Постанова № 56977188, 06.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 876/1424/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Дяковича В.П., Іщук Л.П.,

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області про скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області (далі - УМВС) від 08.09.2015 року № 1195 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС» щодо звільнення його з органів внутрішніх справ України за п. 64 «є» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України та зобов'язати відповідача поновити на посаді заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста № 2 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 807/2232/15 позов було задоволено.

У поданій апеляційній скарзі відповідач УМВС просив зазначену постанову скасувати та ухвалити нову про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що зібрані матеріали в ході службового розслідування повністю підтверджують факт вчинення позивачем дій щодо порушення дисципліни та ігнорування чинного законодавства.

На думку апелянта, звільнення позивача з органів внутрішніх справ було проведено правомірно, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту ОВС та Положення про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення щодо порушення позивачем службової дисципліни і не довів правомірності прийняття ним наказу від 08.09.2015 року № 1195 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС», яким було звільнено позивача з органів внутрішніх справ України за невиконання вимог наказу УМВС від 28.07.2015 року № 146 о/с, грубе порушення трудової та службової дисципліни, ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», що проявилося у безпідставному невиході на службу (прогулі) у період з 01.08.2015 року до 28.08.2015 року.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції та доводам апелянта, апеляційний суд виходить із такого.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, наказом УМВС від 06.11.2013 року № 239 о/с «По особовому складу» ОСОБА_2 було надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме з 01.11.2013 року по 21.04.2016 року.

На засіданні кадрової комісії УМВС (протоколу № 8 від 28.07.2015 року) було розглянуто питання про доцільність подальшого перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та прийнято рішення про відкликання ОСОБА_2 з 01.08.2015 року із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

28 липня 2015 року відповідачем було прийнято наказ № 146 о/с «По особовому складу» щодо відкликання позивача з відпустки по догляду за дитиною.

Відповідно до висновку службового розслідування за фактом невиконання працівниками вимог наказу відповідача від 28.07.2015 року № 146 о/с щодо відкликання працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відпусток по догляду за дитиною від 31.08.2015 року, позивач був повідомлений про рішення кадрової комісії відповідача від 28.07.2015 року № 8 та про вимоги наказу від 28.07.2015 року № 146 в частині відкликання останнього з відпустки по догляду за дитиною з 01.08.2015 року, однак не приступив до виконання своїх службових обов'язків, проявивши при цьому особисту недисциплінованість та невиконання службової дисципліни.

На підставі наведеного 08.09.2015 року УМВС було винесено оспорюваний наказ № 1195 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС», у якому зазначено, що позивач до виконання службових обов'язків 01.08.2015 року не приступив, а у подальшому у період з 01.08.2015 року до 29.08.2015 року на службу без поважних причин не виходив.

Разом із тим, приписами ст. 2 Закону України «Про відпустки» визначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього Закону після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Згідно з частиною 3 статті 20 Закону України «Про відпустки» відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Пунктом 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), встановлено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з частиною 4 статті 20 Закону України «Про відпустки» особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Відповідно до довідки від 08.04.2015 року № 45 комунального закладу «Тячівська районна поліклініка» ОСОБА_4, дружина та матір дитини позивача (свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 з 06.04.2015 року) рахується на роботі на 1,0 посади лікаря з повним навантаженням (а.с. 11).

Вказане підтверджує те, що позивач правомірно скористався своїм правом на отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Приписами ч. 8 ст. 79 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 12 Закону України «Про відпустки» передбачено, що відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Згідно з п. 49 Положення № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

Відповідно до пункту 61 Положення № 114 додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

При цьому приписами п. 55 Положення № 114 встановлено, що відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

З огляду на викладене апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що виходячи із наведених правових норм відкликання осіб рядового і начальницького складу допускається лише із чергової відпустки, а права відповідача відкликати позивача із соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не передбачено.

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 відповідно до наказу від 06.11.2013 року № 239 о/с «По особовому складу» перебував у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01 листопада 2013 року по 21 квітня 2016 року та повідомив відповідача, що не погоджується з рішенням про відкликання його з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Виходячи з наведеного слід погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено порушення ОСОБА_2 службової дисципліни та правомірності прийняття ним наказу від 08.09.2015 року № 1195 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС», яким було звільнено позивача з органів внутрішніх справ України за невиконання вимог наказу УМВС від 28.07.2015 року № 146 о/с, грубе порушення трудової та службової дисципліни, ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», що проявилося у безпідставному невиході на службу (прогулі) у період з 01.08.2015 року до 28.08.2015 року.

Разом із тим, правильно вирішивши даний публічно-правовий спір по суті, суд першої інстанції не звернув увагу на те, відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно із приписами п. 1 ч. 1 ст. 201 КАС України підставою для зміни судового рішення є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального права.

З огляду на викладене, постанову суду першої інстанції слід змінити, поновивши позивача на посаді заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста № 2 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області з часу звільнення.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області задовольнити частково.

Змінити постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року у справі № 807/2232/15, виклавши її резолютивну частину у такій редакції.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області від 08 вересня 2015 року № 1195 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС» щодо звільнення з органів внутрішніх справ України ОСОБА_2.

Поновити ОСОБА_2 на посаді заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста № 2 роти дорожньо-патрульної служби управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Закарпатській області з 09 вересня 2015 року.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді В.П.Дякович

Л.П.Іщук

Постанова у повному обсязі складена 07 квітня 2016 року.