Ухвала суду № 56977282, 06.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6480/15

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Марин П. П.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Кіселик Д.С.,

за участю представника відповідача Малімонова М.І. та представників позивача ОСОБА_2 і ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСТОЙЗ» до Державної податкової інспекції у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області та 3-ї особи Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

05.11.2015р. ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області та 3-ї особи Державної фіскальної служби України, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправною відмову відповідача в прийнятті податкових декларацій з ПДВ за липень-вересень 2015р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р.

- зобов'язати відповідача прийняти та зареєструвати податкові декларації з ПДВ за липень-вересень 2015р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р. днем їх фактичного отримання.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» подало засобами телекомунікаційного зв'язку до ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області податкові декларації з ПДВ за липень-вересень 2015р., однак, на думку позивача, відповідачем, з необґрунтованих підстав нібито відсутності підприємства за своїм місцезнаходженням, було неправомірно відмовлено в прийнятті вказаних декларацій.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року адміністративний позов ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» задоволено у повному обсязі. Визнано протиправною відмову ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області у прийнятті податкових декларацій з ПДВ ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» за липень-вересень 2015р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р. Зобов'язано ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області прийняти та зареєструвати податкові декларації з ПДВ ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» за липень-вересень 2015р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р. днем їх фактичного отримання.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представники ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України 21.01.2016р. та 04.01.2016р., подали апеляційні скарги, в яких зазначили, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просили скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.12.2015р. та прийняти нову, якою у задоволені всіх позовних вимог відмовити у повному обсязі.

24.02.2016р. до суду апеляційної інстанції від представника ДФС України надійшла заява про відкликання своєї апеляційної скарги, яка, в свою чергу, ухвалою судді від 26.02.2016р. була задоволена та апеляційна скарга відповідно була повернута апелянту.

В судовому засіданні суду 2-ї інстанції представник ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області Малімонов М.І. наполягав на задоволенні його апеляційної скарги.

Представники позивача ОСОБА_2 (директор ТОВ) і ОСОБА_3 судовому засіданні суду апеляційної інстанції категорично заперечували проти задоволення вказаної вище апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, виступи сторін та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Позивач - ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» (код 39218197) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час виникнення спірних правовідносин знаходилося на податковому обліку у ДПІ в м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області. З 23.12.2015р., у зв'язку зі зміною своєї юридичної адреси, взято на облік і знаходиться на цей час на податковому обліку в ДПІ в Київському районі м.Одеси ГУ ДФС в Одеській області.

ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» засобами електронного зв'язку подало до ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області податкові декларації з ПДВ та розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р., а саме: за липень 2015р. - 20.08.2015р., за серпень 2015р. - 21.09.2015р., за вересень 2015р. - 19.10.2015р.

Проте, ДПІ у м.Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області, посилаючись на розірвання договору №1 від 12.09.2015р. про визнання електронних документів та не знаходженням підприємства за своєю юридичною адресою, відмовила ТОВу «ЛЮКСТОЙЗ» у прийнятті вказаної податкової звітності, про що платнику було повідомлено в квитанціях від 20.08.2015р., 21.09.2015р. та 19.10.2015р.

21.08.2015р. представник ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» за допомогою телефонного зв'язку звернувся до посадових осіб ДПІ за роз'ясненням прийнятого податковим органом рішення про відмову в прийнятті вказаної податкової звітності, на що отримав пояснення, що таке рішення було прийнято у зв'язку з відсутністю підприємства за місцем реєстрації.

22.08.2015р. позивач звернувся до Реєстраційної служби Іллічівського МУЮ в Одеській області з Реєстраційною карткою про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (Форма 6), але вона не була прийнята реєстраторами за відсутністю підстав для підтвердження даних про місце реєстрації ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ».

26.08.2015р. Реєстраційна служба Іллічівського МУЮ в Одеській області отримала Форму №18-ОПП від ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області про відсутність ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» за місцезнаходженням, та направила на юридичну адресу позивача лист від 26.08.2015р. №04.3-1382рс про необхідність підтвердження даних про місцезнаходження.

03.09.2015р. позивачем до Реєстраційною служби Іллічівського МУЮ в Одеській області було повторно подано Реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу, які містяться в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

17.09.2015р. Реєстраційна служба Іллічівського МУЮ в Одеській області отримала Форму №18-ОПП від ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області про відсутність ТОВ «ЛЮКСТОЙЗ» за місцезнаходженням та повторно направила на юридичну адресу позивача лист від 22.09.2015р. №04.3-1469рс про необхідність підтвердження даних про місцезнаходження.

22.09.2015р. позивачем знову подано до Реєстраційної служби Іллічівського МУЮ в Одеській області реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юридичну особу.

Однак, на момент звернення з позовом до суду 1-ї інстанції податкові декларації з ПДВ та розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р. так і не були прийняті.

Не погоджуюсь з зазначеними вище діями та рішенням податкового органу, позивач оскаржив їх до суду.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.

А згідно із ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Як слідує зі змісту приписів п.48.3. ст.48 ПК України, податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

А відповідно до приписів п.49.8 ст.49 ПК України, прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби.

Водночас, пунктом 49.11 ст.49 ПК України передбачено, що у разі подання платником податків до органу державної податкової служби податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п.п.48.3 та 48.4 ст.48 цього Кодексу, такий орган державної податкової служби зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій спірних податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Люкстойз» за липень-вересень 2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015р., в останніх наявні усі необхідні реквізити, передбачені п.43.8 ст.43 ПК України.

Проте, не зважаючи на вказані вище приписи діючого законодавства, контролюючим органом було відмовлено у реєстрації зазначених податкових декларацій за липень-вересень 2015 року та розшифровки ПЗ та ПК в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015 р., у зв'язку з відсутністю підприємства позивача за своїм основним місцем реєстрації, що, в свою чергу, також призвело і до неправомірного розірвання в односторонньому порядку договору №1 від 12.09.2015р. про визнання електронних документів, пунктом 4 розділу 6 якого передбачено, що орган ДПС має право розірвати цей договір в односторонньому порядку у лише тільки випадку ненадання Платником податків нового посиленого сертифіката відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни Платником місця реєстрації.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, таких підстав, як передбачені п.4 розділу 6 договору №1 від 12.09.2015р., не було та судом не встановлено.

Так, правовідносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб - підприємців регулює Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Як слідує зі змісту положень ч.1 статті 1 цього Закону, Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Відповідно до вимог ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як встановлено з матеріалів справи, а саме відповідно до інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, місцезнаходженням ТОВ «Люкстойз» зареєстровано наступну адресу: 68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул.1 травня,3.

Згідно п.45.2. ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) - є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

З копій податкових декларацій з ПДВ ТОВ «Люкстойз» за липень-вересень 2015 р., розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015 р., які містяться в матеріалах справи, також видно, що у графі 06 «податкова адреса» зазначено - Одеська область, м. Іллічівськ, вул.1 травня,3.

До того ж, судова колегія зазначає, що станом на час розгляду справи документальні відомості про розірвання договору про визнання електронних документів від 12.09.2014 року №1 відсутні. Будь-яких матеріалів або окремих рішень щодо розірвання договору ані ДПІ у м. Іллічівську ГУ ДФС в Одеській області, ані ДФС України не надано.

Що ж стосується тверджень відповідача щодо наявності довідки ОУ Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про встановлення місцезнаходження (місця проживання) платника податків від 07.08.2015р. №479, відповідно до якої, місцезнаходження платника податків ТОВ "Люкстойз" за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, вул.1 травня,3 нібито не встановлено, то судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає за необхідне зазначити, що вказаний документ (довідка) не є належною, достатньою і беззаперечною підставою для відмови в реєстрації поданої позивачем податкової звітності, оскільки не супроводжуються документами, з яких би вбачався фактичний вихід працівників контролюючим органом за зареєстрованим місцезнаходженням платника (т.б. рапорти, акти, пояснення службових осіб орендодавця, службові записки щодо фактів спілкування з посадовими особами позивача телефонним зв'язком, тощо).

Проте, водночас позивачем надано до суду 1-ї інстанції листи директора КП фірми «Райдуга» від 08.05.2015р. №117, від 03.09.2015р. №221, від 18.09.2015р. №234, зі змісту яких слідує, що працівники ДПІ або Податкової міліції офіційно не звертались до адміністрації КП фірми «Райдуга», як орендодавця/балансоутримувача, з приводу фактичного перебування підприємства ТОВ «Люкстойз» за адресою орендованого приміщення: Одеська область, м.Іллічівськ, вул.1 травня,3.

Крім того, судова колегія приймає до уваги і наявний в матеріалах справи договір оренди від 02.06.2014р., згідно якого, ТОВ «Люкстойз» орендує у Управління комунальної власності та земельних відносин Іллічівської міськради частину нежитлового приміщення, розташованого на 6-му поверсі будинку КП фірми «Райдуга» по вул.1 травня,3 в м.Іллічівську, т.б. адреса якого, в свою чергу, і зазначена в Єдиному державному реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Також, апеляційний суд, при прийнятті остаточного рішення вважає необхідним врахувати ще й ту обставину, що до липня 2015р. усі аналогічні податкові декларації позивача приймалися без будь-яких зауважень, до того ж, протягом всього 2015 року підприємство податковим органом взагалі не перевірялося та на його адресу не виносилося жодних податкови повідомлень-рішень або податкових вимог.

Таким чином, доводи позивача і надані ним докази повністю підтверджують зазначені в позовній заяві обставини, та свідчать про правильність оформлення податкових декларацій з податку на додану вартість за липень-вересень 2015 року разом з розшифровками податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) за липень-вересень 2015 р., та відсутність законних підстав для її не прийняття.

Одночасно, необхідно вказати й про те, що аналогічного висновку з цього спірного питання дотримується і ВАС України, зокрема, в своїх ухвалах від 02.12.2015. (справа №К/9991/57633/12) і від 26.01.2016р. (справа №К\800/17555/15).

Крім того, слід зазначити й про те, що згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 15.06.2012р. №1503/12/13-12, резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження в якій є протиправність відмови податкового органу у прийнятті податкової декларації має містити висновок про визнання протиправною відмову податкового органу прийняти податкову декларацію, а податкової декларації такою, що подана платником податків у день її фактичного отримання органом державної податкової служби (із зазначенням дати). Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову декларацiю, визнання протиправними рiшення, дiї, бездiяльностi податкового органу, визнання поданої декларацiї податковою звiтнiстю, визнання податкової декларацiї поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату. Таким чином, захист прав позивача має відбуватися шляхом пред'явлення позовних вимог про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової звітності та подання платником податків у день її фактичного отримання органом ДПС.

Також, ще необхідно вказати і про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Іллічівську Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2015 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко