Ухвала суду № 56977240, 24.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2016 рокусправа № 804/11154/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.

суддів: Іванова С.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держземагентства України у Дніпропетровській області (правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області у формі листа № 31-4-0.11-11434/2-15 від 16 червня 2015 року про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язати Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області розглянути клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 29.04.2015 року № б/н, та прийняти рішення на його підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 29 квітня 2015 року в порядку, визначеному Земельним кодексом України. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позовних вимог. Згідно змісту апеляційної скарги, апелянт стверджує, що порядок розгляду клопотання позивача з наданням мотивованої відмови у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ним було дотримано в повному обсязі.

Позивач, у поданому до суду запереченні на апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Сторони в судове засідання не прибули, що, за наявності доказів їх належного повідомлення про дату, час та місце розгляду справи, не є перешкодою для апеляційного розгляду згідно ч. 4 ст. 196 КАС України.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи, ОСОБА_1 29.04.15 року звернувся до Головного управління Держземагентства у Дніпропетровській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,00 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Васильківської селищної ради Васильківського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації (а.с.8).

Разом із заявою позивачем подано: копію паспорту та копію ідентифікаційного номера, згода на збір та обробку персональних даних, викопіювання бажаного місця розташування земельної ділянки, довідка (з місця реєстрації проживання) про наявність земельних ділянок у власності та користуванні.

Головне управління Держземагентства у Дніпропетровській області листом від 16.02.15 року №31-4-0.11-11434/2-15 повідомило позивача, що земельна ділянка, яка зазначена на графічних матеріалах і планується позивачем для відведення, відноситься до земель, які передбачені для передачі учасникам АТО (а.с.10).

Задовольняючи частково позовні вимоги та зобов'язуючи відповідача розглянути заяву позивача від 29.04.2015 року у визначеному Земельним Кодексом України порядку, суд першої інстанції зазначив про те, що лист відповідача від 16.06.2015 року № 31-4-0.11-11434/2-15 фактично не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні приписів КАС України, а тому заява ОСОБА_1 залишена без належного вирішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне.

Розв'язуючи спір, суд посилався на ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, згідно якої передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За приписами ст.15-1 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначені підстав набуття права власності на земельні ділянки державної та комунальної власності, зокрема зазначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених Земельним кодексом України, провадиться один раз по кожному виду використання. Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Кодексу.

Згідно до ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Приписами ч.2 ст.123 Земельного кодексу України особа встановлено, що зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки).

Положеннями ч.3 ст.123 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Отже, з вищенаведеного вбачається, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню, а підстава, зазначена відповідачем у листі від 16.06.2015 року № 31-4-0.11-11434/2-15, зокрема, віднесення земельної ділянки до земель, які передбачені для передачі учасникам АТО, не входить до наведеного в ч.3 ст.123 Земельного кодексу України переліку підстав відмови.

Окрім того, відповідно до п. 2.8 Порядку взаємодії між територіальними органами Держгеокадастру /Держземагентсва під час реалізації повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення держаної власності у власність або користування (на без конкурентних засадах) для всіх потреб, затвердженому Наказом Держгеокадастру від 04.06.2015 року № 95, також до переліку підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою визначено ч.7 ст.118, ч. 3. ст.123 Земельного кодексу України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що посилання відповідача у листі від 16.06.2015 року № 31-4-0.11-11434/2-15, на розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 08.09.2014року № Р-493.0.3-14 «Про виділення земельних ділянок на території Дніпропетровської області учасникам антитерористичної операції та членам їх сімей», як на підставу для відмови у наданні позивачу дозволу для розроблення земельної ділянки не відповідає приписам ч.7 ст. 118, ч.3 ст. 123 Земельного кодексу України, якими визначено вичерпний перелік підстав для відмови.

Відповідно до п.2.9 Порядку реалізації головним управлінням Держземагенства в областях, місті Києві повноважень з передачі земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність або користування (на безконкурентних засадах) для всіх потреб (далі Порядок) визначено, що при недотриманні однієї з вимог, зазначених у п.2.5 цього Порядку, або наданні заперечень органом місцевого самоврядування, з посиланням на підстави, передбачені вимогами чинного законодавства, територіальний орган інформує заявника про відмову у надані дозволу на розроблення документації із землеустрою із зазначенням конкретних причин відмови.

Лист відповідача від 16.06.2015 року № 31-4-0.11-11434/2-15 не містить інформацію про відмову у наданні дозволу розроблення документації із землеустрою із зазначенням конкретних причин відмови.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що суд не вправі своїм рішенням підміняти його рішення або прямо вказувати суб'єкту владних повноважень на те, які саме рішення останній повинен прийняти, колегія суддів вважає необґрунтованими, з огляду на те, що лист від 16.06.2015 року № 31-4-0.11-11434/2-15, в розумінні приписів КАС України, фактично не є рішенням суб'єкта владних повноважень про надання дозволу з розроблення документації або про відмову у наданні такого дозволу, тому суд першої інстанції зобов'язав відповідача розглянути заяву позивача від 29 квітня 2015 року в порядку, визначеному Земельним кодексом України, що не може розцінюватись як підміна рішення відповідача або пряма вказівка відповідачу, яке саме рішення він повинен прийняти.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2015 року по справі №804/11154/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: С.В. Чабаненко

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Шлай