Постанова № 56976935, 06.04.2016, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/123/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді - Бойка С.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Селянського (фермерського) господарства "Нива" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И В:

04 лютого 2016 року Селянське (фермерське) господарство "Нива" (далі по тексту - позивач, С(Ф)Г "Нива") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення - рішення від 25.01.2016 № 11/НОМЕР_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач протиправно виніс спірне податкове повідомлення-рішення, оскільки господарством було сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у встановлені чинним законодавством строки та на визначений відповідачем рахунок. Крім того, позивач стверджував, що Селянське (фермерське) господарство "Нива" є сільськогосподарським підприємством та зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість, а тому до нього не може бути застосовано штрафних санкцій за несвоєчасне перерахування податку на додану вартість на спеціальний рахунок суб'єкта господарювання, оскільки сума такого податку не вважається грошовим зобов'язанням платника у розумінні Податкового кодексу України.

Позивач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. У наданих до суду письмових запереченнях відповідач просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що 20.08.2015 позивачем було подано податкову декларацію з ПДВ (спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства) за липень 2015 року № НОМЕР_2, у якій було задекларовано перерахування на спеціальній рахунок суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 477 653,00 грн. строк сплати якої не пізніше 30.08.2015, фактична сплата відбулась 15.10.2015 та 20.10.2015 із затримкою сплати на 46 та 50 календарних днів, у зв'язку з чим було порушено п. 203.2 ст. 203 п. 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України та п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.02.2011. У зв'язку з чим на підставі ст. 126 Податкового кодексу України за затримку на 46 та 50 календарних днів сплату суми грошового зобов'язання податковим повідомленням-рішенням від 25.01.2016 № 11/НОМЕР_1 до позивача було застосовано штрафну санкцію в розмірі 72 946,80 грн.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених даною статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 31 березня 2016 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Селянське (фермерське) господарство "Нива" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 13939658 /а.с.14 - 16/.

Позивач перебуває на обліку платників податків у Кобеляцькому відділенні Кременчуцької ОДПІ та зареєстрований як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість (надалі також ПДВ) /а.с. 48/.

Основним видом діяльності позивача є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (01.11) /а.с. 16 - зворот/.

Ревізором-інспектором Кобеляцького відділення Кременчуцької ОДПІ 14.01.2016 проведено перевірку своєчасності перерахування податку на додану вартість на спеціальний рахунок С(Ф)Г "Нива", задекларованого згідно податкової декларації з податку на додану вартість (спеціальний режим оподаткування у сфері сільського господарства) за липень 2015 року.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оскаржено.

За результатами перевірки складено акт від 14.01.2016 №4/16-13-15/13939658 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 203.2 статті 203, пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, пункту 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 11 від 12.01.2011, а саме узгоджені суми податкового зобов'язання в розмірі 244 092,00 грн. та 120 642,00 грн. з граничним строком сплати 30.08.2015 сплачено з затримкою на 51 день та 46 днів, а саме 20.10.2015 та 15.10.2015 відповідно /а.с. 23/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 25.01.2016 сформовано податкове повідомлення-рішення №11/НОМЕР_1, яким позивача зобов'язано сплатити штраф в розмірі 72 946,70 грн. /а.с. 25/.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Селянське (фермерське) господарство "Нива" звернулось до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України /пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України/.

У відповідності до пункту 2 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.

В силу пункту 3 вказаного Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію і в строки, встановлені статтею 203 Кодексу, подає її в електронному вигляді до територіального органу ДФС.

Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період, перераховується із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок у порядку та строки, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 N 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість".

Пунктом 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 встановлено, що електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі. Платникам податку, які застосовують спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 Податкового кодексу України, відкривається єдиний електронний рахунок для обліку сум податку за результатами діяльності, передбаченої зазначеною статтею, та іншої діяльності.

Аналізуючи наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що у разі обрання спеціального режиму оподаткування сільськогосподарське підприємство має перерахувати суму ПДВ, нараховану до сплати у податковій декларації, на розрахунковий рахунок із спеціальним режимом використання, а не до бюджету.

Судом встановлено та не спростовано відповідачем, що Селянське (фермерське) господарство "Нива" у встановленому законом порядку зареєстроване як суб'єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Абзацом 2 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла з 09.07.2015 по 29.07.2015) встановлено, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Починаючи з 29.07.2015 пункт 209.2 статті 209 Податкового кодексу України викладено в редакції відповідно до Закону України від 16.07.2015 № 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість", а саме: згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Для такого акумулювання сільськогосподарські підприємства зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку, відкриті для перерахування коштів на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, повинні забезпечити перерахування на їх рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Системно аналізуючи наведені вище норми, суд приходить до висновку, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягала сплаті до бюджету та повністю залишалась в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства шляхом акумулювання на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів як до 29.07.2015 так і після вказаної дати.

Разом з тим починаючи з 29.07.2015 Податковим кодексом України на сільськогосподарські підприємства - суб'єкти спеціального режиму покладено обов'язок по забезпеченню наявності на рахунках в системі електронного адміністрування податку, відкритих для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.

Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.

Пунктом 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість визначено, що для перерахування до бюджету та/або на спеціальний рахунок платника податку сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

На підставі таких реєстрів Казначейство не пізніше останнього дня строку, встановленого Податковим кодексом України для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету та/або на спеціальні рахунки платників податку з їх електронних рахунків.

Згідно пункту 2 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок) - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Спеціальний рахунок - рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України.

Пунктом 200.2 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що податковий орган не позбавлений можливості самостійно здійснити списання сум узгоджених податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок або до бюджету.

Відповідно до пункту 40 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Перехідних положень Податкового кодексу України штрафні санкції та пеня, передбачені цим Кодексом, за порушення строків, установлених цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість, не застосовуються за умови наявності у такі строки коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість у сумах, достатніх для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість до бюджету або на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств, що обрали спеціальний режим відповідно до статті 209 цього Кодексу.

У поданій до контролюючого органу податковій декларації з ПДВ /спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського господарства/ за липень 2015 року позивачем визначено суму податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства та/або спрямовується на спеціальний рахунок (рядок 25.2) в розмірі 417 653,00 грн. /а.с. 50-51/.

Згідно інформації наданої Кременчуцької ОДПІ на рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану вартість станом на 31.07.2015 були наявні кошти в сумі 473 595,00 грн., яких було достатньо для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість на спеціальні рахунки платників - сільськогосподарських підприємств /а.с. 106/.

Відповідач посилаючись на те, що позивачем порушено граничний строк перерахування коштів на спеціальний рахунок податку на додану вартість в сумі 364 734,00 грн. виніс податкове повідомлення-рішення яким позивача, за несвоєчасну сплату на спеціальний рахунок податку на додану вартість, зобов'язано сплатити штраф в розмірі 10% від відповідної суми податку.

Оцінюючи обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо наявності підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Аналізуючи зазначену норму Податкового кодексу України, суд звертає увагу на те, що підставою для притягнення платника податків до відповідальності у вигляді штрафу є несвоєчасна сплата таким платником:

1) узгодженої суми грошового зобов'язання;

2) авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати.

Поняття грошового зобов'язання наведено у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого грошовим зобов'язання платника податків є сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 01.01.2018 перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Системний аналіз зазначених вище положень статті 209 Податкового кодексу України, пунктів 2, 3, 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів є передумовою для висновку про те, що нарахована сільськогосподарським підприємством в межах спеціального режиму оподаткування сума податку на додану вартість не може вважатись грошовим зобов'язанням платника податку у розумінні підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, адже не підлягає перерахуванню таким платником до бюджету, а зараховується на спеціальний рахунок платника.

Наведене вище є підставою для висновку про те, що на спірні відносини не поширюють свою дію приписи статті 126 Податкового кодексу України, адже вказаною статтею визначено випадки нарахування штрафу за несвоєчасну сплату саме грошового зобов'язання.

Водночас суд акцентує увагу на тому, що ні Податковим кодексом України, ані Постановою №11 не визначено випадків застосування штрафних санкцій у разі недотримання платником податку на додану вартість строків перерахування сум такого податку на спеціальний рахунок у банку.

Згідно з пунктом 56.21 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Враховуючи вищевикладене в своїй сукупності, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивача безпідставно зобов'язано сплатити штраф за несвоєчасне перерахування суми ПДВ в розмірі 364 734,00 грн. на спеціальний рахунок.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

Отже, податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 25.01.2016 № 11/НОМЕР_1 необхідно визнати протиправним та скасувати.

За таких обставин, адміністративний позов С(Ф)Г "Нива" слід задовольнити у повному обсязі.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області від 25.01.2016 № 11/НОМЕР_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцької ОДПІ ГУ ДФС у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39780421) на користь Селянського (фермерського) господарства "Нива" (код ЄДРПОУ 13939658) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісімнадцять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.С. Бойко