Рішення № 56977885, 21.03.2016, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10769/15-ц

Провадження № 2/161/789/16

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(Заочне)

21 березня 2016 року Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючої - судді Пушкарчук В.П.,

при секретарі - Сіньчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, мотивуючи свій позов тим, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 із 25.10.2008 року, що був зареєстрований відділом РАЦС Луцького МУЮ Волинської області. Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Вказує на те, що спільне життя з відповідачем не склалося, подружні відносини між ними припинено, їх шлюб існує лише формально. Також вказала на те, що відповідач є батьком дітей. Чоловік проживає окремо від дружини та дітей. Сам матеріально добровільно допомагати утримувати дітей належним чином відповідач відмовляється, хоча зобов'язаний це виконувати, а тому позивач просить шлюб розірвати та стягувати з ОСОБА_2 аліменти в її користь на неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щомісячно в примусовому порядку по 1500 грн. на кожного до досягнення дітьми повноліття, допусти негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць..

В судове засідання позивач ОСОБА_1 подала заяву, в якій позовні вимоги підтримала з підстав викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити та розгляд справи проводити у її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, хоча вчасно і належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи, що підтверджується письмовою розпискою. Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі із 25 жовтня 2008 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 25.10.2008 року (а.с. 4).

Від шлюбу мають двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Судом встановлено, що батьком ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_2, що вбачається з копій свідоцтв про народження (а.с. 5-6) та не оспорювалось відповідачем в судовому засіданні.

Встановлено, що сторони тривалий час не підтримують шлюбних відносин, не мають спільного сімейного бюджету, не ведуть спільно господарство, кожен з них живе своїм окремим життям, позивач наполягає на розірванні шлюбу.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» встановлено, що проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Якщо хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.

Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Частини 3, 4 ст. 56 СК України вказують, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Враховуючи особливий характер сімейних відносин та їх об'єктивну недоступність для оточуючих, наполягання позивача на розірванні шлюбу, суд приходить до висновку, що сім'я ОСОБА_2 розпалася, а збереження сім'ї є неможливим.

Згідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Всупереч вимогам ст.181 Сімейного Кодексу України сторони не досягли домовленості щодо утримання неповнолітньої дочки, а тому вимога про стягнення аліментів в примусовому порядку підлягає до задоволення.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не має офіційного постійного місця роботи, стягнення коштів на утримання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (аліменти) слід присудити у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України, аліменти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

При визначенні частки розміру аліментів суд врахував стан здоров'я та матеріальне становище неповнолітніх дітей, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, стягувача аліментів, а також те, що у відповідача інших неповнолітніх дітей, непрацездатної дружини немає.

Суд вважає, що ОСОБА_2 спроможний надавати матеріальну допомогу неповнолітнім сину та дочці в розмірі - 1500,00 грн. щомісячно до досягнення ними повноліття, а тому позовні вимоги про стягнення аліментів слід задовольнити.

Відповідно ст. 88 ЦПК України суд стягує із відповідача 243,60 грн. в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 8, 10, 11, 58, 60, 81, 84, 88, 130, 213, 224, 226 ЦПК України, на підставі ст.ст. 110, 111, 112, 181, СК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Шлюб між громадянкою ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1), ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженкою м. Фергана Республіки Узбекистан, та громадянином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцем с. Смоляри Старовижівського району Волинської області, зареєстрований 25.10.2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану Луцького міського управління юстиції Волинської області за актовим записом № 1625, - розірвати.

Стягувати з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженцем с. Смоляри Старовижівського району Волинської області, в користь ОСОБА_1 аліменти на неповнолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1 500,00 (одна тисяча п'ятсот) грн. щомісячно, починаючи з 15 липня 2015 року і до досягнення дітьми повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 243,60 (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Луцьким міськрайонним судом за письмовою заявою ОСОБА_2, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області В.П. Пушкарчук