Рішення № 56983046, 06.04.2016, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/19286/14-ц

пр. № 2/759/1598/16

06 квітня 2016 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С. за участю секретаря судового засідання Борисенко А.М., позивача ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «ІНКОМСТРАХ», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП,

ВСТАНОВИВ:

Позивачі 13.11.2014 року, звернулися до суду з позовом до ПрАТ «СК «ІНКОМСТРАХ», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що 13.09.2013 року о 17 год. 10 хв. по вул. Жмеринській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням відповідача ОСОБА_3 цивільно-правова відповідальність, якого на момент ДТП, була застрахована в ПрАТ «СК «Інкомстрах», та транспортного засобу - автомобіля марки «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням позивача ОСОБА_5, який належить позивачу ОСОБА_1

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2013 р. відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні зазначеної вище ДТП та накладено адміністративне стягнення.

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що 16.09.2013 р. повідомив ПрАТ «СК «Інкомстрах» про настання дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування, проте, до теперішнього часу позивач страхового відшкодування не отримав.

Позивачі зазначають, що відповідно до Звіту № 4120/08/14 про оцінку транспортного засобу від 18.08.2014 р. вартість матеріального збитку завданого власникові транспортного засобу - автомобіля марки «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_6 становить 101 445 грн. 12 коп.

Позивач ОСОБА_1 просить суд стягнути з ПрАТ «СК «Інкомстрах» на його користь суму страхового відшкодування в межах встановлено ліміту в розмірі 50 000 грн.; витрати за проведення оцінки автомобіля в розмірі 1 600 грн.; витрати за послуги евакуатора в розмірі 270 грн.; суму штрафних санкцій, а саме: інфляційні витрати - 6 988,91 грн., три відсотки річних - 1 180,93 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань - 7 001,74 грн.; судовий збір 687,80 грн.; з відповідача ОСОБА_3 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою - 51 455,12 грн.; штрафні санкції, а саме: інфляційні витрати - 7 283,80 грн., три відсотки річних - 1 564,80 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань - 8 576,79 грн.; судовий збір - 678,43 грн.

Позивач ОСОБА_5 просить суд стягнути на його користь з ПрАТ «СК «Інкомстрах» суму страхового відшкодування в розмірі 6 165,10 грн.; суму штрафних санкцій, а саме: інфляційні витрати - 915,49 грн., три відсотка річних - 154,69 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання - 917,17 грн. та судовий збір 243,60 грн.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2015 року частково задоволено позовні вимоги.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 25.06.2015 року, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2015 року, залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.11.2015 року, рішення Святошинського районного суду від 05.03.2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 25.06.2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05.03.2015 року, та ухвалою суду від 23.12.2015 року (під головуванням судді Ключника А.С.), прийнято справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПрАТ "СК "Інкомстрах", ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП до свого провадження.

В судовому засіданні 06.04.2015 року, позивач ОСОБА_1, та його представник ОСОБА_2, вимоги підтримали та просили позов задовольнити в повному обсязі, з підстав викладених в позовній заяві.

В судове засідання 06.04.2015 року, позивач ОСОБА_5, не з'явився та направив до суду заяву, у якій зазначив, що вимоги підтримує та просить розглянути справу без його участі (том 2, а.с. 1).

В судове засідання 06.04.2016 року, представник відповідача ПрАТ «СК «Інкомстрах», до суду не з'явився, про день та час розгляду справи були належним чином повідомлений (а.с. 239, 249 том № 1) про причини своєї неявки суд не повідомив, а тому суд вважає за можливе слухати справу у його відсутності за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні 06.04.2015 року, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, позов визнав частково, заперечуючи, щодо розміру суми відшкодування.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно положень ст. 4 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно пунктів 1-4 ч.1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Пунктом 1) ч.2 згаданої статті встановлено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.4 ст.61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені в частині 1 ст.1166 ЦК України, де вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Згідно п. 18 ст. 9 Закону України «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно п. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Згідно п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку)

виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових сум відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Судом встановлено, що 13.09.2013 року о 17 год. 10 хв. по вул. Жмеринській в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу - автомобіля марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_5 під керуванням відповідача ОСОБА_3 та транспортного засобу - автомобіля марки «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_6, під керуванням позивача ОСОБА_5, який належить позивачу ОСОБА_1 (а.с. 27, 38 том №1).

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2013 р. ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні зазначеної вище ДТП та накладено адміністративне стягнення (а.с. 36, том №1).

Таким чином, винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка трапилась 13.09.2013 року за участю транспортного засобу - автомобіля марки «Мітсубісі» д.н.з. НОМЕР_6, є ОСОБА_3

Відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП, була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1885443 від 08.05.2013 року в ПрАТ «СК «Інкомстрах». За даним полісом, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб встановлено в сумі 50000,00 грн. та франшиза становить нуль (а.с. 37, том № 1).

Як стверджує, позивач ОСОБА_1 16.09.2013 року, він звернувся до ПрАТ «СК «Інкомстрах» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, проте, у передбачений Законом строк сума страхового відшкодування в межах ліміту договору не була позивачу виплачена, у зв'язку з чим останній змушений був звернутися зі скаргами та іншими зверненнями МТСБУ та Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послу, однак, до теперішнього часу страхове відшкодування не виплачено (а.с. 31-35, том № 1).

Згідно висновку № 4120/08/14 про оцінку транспортного засобу від 18.08.2014 р. проведеного ТОВ «Сател Груп», оцінювачем ОСОБА_7, які мають відповідні сертифікати та свідоцтва (а.с. 28-30 том №1), вартість відновлювального ремонту, транспортного засобу автомобіля марки «Мітсубіші», д.н.з НОМЕР_7, становить 161160,88 грн. (а.с. 162, том №1), ринкова вартість - на момент пошкодження становить 101445,12 грн. (а.с. 157 том №1), середня ринкова вартість автомобіля «Мітсубіші карізма» 1,8, становить 97920,00 грн. (а.с.158 том №1), коефіцієнт зносу становить - 0,7 (а.с.161 том №1), вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 58115,19 грн. (а.с. 163, том №1 ), величина втрати товарної вартості - становить 0,00 грн, (а.с. 164, том №1), ринкова вартість пошкодженого ТЗ, становить 37570,00 грн. (а.с. 165, том №1) (а.с. 23-26, 139 -168 - звіт).

За проведення оцінки позивачем ОСОБА_1, оплачено ТОВ «Сател Груп» 1100,00 грн. (а.с., 41, том №1), згідно договору № 2120 від 18.04.2014 року, та 500,00 грн. (а.с. 40, том №1).

Згідно квитанції № 004074, за евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди, оплачено 270,00 грн. (а.с. 39).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. (в редакції закону на момент ДТП).

Як встановлено судом та відповідно висновку № 4120/08/14 про оцінку транспортного засобу від 18.08.2014 р. вартість відновлювального ремонту, транспортного засобу автомобіля марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7 становить 161160,88 грн. (а.с. 162, том №1), ринкова вартість - на момент пошкодження становить 101445,12 грн. (а.с. 157 том №1), тобто встановлено, що ремонт вважається економічно необґрунтованим, оскільки витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Власник транспортного засобу - автомобіля марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7, ОСОБА_1, в судовому засіданні визнав фізично знищеним транспортний засіб марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7.

Як встановлено судом позивач, як власник марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7 не заперечує факту фізичного знищення вказаного транспортного засобу, а відтак суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування згідно вимог статті 30 вказаного Закону, має відповідати вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди, яка згідно вказаного звіту про оцінку становить 101445,12 грн.

Враховуючи те, що транспортний засіб автомобіль марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7, власником в судовому засіданні визнано фізично знищеним, то власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином встановлено, що на користь власника транспортного засобу автомобіля марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7, ОСОБА_1, підлягає стягненню з відповідача ПрАТ «СК «ІНКОМСТРАХ», сума страхового відшкодування в межах ліміту страхового відшкодування в розмірі 50000,00 грн. встановленого Полісом № АЕ/1885443 від 08.05.2013 року та 270,00 грн., витрат на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

З відповідача ОСОБА_3 на користь власника транспортного засобу автомобіля марки «Мітсубісі», д.н.з НОМЕР_7, ОСОБА_1, підлягає стягненню сума в розмірі 13875,12 грн. (101445,12 грн. (вартість транспортного засобу до ДТП) - 50000,00 грн. (ліміт страхової компанії) - 37570,00 (вартість після ДТП) = 13875,12 грн.).

Що стосується, вимог позивачів про стягнення з ПрАТ «СК «Інкомстрах» на користь позивача ОСОБА_1 суму штрафних санкцій на загальну суму 15 171,58 грн.; з відповідача ОСОБА_3 суму штрафних санкції на загальну суму 17 425,39 грн.; про стягнення на користь позивача ОСОБА_5 з ПрАТ «СК «Інкомстрах» суму страхового відшкодування в розмірі 6 165,10 грн.; суму штрафних санкцій на загальну суму 1 987,35 грн., суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивачів в цій частині виходячи з наступного.

Відповідно до п. 1 підпункту 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до п.1 підпункту 36.1 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Позивач стверджує, що 16.09.2013 року повідомив ПрАТ «СК «Інкомстрах» про настання дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування, проте, до теперішнього часу позивач страхового відшкодування не отримав, проте, позивачем належних доказів в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, суду не надано, що 16.09.2013 р. повідомив ПрАТ «СК «Інкомстрах» про настання дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування.

Згідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України, страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника або іншої особи.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 36.5. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу страхування, то на дані правовідносини сторін не розповсюджуються норми ст. 625 ЦК України.

Зважаючи на недоведеність в цій частині вимог позивача, а саме те, що 16.09.2013 року останній повідомив ПрАТ «СК «Інкомстрах» про настання дорожньо-транспортної пригоди та виплату страхового відшкодування, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення в цій частині вимог позивача.

Що стосується вимог позивача ОСОБА_5 про стягнення на його користь з ПрАТ «СК «Інкомстрах» суми страхового відшкодування в розмірі 6165,10 грн., та штрафних санкцій в розмірі 1987,35 грн., а саме: інфляційні витрати - 915,49 грн., три відсотки річних - 154,69 грн. та пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань - 917,17 грн., суд також приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача в цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідальність водія ОСОБА_3 на момент ДТП, була застрахована згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/1885443 від 08.05.2013 року в ПрАТ «СК «Інкомстрах». За даним полісом, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб встановлено в сумі 50000,00 грн. та франшиза становить нуль (а.с.37, том № 1).

Проте, позивачем ОСОБА_5 належних доказів в розумінні ст.ст. 57-60 ЦПК України, суду не надано, що він отримав шкоду заподіяну його здоров'ю, як і не надано доказів звернення до ПрАТ «СК «Інкомстрах» із заявою виплату страхового відшкодування завданої його здоров'ю.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з ПрАТ «СК «Інкомстрах» на користь позивача ОСОБА_5 з ПрАТ «СК «Інкомстрах» суму страхового відшкодування в розмірі 6 165,10 грн.; суму штрафних санкцій на загальну суму 1 987,35 грн. задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України, позивач не довів в судовому засіданні вказані вимоги, а тому у суду відсутні правові підстави для їх задоволення.

Що стосується, вимог про стягнення на користь ОСОБА_1 з відповідача ОСОБА_3 суму штрафних санкції на загальну суму 17 425,39 грн.; суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки вона на ґрунтується на вимогах закону, оскільки між сторонами існував спір про розмір відшкодування матеріальної шкоди. Також, позивачем не надано доказів, що останній звертався до відповідача з заявою про відшкодування йому шкоди.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, розглянувши справу в заявлених межах, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

У відповідності до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 16, 22, 526, 625, 979, 990, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст.ст. 9, 12, 22, 29, 30, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 9 Закону України «Про страхування», ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57-60, 61, 79, 88, 131, 179, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_5 до ПрАТ «СК «ІНКОМСТРАХ», ОСОБА_3 про стягнення страхового відшкодування та матеріальної шкоди, заподіяної в результаті ДТП - задовольнити частково.

Стягнути з ПрАТ «СК «ІНКОМСТРАХ» на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_3) страхове відшкодування за страховим випадком від 13.09.2013 року в сумі 50000,00 грн., витрати за проведення оцінки пошкодженого транспортного засобу в сумі 1 600,00 грн. та витрати за евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди в сумі 270,00 грн., а всього разом 51870,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_3), матеріальну шкоду спричинену в результаті ДТП, що мала місце 13.09.2013 року в сумі 13875,12 грн.

Стягнути з ПрАТ «СК «ІНКОМСТРАХ» на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 518,70 грн.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, (ІПН НОМЕР_3), витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 138,75 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А. Ключник