Рішення № 56979448, 31.03.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8174/15-ц

Провадження № 2/369/209/16

РІШЕННЯ

Іменем України

31.03.2016 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючої судді Дубас Т.В.

при секретарі Дідур М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича про стягнення заборгованості за кредитним договором, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткового договорів, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «Дельта Банк» звернулось до Києво-Святошинського районного суду Київської області з даним позовом, мотивуючи його тим, що 22.10.2007 року між ПАТ «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 Шукрі Нурбейевичем був укладений кредитний договір № 49.23/012114/07-НПБ, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 66000,00 дол. США з розрахунку 13,2 % річних за користування кредитом на строк 22.10.2007 року по 22.10.2032 р.

В частині надання кредитних коштів, ПАТ «Кредитпромбанк» свої зобовязання виконав.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обвязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним ьа забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» змінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях,, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Деотиа Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступає) право вимоги (Замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1441 від 26 червня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_2Г.).

Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статусу Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обовязків Нового кредитора.

Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобовязань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 Кредитного договору, позичальник зобвоязується сплачувати Банку нараховані проценти за користування кредитами щомісяця 22-го числа включно кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 22 жовтня 2032 р. або в день повного дострокового погашення заборгованості за кредитами.

Відповідно до п. 3.2.3., ч. 2 у разі недотримання позичальником умов цього Договору або порушення позичальником/Іпотекодавцем умов іпотечного договору вимагати дострокового повернення суми виданого Кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору. Однак зобовязання у звязку з чим станом на 03.07.2015 р. наявна заборгованість в розмірі 2190461,24 грн., з яких тіло кредиту 1370412,23 грн., відсотки 671939,91 грн., пеня 132995,93 грн., 3 % річних по тілу 811,63 грн., 3 % річних по процентам 14301,54 грн.

Тому первісний позивач ПАТ «Дельта Банк», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 2190461,24 грн., з яких тіло кредиту 1370412,23 грн., відсотки 671939,91 грн., пеня 132995,93 грн., 3 % річних по тілу 811,63 грн., 3 % річних по процентам 14301,54 грн.

Не погоджуючись з первісним позовом, відповідачем ОСОБА_1 було подано до суду зустрічну позовну заяву про про визнання недійсним кредитного договору та додаткового договорів.

Свої вимоги позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1Н обґрунтовував тим, що 22 жовтня 2007 року між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвичем був підписаний кредитний договір № 49.23/012114/07-НПБ, згідно з умовами якого надає позичальнику кредит в розмірі 66000 доларів США.

При цьому під час підписання Кредитного договору сторонами не досягнуто згоди за всіма його істотними умовами, які є необхідними для укладення кредитних договорів, Договір не відповідає вимогам чинного законодавства, містить несправедливі та дискримінаційні умови по відношенню до позивача, у звязку з чим даний договір повинен бути визнаний недійсним у судовому порядку.

05.05.2011 року між вказаними вище особами був підписаний Додатковий договір № 1 до кредитного договору № 49.23/012114/07-НПБ від 22 жовтня 2007 року, який також не відповідає вимогам чинного законодавства, містить несправедливі та дискримінаційні умови по відношенню до позивача, у звязку з чим даний Додатковий договір № 1 повинен бути визнаний недійсним у судовому порядку.

У спірному Договорі жодним чином не відображено детального розпису сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх супутніх послуг, не зазначено порядку обчислення процентних доходів і процентної ставки відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку, не передбачено переліку, розміру та бази розрахунку всіх комісій за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, не визначено правил, за якими змінюється процентна ставка за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку України.

Положення пунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4, 3.2.6, 3.2.8, 3.3.4, 3.3.6, 3.3.17, 6.1, 7.1 спірного Договору, які містять дискримінаційні та несправедливі стосовно позивача умови.

Обовязки банку визначені тільки одним пунктом Договору (п. 3.1) і полягають лише у наданні кредиту позичальнику, в той час як обовязки та відповідальність позичальника передбачені майже всіма договірними положеннями та стосуються всіх видів санкцій за неналежне виконання позичальником своїх зобовязань (пеня, штраф, неустойка, збитки, додаткові проценти). При цьому, відповідальність Банку умовами спірного договору не встановлено.

Пунктом 3.3.8 3.3.19 Договору встановлений дискримінаційний обовязок позичальника застрахувати за власний рахунок предмет застави (квартиру) на користь Банку в рекомендованій Банком страховій компанії.

Спірний договір про надання споживчого кредит містить несправедливі та дискримінаційні умови по відношенню до позичальника всупереч принципам добросовісності, справедливості та розумності.

Беручи до уваги, що спірний Договір цілому містить дискримінаційні та несправедливі по відношенню до позивача умови, а визнання їх частково недійсними зумовить неактуальність Договору та матиме наслідком зміну інших істотних умов, - даний Договір підлягає визнанню недійсним повністю.

Тому позивач за зустрічним позовом просив визнати недійсним повністю з моменту укладення кредитний договір № 49.23/012114/07-НПБ від 22.10.2007 року з усіма його додатковими угодами та додатками, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» (правонаступником якого частині прав вимоги є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк») та ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвичем.

В судовому засіданні представник ПАТ «Дельта Банк» позовні вимоги банку підтримала та просила їх задоволити, у вимогах зустрічного позову ОСОБА_1 просила відмовити.

Представник ОСОБА_1 проти вимог первісного позову заперечувала, вимоги зустрічного просила задоволити у повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та зібрані в ній докази, приходить до висновку що позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» підлягають до часткового задоволення, а вимоги зустрічного позову ОСОБА_1 не підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, 22 жовтня 2007 р. між ВАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвичем було укладено кредитний договір 49.23/012114/07-НПБ, за яким банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 66000,00 дол. США з розрахунку 13,2 % річних за користування кредитом на строк 22.10.2007 року по 22.10.2032 р.

Пунктом 3 договору визначено що процентна ставка становить 13,2 %, до здачі нерухомості в експлуатації 13,2 %, після здачі в експлуатацію 12,7 %, комісія за касове обслуговування 0,99 %.

Предметом іпотеки виступають майнові права на квартиру № 191, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Чайка, вул. Дачна.

Грошові кошти в сумі, яка включає в себе заборгованість за Кредитом та проценти за користування цим кредитом, що підлягають сплаті щомісяця.

Пунктом 2.1. Частини № 2 кредитного договору, кредитні кошти надаються виключно на цілі, вказані в п. 2 частини 1 цього договору, готівкою, для подальшого перерахування за реквізитами, вказаними в Договорі про участь в фонді фінансування будівництва.

Відповідно до п. 5.1. за користування кредитом позичальник сплачує банку проценти.

Згідно п. 6.1. за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань за цим Договором позичальник несе відповідальність у порядку та на умова, визначених цим договором, а саме: за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитним коштами у визначені цим Договором строки позичальник зобовязаний сплатити Банку пеню в розмірі подвійної процентної ставки казаної в 3 частини 1 Кредитного договору за кожний календарний день прострочки від суми простроченого платежу. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум.

05 травня 2011 року між сторонами укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № 49.23/012114/07-НПБ від 22 жовтня 2007 року.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого в порядку, обвязі та на умовах, визначених даним Договором, ПАТ «Кредитпромбанк» передає (відступає) ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним ьа забезпечувальними договорами, внаслідок чого ПАТ «Дельта Банк» змінює ПАТ «Кредитпромбанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобовязаннях,, а внаслідок передачі від ПАТ «Кредитпромбанк» до ПАТ «Деотиа Банк» прав вимоги до боржників, до ПАТ «Дельта Банк» переходить (відступає) право вимоги (Замість ПАТ «Кредитпромбанк») від боржників повного, належного та реального виконання обовязків за кредитними та забезпечувальними договорами (зареєстрований за № 1441 від 26 червня 2013 року приватним нотаріусом ОСОБА_2Г.).

Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, АТ «Дельта Банк» набуло статусу Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обовязків Нового кредитора.

Отже, відповідно до вищевказаного договору про передачу активів та кредитних зобовязань АТ «Дельта Банк» набув права вимоги по даному кредитному договору.

Відповідно до п. 3.2.3., ч. 2 у разі недотримання позичальником умов цього Договору або порушення позичальником/Іпотекодавцем умов іпотечного договору вимагати дострокового повернення суми виданого Кредиту, сплати нарахованих процентів за користування ним, відшкодування збитків, заподіяних банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору.

Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобовязань згідно умов кредитного договору. Однак зобовязання не виконані, у звязку з чим станом на 03.07.2015 р. у відповідача наявна заборгованість в розмірі 2190461,24 грн., з яких тіло кредиту 1370412,23 грн., відсотки 671939,91 грн., пеня 132995,93 грн., 3 % річних по тілу 811,63 грн., 3 % річних по процентам 14301,54 грн.

Відповідно до свідоцтва № 10001060 про відповідність збудованого обєкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних нормі правил від 30.12.2009 р., Інспекція ДАБК у Київській області засвідчує відповідність закінченого будівництвом обєкта Перша черга будівництва житлового комплексу «Брест-Литовський» в с. Чайки, Києво-Святошинського р-ну, Київської област, вул. Печерська, 6 в якому знаходиться предмет іпотеки квартира відповідача ОСОБА_1

Згідно п. 3 договору визначено що процентна ставка після здачі в експлуатацію становить 12,7 %.

В той же час позивачем здійснено обрахування заборгованості по процентам починаючи з 26.06.2013 р. згідно процентної ставки в розмірі 13,2 %.

А тому, суд здійснює розрахунок відсотків із процентної ставки в розмірі 12,7 %, згідно якого заборгованість по відсоткам буде складати 653492,56 грн.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем ОСОБА_1 були порушені вимоги кредитного договору, що спричинило порушення прав позивача які були забезпечені, і які підлягають захисту шляхом часткового задоволення первісного позову та стягнення з ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича (ІПН: НОМЕР_1) на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2039017,96 грн. (два мільйони тридцять девять тисяч сімнадцять гривень та девяносто шість копійок), що складається з тіла кредиту 1370412,23 грн., відсотків 653492,56 грн., 3 % річних заборгованість по тілу кредиту 811,63 грн., 3 % річних заборгованість по процентам 14301,54 грн.

В той же час, суд приходить до висновку що позовні вимоги за зустрічним позовом не підлягають до задоволення в повному обсязі виходячи з наступного.

Відповідно до ст.627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Ч.1 ст.628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця, установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі.

Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Відповідно до частин 1, 3-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою, та шостою статті 203 цього Кодексу.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п.14 постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Суд, аналізуючи все вищевикладене, приходить до висновків що позивач за зустрічним позовом добровільно виявив бажання скористатися послугами банку та укласти кредитний договір. При укладенні умов договору про надання кредиту позивачу ОСОБА_1 останній діяв вільно, виходячи з власних інтересів, прийняв рішення про вибір контрагента та про вступ з ним в договірні відносини, на власний розсуд з контрагентом визначивши характер договору, який вони уклали, його умови (зміст), в тому числі порядок видачі та погашення кредиту, в тому числі валюту кредитування, сплату процентів та умови щодо визначення відповідальності сторін за порушення умов договору.

Відповідальність сторін, в повному обсязі регламентована пунктами спірного договору, який підписаний позивачем за зустрічним позовом, а отже, останній погодився з відповідними його положеннями. Жодної додаткової відповідальності позичальника в односторонньому порядку Банком не встановлювалося.

Позивач, ставлячи вимоги про визнання недійсним пункту кредитного договору, посилаючись на ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», не довів порушення його прав з боку відповідача.

Тому з урахуванням того, що сторонами на власний розсуд шляхом вільного волевиявлення визначено умови договору, зокрема щодо порядку його видачі та погашення, у зв'язку з чим відсутні підстави для визнання умов договору дискримінаційними або ж несправедливими. Тобто, позивач не довів, що зміст кредитного договору суперечить ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», а відтак відсутні підстави для визнання договору недійсним з підстав, передбачених ч.1 ст.203 ЦК України.

Крім того представником відповідача ОСОБА_1 подано до суду заяву про застосування строків позовної давності, щодо вимог первісного позову які стосуються кредитної заборгованості по сплаті кредитної заборгованості, по процентах за користування кредитом та неустойки за період з 22.10.2007 р. по 07.09.2011 року.

Суд, приходить до висновку що підстав для застосування строків позовної давності не має з наступних підстав.

Стаття 256 ЦК України визначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 ЦК України передбачає, що, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

ПАТ «Дельта Банк» звернувся до суду за захистом своїх прав 08.09.2014 р.

Розрахунок заборгованості по процентам здійснено банком починаючи з 26.06.2013 р., а розрахунок заборгованості по кредиту та пені починаючи з 04.07.2014 р.

Тому суд не вбачає підстав для застосування строків позовної давності до вимог первісного позову.

За статтею 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст.1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення первісного позову, та відмови у вимогах зустрічного позову.

Відповідно до ст.ст. 15, 16, 203, 215, 256-258, 261, 526, 527, 530, 549, 627, 628, 1054 ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», та керуючись ст.ст. 3, 10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича (ІПН: НОМЕР_1) на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 2039017,96 грн. (два мільйони тридцять девять тисяч сімнадцять гривень та девяносто шість копійок), що складається з тіла кредиту 1370412,23 грн., відсотків 653492,56 грн., 3 % річних заборгованість по тілу кредиту 811,63 грн., 3 % річних заборгованість по процентам 14301,54 грн.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича (ІПН: НОМЕР_1) в дохід держави судовий збір в розмір 3654,00 грн.

В зустрічному позові ОСОБА_1 Шукрі Нурбейєвича до ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним кредитного та додаткового договорів відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області протягом десяти днів з дня оголошення.

Суддя: Дубас Т.В.