Ухвала суду № 56978895, 07.04.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/14162/15-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 48 Доповідач Широкова Л. В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Широкової Л.В.,

суддів Галацевич О.М., Матюшенка І.В.,

при секретарі судового

засідання Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2016 року

по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обґрунтовуючи його тим, що розмір аліментів, який стягується з нього за рішенням суду у розмірі ? частини з усіх видів заробітку він не може сплачувати, оскільки у нього змінилося сімейне та матеріальне становище.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2016 року позов задоволено. Змінено розмір стягнутих рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16 грудня 2009 року аліментів із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4ІНФОРМАЦІЯ_4 р. н., визначивши у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржуване рішення суду та залишити заяву без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

На обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує, що суд помилково не застосував вимоги ч. 2 ст. 121 ЦПК України вважаючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, не взяв до уваги положення ч. 4 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» та факт поліпшення матеріального становища позивача. Крім того, посилання у рішенні на те, що розмір аліментів може бути збільшений у разі погіршення стану здоров'я дитини шляхом подання нею відповідного позову є порушенням прав дитини.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 і 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частиною 1 ст.141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

За змістом ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною 3 ст.181 СК України кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» установлено, що у 2016 році прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 1 січня 2016 року визначений у розмірі 1 455 грн., з 1 травня 2016 року буде складати 1 531 грн., а з 1 грудня 2016 року 1 637 грн.

Пред'явивши даний позов до відповідачки, позивач покликався на ст.192 СК України та обґрунтовував його тим, що у зв'язку перебуванням у другому шлюбі, від якого має двох дітей, його матеріальний стан змінився.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» також роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Судом встановлено, що рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 16.12.2009 року стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 29.10.2009 року та до досягнення дитиною повноліття, але не менше 30 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку (а.с. 4).

Вказане рішення суду набрало законної сили та на його виконання із заробітної плати ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 вираховуються аліменти, зокрема за грудень 2015 року в сумі 2008,74 грн., за січень 2016 року в сумі 3286,97 грн., за лютий 2016 року в сумі 3771,86 грн., що підтверджується довідками про його доходи, виданими Житомирським військовим інститутом імені С.П. Корольова та випискою по карткових рахунках відповідача за період з 01.01.2015 року по 02.03.2016 року (а.с. 32, 33, 34, 35).

03.09.2010 року позивач одружився з ОСОБА_7, від цього шлюбу в них народилися двоє дітей - малолітні дочки: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 6, 7, 8) і вони входять до складу його сім'ї згідно довідки Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова від 24.07.2015 року № 484 (а.с. 9).

Позивач працює начальником науково-дослідної лабораторії впровадження засобів кібернетичної та інформаційної безпеки Житомирського військового інституту імені С.П. Корольова та отримує заробітну плату в середньому за останні 6 місяців 12162,72 грн. (а.с. 32, 33). Його дружина ОСОБА_8 отримує щомісячну одноразову допомогу при народженні дитини в сумі 860,00 грн. (а.с. 10).

Зважаючи на те, що обов'язок утримувати малолітню дитину до її повноліття є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері, а також враховуючи зазначений встановлений розмір прожиткового мінімуму на дитину, який у даному випадку для неповнолітнього сина позивача ОСОБА_5 на теперішній час не може бути меншим 1455,00 грн., тому кожен із його батьків має надавати щомісячно на утримання свого сина для забезпечення прожитковим мінімумом не менше як по 727,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 суд першої інстанції правильно виходив із вищезазначених норм права та обставин справи. При цьому суд взяв до уваги, що сума матеріального забезпечення у грошовому виразі для кожної дитини позивача від нього має бути однаковою.

Враховуючи середньомісячний розмір заробітку позивача в сумі 12162,72 грн. та визначене законом обмеження відрахувань із його заробітку на аліментні зобов'язання, суд правильно виходив із можливого розміру надання позивачем кожній дитині матеріального забезпечення у сумі 2027,12 грн. (12162,72 грн. х 50 % = 6081,36 грн., 6081,36 грн. : 3 = 2027,12 грн.), що відповідає 1/6 частині заробітку позивача.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявлений позов про зменшення розміру аліментів з урахуванням сімейного та матеріального положення сторін, стану здоров'я дітей, їх батьків, сумлінність ставлення батька до виконання своїх обов'язків по утриманню дітей, підлягає задоволенню шляхом зменшення розміру аліментів, визначивши його у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Також судом правильно звернута увага відповідачки на те, що остання в разі понесення нею витрат на його лікування сина ОСОБА_5 має право на пред'явлення до ОСОБА_3 позову про їх стягнення, як додаткових витрат на дитину, а також у разі погіршення стану його здоров'я вона може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання сина у зв'язку з цією обставиною.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції вимог ЦПК щодо звільнення позивача від сплати судового збору при подачі позовної заяви на законність судового рішення по вирішенню порушеного спору не впливають та не можуть бути підставою для його зміни або скасування. Виходячи з того, що позов судом було задоволено, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України суд правильно судовий збір стягнув із відповідача в дохід держави.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду першої інстанції, а лише відображують позицію відповідача, висловлену в ході розгляду справи і полягають лише в переоцінці доказів, які належним чином перевірені і оцінені судом першої інстанції і не доводять порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права.

Підстав, визначених законодавцем у п. 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК України для залишення позовної заяви ОСОБА_3 без розгляду немає.

За таких обставин судова колегія вважає, що підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2016 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Судді: