Постанова № 56983132, 21.03.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/317/16

в справі № 760/2985/16-а

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 березня 2016 року суддя Солом'янського районного суду м. Києва Демидовська А.І., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України про визннання незаконною відмови щодо перерахування розміру щорічного грошового утримання та зобов"язання здійснити перерахунок, -

В С Т А Н О В И В:

16 лютого 2016 року звернувся до суду із вищевказаним адміністративним позовом до Пенсійного фонду України, в якому з посиланням на рішення Конституційного суду України № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, просить визнати протиправною відмову останнього у здійсненні перерахунку суддівської пенсії позивачу, зобов'язати Пенсійний фонд України здійснити перерахунок довічного щомісячного утримання судді у відставці ОСОБА_1 з жовтня 2015 року. В обґрунтування адміністративного позову зазначив, що він є суддею у відставці, й оскільки з 01 січня 2013 року розмір заробітної плати працюючого судді відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» підвищився, вважає, що відповідач зобов'язаний був здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у розмірі згідно з вимогами вказаногозакону, проте останнім не здійснено такого перерахунку позивачу. За наведених обставин просить задовольнити позов в заявлений ним спосіб.

Ухвалою суду від 19 лютого 2016 прийнято рішення розглядати справу в порядку скороченого провадження.

У письмових запереченнях поданих через канцелярію суду, представник пенсійного фонду, вказав про те, що відповідно до ч. 4 ст. 138 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» чітко визначено, що у разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів КСУ відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання. Також у п. 4 визначено що в разі зміни розміру грошового утримання діючих суддів КСУ відповідно здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного грошового утримання. Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

За наведених обставин суд враховуючи положення ст. 35, ч. 4 ст. 128 КАС України, визнав за можливе розглядати справу у відсутність сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 отримує щомісячне довічне грошове утримання, призначене як судді який вийшов у відставку з Апеляційного суду м. Києва та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Солом'янському районі м. Києва.

23.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача щодо перерахування довічного грошового утримання, як судді у відставці Апеляційного суду м. Києва.

20.11.2015 року на вказане звернення позивачу було надано відповідь, в якій роз'яснено про відсутність підстав для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно з п. 4 ст.43 Закону України «Про статус суддів», судді, який вийшов у відставку, при наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених ст.37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді. Призначення і виплата щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється органами Пенсійного фонду за рахунок коштів державного бюджету.

Положення ч.ч. 1-4 ст. 44 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-XII з наступними змінами, постанова КМУ «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» від 03.09.2005 року №865 з наступними змінами містять приписи матеріального і соціального забезпечення суддів, в тому числі щомісячного грошового утримання.

Відповідно до постанови ВРУ від 15.12.1992 року «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», з подальшими змінами, в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідно до ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода регулюються цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно вказаної норми закону посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 15 мінімальних заробітних плат, визначених законом. Передбачене поетапне підвищення посадового окладу на період до 2015 року.

Відповідно до ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у первинній редакції, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90% заробітної плати судді, без обмежень граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Рішенням Конституційного суду України від 03.06.2013 року № 3-рп/2013 визнано неконституційними:

- частину третю, перше, друге, третє речення частини п'ятої статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010року № 2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI;

- статтю 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VІ;

- абзац другий пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, зі змісту якого вбачається, що виплата суддям пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої, третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV та без проведення інших перерахунків, передбачених законодавством.

Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI у редакції Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011 року №3668- VI та Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи від 08.07.2011року №3668- VI, визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року № 2453-VI встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована, у зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Враховуючи, що позивач є суддею у відставці, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на основні елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 80-90 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008/справа щодо предмету та змісту Закону про Державний бюджет України, визнано такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/, положення ст.67 р.1, п.п.2-4, 6-8, і 10-18, п.7 п. 19, П.П.20-22, 24,34, пп. 1-6, 8-12 п.35 «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

При цьому Конституційним судом України зазначено, що Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положеньЗакону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних, неконституційними.

З цього слідує, що при визнанні неконституційними положень Закону Україні «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими внесено зміни до постанови Верховної ради України «Про порядок введення в дію Закону України» «Про статус суддів» Конституційним Судом України, потреба в додатковому посиланні в рішенні на необхідність відновлення дії зазначеного Закону в попередній редакції, відсутня.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод,.

Ст. 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права, і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність величину, інтенсивність, ступінь прояву та виражені у певних одиницях.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободам, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод іде зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно виміркованих показників використання прав і свобод, тобто їх кількісні характеристики.

Крім того, відповідно до рішення Конституційного Суду України №26-рп/2008 від 27.11.2008 року, з врахуванням правових позицій, висловлених в рішенні №60рп/2007 від 09.07.2007 року у справі про соціальні гарантії громадян та в Рішенні №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України, цим законом не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України також встановлюватися інше /додаткове/ правове регулювання відносин що є предметом інших законів, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і, як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень визнання їх невинними мають використовуватися окремі закони.

Згідно довідки Апеляційного суду м. Києва від 21.10.2015 року № 237/04 сума грошового утримання судді на відповідній посаді складає 22 737 грн. 00 коп.

Таким чином, позивач має право на перерахунок грошового довічного утримання, виходячи з розміру 80-90 % заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді виходячи з суми 22 737 грн. 00 коп. згідно зі ст. 129 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Разом з цим, відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний Фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр міністра України - Міністра соціальної політики України.

У своїй діяльності Пенсійний Фонд України керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра (п. 2 Положення).

Відповідно до п. 17 Положення Пенсійний Фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.

Пенсійний Фонд України, як центральний орган виконавчої влади, відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу його органів щодо призначення (перерахунку) та виплати пенсії.

При цьому, відповідно до п. 2.2. Положення про Управління Пенсійного Фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії управління Фонду в районі, місті і районах у містах, а не Пенсійний фонд України.

Таким чином, Пенсійний фонд України не є належним відповідачем, який має здійснювати позивачу перерахунок пенсії, як судді у відставці.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визннання незаконною відмови щодо перерахування розміру щорічного грошового утримання та зобов"язання здійснити перерахунок слід - відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 6, 9, 11, 71, 94, 99, 158-163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України про визннання незаконною відмови щодо перерахування розміру щорічного грошового утримання та зобов'язання здійснити перерахунок - відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Солом'янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: А.І. Демидовська