Постанова № 569837, 20.03.2007, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к. 309

ПОСТАНОВА

Іменем України

20.03.2007

Справа №2-23/6764-2006А

Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі

судді Іщенко Г.М.,

секретаря судового засідання Ємєнджієвої А.М., розглянувши за участю представників

від позивача - Портненко А.А.- представник, дов. від 22.01.2007року №1,

від відповідача - Кулак К.В.- головний державний податковий інспектор юридичного відділу, дов. від 28.07.2006р. №20/10-0, Куц І.М.- головний державний податковий ревізор-інспектор відділу документальних перевірок суб’єктів господарювання – юридичних осіб, дов. від 16.03.2007р. №30/10-0, у відкритому судовому засіданні справу

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства „Приморець”, (98176, АР Крим, м. Феодосія, п. Приморський, вул. Десантників, 1),

до відповідача Державної податкової інспекції в м. Феодосії (98112, АР Крим, м. Феодосія, вул. Кримська, 82-В)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство „Приморець” звернулось до господарського суду АР Крим з позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень:

- №001993/3494/23-1/1/0 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95грн.- штрафні санкції;

- №000066/3494/23-1/1/1 від 22.09.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95 грн. - штрафні санкції;

- №000267/3494/23-1/1/2 від 15.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95грн.- штрафні санкції;

- №000268/3494/23-1/3/2 від 15.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 639,82грн., у тому числі: 100,00грн. – основний платіж, 539,82 грн. - штрафні санкції;

- №000320/3494/23-/1/1/3 від 13.02.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95 грн. - штрафні санкції;

- №000321/3494/23-1/3/3 від 13.02.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 639,82грн., у тому числі: 100,00грн. – основний платіж, 539,82 грн. – штрафні санкції.

При цьому позивач вважає, що він правомірно користувався заходам державної підтримки суднобудівні промисловості, передбаченими Законом України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні” та що з боку Відкритого акціонерного товариства „Приморець” відсутні порушення Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

11.04.2006р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, якою він просить суд визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим від 19.08.2005р. №001993/3494/23-1/1/0, від 22.09.2005р. №000066/3494/23-1/1/1, від 15.12.2005р. №000267/3494/23-1/1/2 та №000268/3494/23-1/3/2, від 13.02.2006р. №000320/3494/23-/1/1/3 та №000321/3494/23-1/3/3.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у запереченнях на позов та вказує, що оскільки господарська діяльність Державного підприємства „Приморець” була припинена, а відповідних змін відносно його заміни на перетворене Державне підприємство у Відкрите акціонерне товариство „Приморець” у Перелік суднобудівних підприємств не було внесено Кабінетом Міністрів України з вини позивача, то дія норм, визначених Законом України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, на Відкрите акціонерне товариство „Приморець” не розповсюджується.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.04.2006р. провадження у справі зупинено до розгляду апеляційної скарги у справі №2-25/4647.1-2006 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Приморець” до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

23.06.2006р. провадження у справі поновлено, оскільки до господарського суду надійшла копія постанови Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №2-25/4647.1-2006.

У справі заявлено клопотання про заміну відповідача Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим її правонаступником на Державну податкову інспекцію в м. Феодосії АР Крим у зв’язку з реорганізацією, проведеною відповідно до наказу Державної податкової адміністрації в АР Крим від 24.03.2006р. №150 “Про реорганізацію Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції”, яке судом було задоволено 07.08.2006року в порядку статті 55, частини 6,частини 7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 21.11.2006року провадження у справі зупинено до розгляду Вищим адміністративним судом України касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства „Приморець” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006року у справі №2-25/4647.1-2006.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.01.2007року провадження у справі поновлено у зв’язку з надходження до господарського суду АР Крим ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2006року по справі №2-25/4647.1-2006.

Згідно частини 6, частини7 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України господарський суд АР Крим в судовому засіданні 20.03.2007року відмовив позивачу у задоволенні клопотання про залучення документів, оскільки копія ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2007року по справі №2-25/4647.1-2006 вже залучена до матеріалів справи позивачем (том3, аркуш справи 2-6). Також судом відмовлено у задоволенні клопотанні відповідача відносно відкладення справи слуханням на більш пізній строк, у зв’язку з призначенням до розгляду апеляційної скарги Державної податкової інспекції в м. Феодосії у справі за позовом Авєтісян Валентини Іванівни до Відкритого акціонерного товариства „Приморець” про скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, оскільки спірні правовідносини, які виникли по даній справі жодним чином не стосуються громадянки Авєтісян В.І., тому що предметом спору в даній справі є визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, де сторонами у справі виступають: Відкрите акціонерне товариство „Приморець” та Державна податкова інспекція в м. Феодосії.

Згідно пункту 6 Закону України „Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України” №2953-1У від 06.10.2005р., що набрав чинність 01.11.2005р., до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження по адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, що діє на час здійснення окремої процесуальної дії, розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає що, позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002р. визначено що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії її реалізації, надаючи можливість кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб’єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України. Держава має забезпечувати захист прав усіх суб’єктів правовідносин, в тому числі у судовому порядку. Право юридичної особи на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як свідчать матеріали справи, у період з 21.07.2005р. по 17.08.2005р. Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією в АР Крим була проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством „Приморець” за період з 01.04.2004р. по 31.03.2005р., про що був складений акт перевірки від 17.08.2005р. №2618/23-1/25134285.

Перевіркою виявлені порушення підпункту 5.5.1 пункту 5.5, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.7, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, пункту 5.9; пункту 4.1 статті 4; підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11; статті 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

На підставі акту перевірки від 17.08.2005р. відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 19.08.2005р. №001993/3494/23-1/1/0 про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95 грн. – штрафні санкції.

За результатами апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення від 19.08.2005р. №001993/3494/23-1/1/0 були прийняті податкові повідомлення-рішення: від 22.09.2005р. №000066/3494/23-1/1/1, від 15.12.2005р. №000267/3494/23-1/1/2, від 13.02.2006р. № 000320/3494/23-/1/1/3.

Рішенням Державної податкової адміністрації України від 21.06.2005р. №2856/10/25-007 про результати розгляду повторної скарги позивачу донараховано податок на прибуток у розмірі 100,00грн. та штрафні санкції у розмірі 539,82грн., про що Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією в АР Крим 15.12.2005р. винесено податкове повідомлення-рішення №000268/3494/23-1/3/2 та 13.02.2006р. №000321/3494/23-1/3/3.

Відповідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, у якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 16.09.2002р. №429, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об’єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов’язань.

Згідно частині 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 43, 44 Господарського кодексу України підприємство - це самостійна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб’єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів в одержання прибутку. Підприємство здійснюється на основі вільного вибору видів підприємницької діяльності, комерційного розрахунку і власного комерційного ризику.

Суб’єкти підприємницької діяльності мають право без обмеження здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Незаконне втручання й перешкоджання господарської діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їхніх посадових осіб при здійснені ними державного контролю і нагляду забороняються (стаття 19 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 1.3 Статуту Відкритого акціонерного товариства „Приморець”, який є правонаступником Державного підприємства „Приморець”, до позивача перейшло усе майно, усі права та обов’язки Державного підприємства „Приморець” із збереженням профілю діяльності та реєстраційним кодом 25134285 в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні” перелік суднобудівних підприємств, для яких вводяться вказані заходи, крім підприємств, які є суб’єктами спеціальних (вільних) економічних зон, встановлюється Кабінетом Міністрів України за результатами їх діяльності у 199році.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.06.2000року №978 „Про затвердження переліку суднобудівних підприємств, для яких запроваджуються заходи державної підтримки суднобудівної промисловості” до переліку вищезазначених підприємств включено Державне підприємство „Приморець”, код ЄДРПОУ 25134285.

Згідно преамбули Закону України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні” цей Закон направлений на ефективне використання виробничого, науково-технічного та експортного потенціалу вітчизняного суднобудування і підвищення його конкурентноздатності, створення сприятливих умов для залучення інвестицій, у тому числі, іноземних, зменшення витрат на будівництво суден та поповнення обігових коштів суднобудівельних підприємств.

Відповідно до статті 1 цього Закону в редакції закону України від 13.12.2001року №2892-111 на період з 1 січня 2000 року до 01 січня 2005року серед заходів державної підтримки суднобудівної промисловості запроваджується правило, за яким суми авансових платежів і попередньої оплати по контрактах підприємств суднобудівельної промисловості, одержані від замовників суден, з метою визначення прибутку, що підлягає оподаткуванню згідно Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, включаються до складу валових доходів таких підприємств у тому податковому періоді, в якому здійснюється здача судна замовнику, а витрати зазначених підприємств суднобудівної промисловості, здійснені ними за рахунок авансових платежів та попередньої оплати відповідно до їх цільового призначення, включаються до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадає дата збільшення валових доходів на суму зазначених платежів.

В акті документальної перевірки зазначено, що позивач у другому кварталі 2004 року – першому кварталі 2005року неправомірно застосував пільгу, яка передбачена статтею 1 Закону України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”.

Однак, відповідач не прийняв до уваги, що саме Закон України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні” регулює виключно питання оподаткування підприємств суднобудівельної галузі, до яких належить Відкрите акціонерне товариство „Приморець”, і які-небудь інші правовідносини ним не встановлюються, не змінюються і не припиняються.

Отже, суд приходить до висновку, що здійснення Державною податковою інспекцією в м. Феодосії донарахування позивачу податку на прибуток неправомірне. Державна податкова інспекція в м. Феодосії АР Крим при визначенні позивачу податкових зобов’язань з податку на прибуток не врахувала положення Закону України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”.

Згідно пункту 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно ухвали Вищого адміністративного суду України від 14.12.2006року по справі №2-25/4647.1-2006 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Приморець” до Державної податкової інспекції в м. Феодосії скасована постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.04.2006року в частині відмови в позові про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Феодосії від 19.11.2002року №001854/1916/23-1/1.

Судом встановлено, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення про визначення позивачу податкових зобов’язань за платежем з податку на прибуток, суд апеляційної інстанції виходив з положень частини 3 статті 1 Закону України „Про систему оподаткування”, згідно якої в редакції закону України від 18.02.1997року №77/97-ВР, чинній в період існування спірного правовідношення, ставки, механізм справлення податків і зборів (обов’язкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Загальновизнаним є і те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд вважає, оскільки відтворення позивачем у податковому обліку авансових платежів, сплачених замовниками робіт по ремонту суден, було здійснено згідно з приписами статті 1 Закону України „Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні”, суд апеляційної інстанції помилково вважав, що дії позивача, як такі, що не відповідають статті 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, призвели до заниження об’єкту оподаткування та не сплати до бюджету відповідної суми податку на прибуток.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не надані докази, які спростовують доводи позивача

Крім того, згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов’язання платника податку, нараховане контролюючим органом відповідно до пункту 4.2 і пункту 4.3 статті 4 Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податку податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2, то фактично підпункт 17.1.3 встановлює необхідність погодження податкового зобов’язання, з якого сплачуються штрафні санкції. На момент винесення рішення про застосування штрафних санкцій у зазначених сумах податкові зобов’язання не були узгодженими.

Таким чином, застосування відповідачем штрафних санкцій у спірних податкових повідомленнях-рішеннях є неправомірним.

Суд приходить до висновку, що визначення Відкритому акціонерному товариству „Приморець” податкових зобов’язань з податку на прибуток згідно спірним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України мали бути підтверджені відповідачем.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України). Ї

Відповідно до Роз’яснень Президії Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів” від 26.01.2000р. №02-5/35 (з подальшими змінами) підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеної законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення прав та охоронюваних законом інтересів підприємства – позивача у справі.

Згідно статті 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів.

Таким чином, невірне застосування відповідачем норм матеріального права спричинило прийняття неправильних податкових повідомлень-рішень, що є підставою для визнання їх не чинними.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України на підставі частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оскільки пунктом 2 частини 3 розділу УII Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору визначається відповідно підпункту б пункту1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, що дорівнює 3,40грн., зайво сплачене держмито у сумі 506,60грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України відповідно до пункту 1 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” по його заяві.

Вступну та резолютивну частини постанови оголошено в судовому засіданні 20 березня 2007року.

У повному обсязі постанову складено 26 березня 2007року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7,8,9,11,12,70,79, 86, 94, 98, 122, 158–163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АРК №001993/3494/23-1/1/0 від 19.08.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95грн.- штрафні санкції;

3. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АРК №000066/3494/23-1/1/1 від 22.09.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95 грн. - штрафні санкції;

4. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АРК №000267/3494/23-1/1/2 від 15.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95грн.- штрафні санкції;

5. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АРК №000268/3494/23-1/3/2 від 15.12.2005р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 639,82грн., у тому числі: 100,00грн. – основний платіж, 539,82 грн. - штрафні санкції;

6. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АРК №000320/3494/23-/1/1/3 від 13.02.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 371478,86грн., у тому числі: 300411,91грн. – основний платіж, 71066,95 грн. - штрафні санкції;

7. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції в АРК №000321/3494/23-1/3/3 від 13.02.2006р. про визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток на суму 639,82грн., у тому числі: 100,00грн. – основний платіж, 539,82 грн. – штрафні санкції.

8. Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Приморець” (98176, АР Крим, м. Феодосія, п. Приморський, вул. Десантників, 1, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 25134285) 3,40грн. державного мита.

Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку, передбаченому частиною 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (стаття 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Іщенко Г.М.