому будинку, оскільки покійна мама казала, що складе на нього заповіт. Крім цього, представник відповідача в порядку ст. 257 ЦК України просив суд відмовити у позові у звязку із спливом строку позовної давності.

Допитаний судом свідок ОСОБА_6 підтвердив той факт, що відповідач з 1978 року по сьогоднішній день постійно проживає зі своєю сім'єю за адресою проживання своєї дружини в с. Новоселиця, № 19. У будинку № 77 господарство веде його теща (позивач), яка під час оформлення житлової субсидії у 2015 році, зверталася до відповідача з проханням знятися з реєстрації у вказаному будинку, однак такий відмовився.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснив, що після повернення з строкової військової служби відповідач одружився і з 1978 року проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Новоселиця Перечинського району зі своєю сім'єю, де здійснював прибудову та проводить різні ремонтні роботи. Знає це достеменно, так як є його сусідом, оскільки проживає ІНФОРМАЦІЯ_6 в с. Новоселиця.

Допитана судом свідок ОСОБА_8 пояснила, що приблизно з 1985 року дружить з донькою позивача та часто бувала в будинку № 77 в с. Новоселиця, а тому знає, що відповідач там не проживає, а по сьогоднішній день проживає за іншою адресою в с.Новоселиця у будинку дружини.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що оскільки постійно проживає в с. Новоселиця, № 66 Перечинського району, то знає, що в будинку № 77, який знаходиться неподалік її будинку, проживає позивач з чоловіком. Відповідач ОСОБА_2 проживав там до того як пішов на строкову військову служби, а коли повернувся, то одружився і постійно проживає в с. Новоселиця, № 19 разом з дружиною, донькою, зятем та онуками. Коли ще були живі батьки, то деколи заходив їх провідати.

Допитаний судом свідок ОСОБА_10 також ствердив, що після одруження відповідач переїхав до дружини та по сьогоднішній день проживає ІНФОРМАЦІЯ_5 с. Новоселиця. Оскільки є його сусідом, так як проживає ІНФОРМАЦІЯ_7, то завжди бачить його вдома, а також як той йде на роботу та повертається з роботи додому.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ч. 4 цієї статті суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду.

Як розяснено в п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» від 31 березня 1995 року у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Оскільки між спадкоємцями виник спір з приводу спадкового майна, тому вирішення питання про встановлення даного факту можливе виключно у позовному провадженні.

Встановлено, що 13 січня 2011 року померла мати сторін ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про смерть серії 1-ФМ № 110558, виданим 13 січня 2011 року виконкомом Новоселицької сільської ради Перечинського району Закарпатської області (а. с. 5, 12, 13).

Після її смерті відкрилася спадщина, що складається з житлового будинку № 77 в с.Новоселиця Перечинського району та земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,17 га (а. с. 7-9).

Також встановлено, що на момент смерті спадкодавця сторони були зареєстровані у спадковому будинку, що визнано ними у судовому засіданні, а також підтверджується наявною у матеріалах справи копією будинкової книги для прописки громадян, що проживають ІНФОРМАЦІЯ_8 в с. Новоселиця Перечинського району (а. с. 5, 10, 11, 16).

Частиною 1 ст. 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

В той же час ЦК України не дає визначення постійного або тимчасового проживання.

Натомість ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» оперує визначеннями місце перебування та місце проживання: місце перебування адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Аналізуючи вказані норми права можна дійти висновку, що проживання в певному місці буде постійним якщо особа проживала в ньому не менше шести місяців.

При цьому, хоча вказаний Закон встановлює обов'язок особи зареєструвати своє місце проживання після прибуття до нового місця проживання, однак він не встановлює жодних правових наслідків у разі не дотримання вказаного обовязку.

Таким чином місце проживання особи та місце реєстрації не є тотожними поняттями. Реєстрація особи за певною адресою не є безперечним доказом проживання особи за такою адресою та не встановлює презумпцію проживання особи за цією адресою.

Отже, як встановлено з пояснень позивача та показів, допитаних у судовому засіданні свідків, що не викликають у суду сумнів у їх обєктивності, відповідач ОСОБА_2 з 1978 року в будинку № 77 в с. Новоселиця Перечинського району не проживає, хоча й значиться в ньому зареєстрованим.

Позивач під час розгляду справи усно уточнила позовні вимоги щодо встановлення факту не проживання відповідача у спадковому будинку з 1978 року. Однак таке у відповідності до ст. 11 ЦПК України не може бути прийняте судом, оскільки заявлене нею без відповідної, поданої та належним чином оформленої письмової заяви, як це визначено ч.2 ст. 31 ЦПК України. Крім цього, її представник в останньому судовому засіданні підтримав позов у його первісній редакції.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем та його представником належними та допустимим доказами доведено, що ОСОБА_2 не проживає постійно в будинку № 77 в с.Новоселиця Перечинського району з 1978 року, однак суд, розглядаючи позовну заяву в межах заявлених позивачем вимог, а також з врахуванням того, що відповідачем, всупереч приписів ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дані обставини не спростовані, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Щодо посилання представника відповідача як на підставу відмови у позові сплив позовної давності, то суд таке відхиляє як необґрунтоване, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. ст. 260, 261 ЦК України).

Отже беручи до уваги те, що позивач про порушення свого права на спадкування довідалася у 2015 році, тобто коли з метою оформлення спадщини звернулася до нотаріуса, а тому саме з цього часу слід обчислювати перебіг позовної давності, а не в будь-якому разі з 2011 року, як вказує представник відповідача.

Сплачені позивачем судові витрати підлягають стягненню з відповідача, що відповідає положенням ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 29, 256, 257, 260, 261 ЦК України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст. 10, 11, 60, 88, 213-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_9, з 01 січня 2009 року до моменту ухвалення рішення за адресою: с. Новоселиця, № 77 Перечинського району Закарпатської області не проживав.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 551 (пятсот пятдесят одну) грн. 20 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Закарпатської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: ОСОБА_11