Ухвала суду № 56977208, 05.04.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6460/15

Категорія: 9.5 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К. С. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого - Милосердного М.М.,

суддів - Бітова А.І. та Ступакової І.Г.,

при секретарі - Шепель О.В.,

за участю: представників Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства - Терещенко Алли Петрівни, Яковченко Антоніни Петрівни та Любинічева Олексія Ігоровича, представників Державної фінансової інспекції в Одеській області - Мачинського Євгена Вікторовича та Іщенко Ксенії Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року по справі за адміністративним позовом Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства до Державної фінансової інспекції в Одеській області про визнання нечинними та скасування пунктів вимоги від 27.10.2015 року №15-07-23-14/10070,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року Причорноморське державне регіональне геологічне підприємство (далі - Підприємство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції в Одеській області (далі - ДФІ) про визнання нечинними та скасування вимог про усунення виявлених порушень законодавства, що містяться в акті ревізії від 28.09.2015 № 07-11/68 а саме: проведення готівкових операцій в національній та іноземній валюті; здійснення витрат операційної діяльності, які не включаються до собівартості реалізованої продукції, а також дотримання законодавства при отриманні та використанні бюджетних коштів (за наявністю), а саме п.1, п.3, п.5 вимоги від 27.10.2015 року №15-07-23-14/10070, відповідно до яких встановлені порушення та заявлена вимога про їх усунення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року позовні вимоги задоволено частково, суд визнав протиправним та скасував п.3 Вимоги ДФІ від 27.10.2015 року №15-07-23-14/10070. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, в частині відмови у задоволені позову, генеральним директором Підприємства подана апеляційна скарга, в якій зазначається, що вказана постанова, в частині оскарження, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміні та прийнятті нової постанови про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі плану проведення ревізій у 2015 році, в період з 30.06.2015 року по 21.09.2015 року ДФІ була проведена планова ревізія фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.10.2012 року по 30.06.2015 року.

За результатами проведеної ревізії посадовими особами ДФІ в Одеській області було складено акт ревізії від 28.09.2015 року №07-11/68.

З метою усунення виявлених під час проведеної ревізії порушень державної фінансової дисципліни, ДФІ на адресу позивача 27.10.2015 року була направлена Вимога про усунення виявлених під час проведення ревізії порушень №15-07-23-14/10070, в якій зокрема вимагалось від позивача вчинити наступні дії: п.1 - здійснити роботу по відшкодуванню підприємству збитків в розмірі 88383,09 грн. у вигляді здійснення необґрунтованих витрат в період з 01.10.2012 року по 30.06.2015 року; п.5 вирішити питання про компенсацію безпідставно витрачених коштів в розмірі 15177,91 грн. на проведення робіт.

Вирішуючи справу, та відмовляючи у задоволені частини позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до висновків Верховного Суду України, що містяться в судових рішеннях від 15.04.2014 року у справах №21-40а14, №21-63а14 не може бути оскаржена Вимога органу ДФІ України про усунення виявлених порушень державної фінансової дисципліни в порядку адміністративного судочинства лише в частині вірності їх розрахунку та можливості повернення майна, оскільки це перевіряє суд, що розглядає спір за зверненням органу ДФІ про стягнення збитків заподіяних державі чи повернення майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, згідно оскаржуваному п. 3 Вимоги, ДФІ встановлено, що в порушення ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV, п.6, п.9 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", підприємством здійснювалась, непередбачена колективним договором на 2012-2014 та 2015-2016 роки, оплата за спожиті комунальні послуги фізичними особами, що мешкають у приміщеннях Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства, в результаті чого підприємством за період з 01.10.2012 по 30.06.2015 року здійснено необґрунтовані витрати у сумі 88383,09 грн., що призвели до втрат (збитків) Підприємству на відповідну суму.

Також, згідно оскаржуваному п.5 Вимоги, ДФІ встановлено, що в порушення п.2.1 Положення про Південно-Українську гідрогеологічну експедицію Причорноморського ДРГП, п.12 Порядку ведення державного водного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.1996 року №413, Експедицією у І півріччі 2015 року проведено витрати по моніторингу підземних вод та веденню державного водного кадастру за відсутності геологічних завдань та пооб'єктних планів, у загальній сумі 15177,91 грн.

Таким чином, ДФІ в Одеській області було встановлено, що Підприємству було завдано збитки та визначено їх розмір.

Відповідно до частини другої статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

В своїй постанові від 25.11.2014 року у справі №21-442а14 Верховний Суд України зазначив наступне :

"Верховний Суд України вирішуючи питання про усунення розбіжностей наведених норм права та у рішенні від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) зазначив таке.

Згідно з Положенням Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальність винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів <…> (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Положенням також установлено, що у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів Держфінінспекція має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-XII, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. На підставі наведеного колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність в органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

У порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача. У справі, яка розглядається, Інспекція пред'явила вимогу від 1 лютого 2012 року № 01-18/0178 про усунення порушень, виявлених під час ревізії Центру зайнятості.

При цьому оскаржувана вимога Інспекції вказує на виявлені збитки та їхній розмір.

Зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною".

Тому, приймаючи до уваги все вищевикладене, а також висновки Верховного Суду України, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та надана правова оцінка.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні норм матеріального права.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Причорноморського державного регіонального геологічного підприємства - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 12 січня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 квітня 2016 року.

Головуючий: М.М. Милосердний

Судді: А.І.Бітов

І.Г.Ступакова