Постанова № 56980293, 06.04.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/1353/16-п Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/177/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 06.04.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2016 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, за участю: представників Київської митниці ДФС ОСОБА_2 та ОСОБА_3, представника особи, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3 - ОСОБА_5, розглянувши апеляційну скаргу останньої на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року щодо громадянки ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року

ОСОБА_7 ОСОБА_4 ОСОБА_3 , 12.07.1992 р. н.,

проживаючу за адресою: м. Вінниця, вул.

40-річчя Перемоги, буд. 58-а

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 471 МК України та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 гривень. Вилучену валюту згідно протоколу про порушення митних правил №0026/125120101/16 від 22 січня 2016 року валюту в розмірі 4247 доларів США конфісковано в дохід держави. Крім того, стягнуто з ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір в розмірі 275 грн. 60 коп. та на користь Київської митниці ДФС понесені витрати у справі на транспортування предметів правопорушення в розмірі 14 грн. 17 коп. Грошові кошти в розмірі 53 доларів США, вилучені за вищевказаним протоколом про порушення митних правил, судом повернуто ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3.

Вказане вище правопорушення ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3, як зазначено в постанові суду, було вчинено за наступних обставин.

22 лютого 2016 року, о 20 год. 35 хв., під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу ,,Приліт терміналу ,,Д ДП МА ,,Бориспіль у громадянки ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3, яка обрала проходження митного контролю по каналу, позначеному символами зеленого коридору ,,зелений коридор, тим самим заявивши, що переміщувані нею через митний кордон товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчила факти, що мають юридичне значення. Після перетину ним ,,білої лінії, яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю ,,зелений коридор, у пасажирки було виявлено 4300 доларів США, які перевищували наявну у неї суму валюти в розмірі 10840 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22 січня 2016 року є еквівалентом 9951 євро, що знаходились у двох відкритих паперових конвертах, що містились у жіночій сумці пасажирки без ознак приховування та відповідно до Постанови Правління НБУ № 148 від 27 травня 2008 року підлягали обовязковому письмовому декларуванню та наявності відповідних дозвільних документів, чим порушила порядок проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю, яким обмежно переміщення валюти через митний кордон України.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5, не погоджується з постановою суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3. Апелянт вважає, що постанова винесена з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права. Крім того, суд не повно зясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, підійшов формально до вивчення обставин справи, що потягло необґрунтоване та надто суворе застосування стягнення, не сприяв повному, обєктивному та неупередженому її розгляду. Також апелянт звертає увагу апеляційного суду на те, що суд першої інстанції взагалі при накладанні стягнення у вигляді конфіскації валюти, не врахував жодних відомостей про особу порушника, його майновий стан, як особу яка прилетіла на навчання до України. Апелянт також звертає увагу апеляційного суду на Європейську Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини, практику Європейського Суду з прав людини по справам даної категорії та просить постанову суд першої інстанції щодо ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 скасувати, вилучені 4300 доларів США повернути останній.

Апеляційний суд, розглядаючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_5, приймаючи до уваги доводи апелянта, з метою всебічного, повного та обєктивного зясування обставин справи, перевірки доводів автора апеляційної скарги, заслухавши: пояснення: апелянта ОСОБА_5 та її довірительки, які підтримавши апеляційну скаргу, уточнили її та просили змінити постанову суду, в частині конфіскації 4247 доларів США та повернути їх ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3; представників Київської митниці ДФС, які заперечувала проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та надані під час апеляційного розгляду документи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

Згідно ст. 17 (Застосування судами Конвенції та практики Суду) Закону України ,,Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції з захисту прав людини, кожна фізична чи юридична особа має право на повагу до свої власності. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Перша і найбільш важлива вимога зазначеної норми полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на повагу до власності має бути законним. Також передбачається, що держава уповноважена здійснювати контроль за використанням власності шляхом забезпечення виконання законів. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним. Суд також вказав, що органи влади повинні дотримувати розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства та потребою захищати право заявника на мирне володіння своїм майном, тобто чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, суд зауважив, що для того, щоб втручання вважалось пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення.

Апеляційним судом, як і судом першої інстанції було встановлено, що правопорушення, яке вчинила ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 полягало у переміщенні через митний кордон України - ,,зелений коридор не задекларованих митному органу коштів, які перевищують 10000 євро, що підлягає обовязковому декларуванню.

За вказаних вище даних слід погодитись з висновком суду першої інстанції про вчинення ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 правопорушення, передбаченого ст. 471 МК України.

Що ж до призначеного судом першої інстанції ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 стягнення у вигляді конфіскації тимчасово вилучених коштів, то апеляційний суд приходить до такого.

Так, під час апеляційного розгляду даної справи встановлено, що кошти, які знаходились у ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 під час проходження митного контролю не мали ознак приховування, про їх наявність, суму та бажання задекларувати, тобто діяти відповідно до законів України при проходженні митного контролю ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 одразу повідомила працівників митниці. Дані, які б свідчили про незаконність походження згаданих коштів, в матеріалах справи відсутні. Жодних даних, які б давали суду підстави вважати, що шляхом застосування конфіскації буде попереджена інша незаконна діяльність - легалізація злочинних доходів, торгівля наркотиками, фінансування тероризму, ухилення від сплати податків, тощо - відсутні. Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 раніше до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувалася, її метою приїзду до України було навчання у Вінницькому національному медичному університеті, а кошти, які вона ввозила в України повинні були бути сплачені за навчання. Останнє підтверджується, як поясненнями ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3, так і наданими до суду відповідними документами.

З огляду на наведене, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що застосування конфіскації предметів порушення митних правил, в даному випадку не відповідає вимогам положень ст. 1 Протоколу №1 до Європейської Конвенції ,,З захисту прав і основних свобод людини, практиці Європейського Суду з прав людини, тобто є непропорційним вчиненому ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 та покладає на неї ,,надмірний індивідуальний тягар.

За вказаних обставин постанову судді суду першої інстанції слід змінити та звільнити ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 від додаткового стягнення у вигляді конфіскації валютних цінностей, повернувши їх їй.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 задовольнити.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 ОСОБА_4 ОСОБА_3 , в частині конфіскації в дохід держави 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) доларів США, змінити.

Валюту у сумі 4247 (чотири тисячі двісті сорок сім) доларів США, яка була тимчасово вилучена згідно протоколу про порушення митних правил №0026/125120101/16 від 22 січня 2016 року, повернути громадянці ОСОБА_7 ОСОБА_4 ОСОБА_3.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду

Київської області підпис ОСОБА_1