Ухвала суду № 56977077, 06.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року Справа № 826/27118/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Нагорної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване управління Екскавації» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до приватного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване управління Екскавації» про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване управління Екскавації» (далі - відповідач) про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства за адресою: м. Київ, Дніпровський район, вул. Довбуша, 18.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на його думку, оскаржуване судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.10.2015 р. начальним управлінням з надзвичайних ситуацій у Дніпровському районі Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві було видано наказ № 122 «Про проведення перевірки», яким призначено планову перевірку щодо дотримання вимог чинного законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки ряду об'єктів, включаючи ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації».

28.10.2015 р. відповідача було повідомлено про проведення зазначеної перевірки.

26.11.2015 р. державним інспектором з нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки Дніпровського району м. Києва підполковником цивільного захисту Іськовим С.П. було проведено відповідну перевірку приміщень ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації» за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 18.

За результатами перевірки уповноваженою особою було складено відповідний акт від 26.11.2015 р. № 432, в якому зафіксовано порушення вимог законодавства ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації», виявлених під час здійснення перевірки, та додано фото таблицю встановлених порушень, зокрема: встановлення електричних розеток на горючу основу, встановлення балонів з газом в неналежному місці, захаращення евакуаційних виходів, розміщення горючих конструкцій упритул до груби опалення, встановлення електрощитової у приміщенні роздягальні тощо.

У зв'язку з тим, що виявлені порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Судова колегія встановила, що задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що порушення, виявлені державним інспектором з нагляду у сфері пожежної і техногенної безпеки Дніпровського району м. Києва підполковником цивільного захисту під час проведення перевірки приміщень відповідача, дійсно створюють загрозу життю і здоров'ю людей.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Кодексом цивільного захисту України (далі - КЦЗ України), Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 1, ч. 5 ст. 4, ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 6, ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування. Вжиття інших заходів реагування, передбачених законом, допускається за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, а у випадках, передбачених законом, - із наступним підтвердженням обґрунтованості вжиття таких заходів адміністративним судом.

Підставами для здійснення позапланових заходів є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

Підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов'язкової звітності, поданих суб'єктом господарювання; перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів; настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Частиною 1 статті 55 КЦЗ України передбачено, що забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.

Статтею 64 КЦЗ України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.

Згідно зі ст. 66 КЦЗ України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.

У п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України зазначено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 КЦЗ України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

У п.п. 1, 2 ч. 1, ч. 2 ст. 70 КЦЗ України закріплено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи підприємства є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов'язку у суб'єкта господарювання, зупинення діяльності якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що матеріалами перевірки, проведеної УНС у Дніпровському районі ГУ ДСНС у м. Києві у приміщенні відповідача за адресою: м. Київ, вул. Довбуша, 18, а саме актом перевірки та фото-таблицею, підтверджується факт допущення ним чисельних порушень правил та норм пожежної і техногенної безпеки, зокрема таких як встановлення електричних розеток на горючу основу, розміщення балонів з газом в неналежному місці, розміщення горючих конструкцій упритул до груби опалення, встановлення електрощитової у приміщенні роздягальні та ін., кожне з яких навіть саме по собі створює очевидну загрозу життю та здоров'ю людей, а сукупність цих порушень вказує на максимальний ступінь такої загрози, що є неприпустимим і вимагає застосування найсуворіших заходів реагування, а саме - повної зупинки роботи підприємства.

Більш того, судова колегія приймає до уваги те, що представник відповідача, присутня в судовому засіданні, визнала наявність близько десяти порушень, вказаних в акті позивача, серед яких також є порушення, що створюють очевидну загрозу життю та здоров'ю людей, зокрема порушення щодо розташування газових балонів на небезпечній відстані від стіни у порушення правил.

Доводи ж апелянта про те, що у приміщенні, робота якого була зупинена на підставі оскаржуваного рішення суду першої інстанції, знаходиться ще ряд інших підприємств, які здійснюють господарську діяльність на території ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації», що не давало правових підстав для розгляду справи в порядку скороченого провадження, колегія суддів вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки ані при зверненні з апеляційною скаргою, ані на вимогу апеляційного суду апелянтом не було надано жодних доказів, які б підтверджували зазначені ним обставини, а договори складського зберігання, на які посилалась представник апелянта, підтверджують лише факт надання товариством певних послуг на користь інших юридичних осіб.

Крім того, частина 2 статті 183-2 КАС України, на яку посилається апелянт, застосовується виключно при розгляді справ, визначених у пунктах 1-4 частини 1 статті 183-2, а дана справа була розглянута судом першої інстанції на підставі пункту 5 частини 1 статті 183-2 КАС України.

Більш того, колегія суддів відзначає, що навіть за умови наявності на території ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації» інших підприємств, у відповідності до частини 1 статті 55 КЦЗ України, обов'язок щодо забезпечення пожежної та техногенної безпеки суб'єкта господарювання в даному випадку покладається саме на відповідача.

Твердження апелянта про те, що позивачем було порушено п'ятнадцятиденний строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що спірні порушення правил пожежної і техногенної безпеки були виявлені уповноваженим органом 26.11.2015 р., а позовна заява, у відповідності до штампу на поштовому конверті, подана позивачем 10.12.2015 р. /а.с. 68/, тобто виходячи з приписів ст. 113 КАС України, - своєчасно.

Посилання апелянта на те, що позивачем не доведено загрозу виявлених порушень життю та здоров'ю людей, адекватність застосування заходів реагування саме у вигляді повної зупинки роботи підприємства та не вказано конкретні приміщення, де були виявлені такі порушення, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як було зазначено вище, обставини щодо очевидної загрози життю і здоров'ю людей більшості з виявлених контролюючим органом порушень та необхідність застосування крайнього заходу реагування підтверджуються матеріалами перевірки, доведені позивачем та апелянтом не спростовані і, при цьому, не визначення конкретних кутів приміщення, де кожне з порушень було виявлено, жодним чином не впливає на рівень їх небезпеки та не спростовує факту їх наявності.

Доводи апелянта про те, що ним частково було усунуто порушення вимог правил пожежної безпеки, що на його думку, виключає необхідність застосування до нього заходів реагування, колегія суддів вважає необґрунтованими, безпідставними і такими, що не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені обставини не виключають, а навпаки підтверджують наявність порушень вимог пожежної і техногенної безпеки, допущених апелянтом, на момент проведення перевірки та, відповідно, існування підстав для застосування заходів реагування з метою усунення небезпеки заподіяння шкоди життю та здоров'ю людей.

Більш того, апеляційний суд відзначає, шо усунення апелянтом порушень, які стали підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування, є правовою підставою для звернення його до суду із заявою в порядку ч. 12 ст. 183-2 КАС України для скасування застосованих до нього заходів реагування, а не підставою для скасування апеляційним судом рішення суду першої інстанції.

Крім цього, відповідачем не було надано суду належних і допустимих, у розумінні ст. 70 КАС України, доказів, які б підтверджували, що порушення правил пожежної і техногенної безпеки, виявлені контролюючим органом, дійсно були ним усунуті.

Доводи апелянта про те, що в дійсності товариством було допущено лише близько десяти порушень правил пожежної і техногенної безпеки, а решта є надуманими та видаються голослівними. Більш того, представник апелянта не змогла довести такі обставини, не надала суду жодного переконливого доказу на підтвердження своєї позиції, пославшись на зайнятість та перебування протягом останнього тижня в Одеській області.

Посилання представника апелянта на акт Державної комісії з приймання в експлуатацію закінченої будівництвом промислової бази Спеціалізованого управління Екскавація 1978 року колегія суддів вважає такими, що не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначеним документом підтверджується лише факт введення в експлуатацію спірного приміщення та його технічний стан 38 років потому, а не належність стану цього приміщення на момент перевірки та в теперішній час.

При цьому, колегія суддів приймає до уваги доводи апелянта про те, що копії судових рішень та повістки були направлені судом першої інстанції не на адресу відповідача: м. Київ, вул. Довбуша, 18, а на іншу адресу: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 174-Б, кв. 269, однак, зазначені обставини не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не призвели до неправильного вирішення справи, а отже, не є достатньою та необхідною правовою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 13.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7.

Крім того, апеляційний суд відзначає, що адреса, на яку судом першої інстанції направлялись судові повістки та процесуальні рішення, а саме: м. Київ, вул. Харківське шосе, буд. 174-Б, кв. 269, у відповідності до відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є адресою місця реєстрації засновника ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації», який є уповноваженою особою товариства /а.с. 157/.

Таким чином, проаналізувавши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і погоджується з вказаними висновками щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення даного адміністративного позову , застосування до ПрАТ «Київське спеціалізоване управління Екскавації» відповідних заходів реагування.

З огляду на це, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга приватного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване управління Екскавації» підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року - без змін.

При цьому, згідно з ч.10 ст. 183-2 КАС України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 159, 160, 183-2, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Київське спеціалізоване управління Екскавації» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення, відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, виготовлено 07.04.2016 р.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.