Постанова № 56976359, 04.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2016 року № 826/2077/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватного нотаріуса ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватний нотаріус ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд:

- зарахувати звіт про суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік в розрізі семи місяців (січень - липень) згідно поданої нової уточнюючої таблиці;

- визнати протиправним та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві від 20.01.2016 №Ф-0000071201 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 16 712, 41 грн.;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0000061201 від 20.01.2016 Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1 850, 10 грн.;

- судові витрати відшкодувати позивачу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звіти з єдиного внеску нею подавалися своєчасно, а страхові внески сплачено в повному обсязі.

За таких обставин, на думку приватного нотаріуса ОСОБА_1, висновки викладені Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві в акті перевірки є помилковими, а тому прийняті рішення на підставі останніх є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні, призначеному на 29.03.2016 р., судом на підставі вимог ч. 6 ст. 128 ухвалено про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

На підставі наказу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві №1044-П від 25.11.2015 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки», повідомлення №8719/С/26-51-17-01-16 від 25.11.2015, наказу №122-П від 18.12.2015 «Щодо продовження терміну проведення планової виїзної перевірки» відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2012 по 31.12.2014 та з питань повноти нарахування сплати єдиного соціального внеску за період з 01.01.2011 по 31.12.2014.

За наслідком здійснення перевірки відповідачем складено акт №1/26-51-17-01/НОМЕР_1 від 04.01.2016 «Про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків, який проводить незалежну професійну діяльність ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти та сплати податків і зборів за період з 01.01.2012 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.11.2012 по 31.12.2014» (далі - акт перевірки).

Відповідно до висновків контролюючого органу, які викладені в акті перевірки, останнім встановлено наступне:

п. 2.2. - в порушення вимог п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України самозайнятою особою ОСОБА_1 не подано податкову звітність про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків (форма - 1-ДФ) за I квартал 2012, II квартал 2012, III квартал 2012, за I квартал 2013, II квартал 2013, III квартал 2013, IV квартал 2013, за I квартал 2014, II квартал 2014, III квартал 2014, IV квартал 2014 до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві;

п. 2.3. - в порушення вимог абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», самозайнятою особою ОСОБА_1 не в повному обсязі сплачено єдиний соціальний внесок за 2012 рік та 2014 рік, в результаті чого донараховано єдиного соціального внеску в сумі 16 712, 41 грн., а саме: за 2012 рік на суму 1 788, 55 грн. та за 2014 рік на суму 14 923, 86 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки позивачем подано в порядку встановленому законом заперечення, за наслідком розгляду яких Державна податкова інспекція у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві листом №765/С/26-51-12-01-16 від 15.01.2016 повідомила заявника про наявність підстав вважати, що документальна планова виїзна перевірка проведена правомірно, з дотриманням чинного законодавства, а висновки документальної перевірки є обґрунтованими.

Поряд з цим, зазначеним листом п. 2.2. акту перевірки викладено в наступній редакції: «……самозайнятою особою ОСОБА_1 подано до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві податкову звітність про суми доходів нарахованих (сплачених) на користь платника податків (форма - ДФ), але не відображено в них виплаченого доходу ФОП ОСОБА_2 за період I квартал 2013, II квартал 2013, III квартал 2013, IV квартал 2013, за I квартал 2014, II квартал 2014, III квартал 2014, IV квартал 2014, чим порушила вимоги п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України.

В подальшому, відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №00000081201 від 20.01.2016 р., яким застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510, 00 грн. за порушення п. 119.2 ст. 119, п. 176.2 «б» ст. 176 Податкового кодексу України.

Окрім того, контролюючим органом прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2016 р. №Ф-0000071201 (далі - оскаржувана вимога та/або вимога № Ф-0000071201), якою визначено недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 16 712, 41 грн., та рішення №0000061201 від 20.01.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску (далі - оскаржуване рішення та/або рішення про застосування штрафних санкцій), яким застосовано до ОСОБА_1 штрафні санкції у розмірі 1 850, 10 грн.

Позивач вважає вимогу №Ф-0000071201 та рішення про застосування штрафних санкцій протиправними, з огляду на що просить суд їх скасувати.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII) нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності, а також здійснює функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у порядку та випадках, встановлених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України (ст. 32 Закону № 3425-XII).

Згідно п.п. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Водночас, пунктом 178.1 ст. 178 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов'язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності.

Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді (п. 178.6 ПК України).

Поряд з цим, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку врегульовані Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI ).

Так, згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

В силу приписів п. 5 ч. 1 ст. 4 вказаного закону платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) (п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI).

Згідно п. 11 ст. 8 Закону №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом (ч. 3 ст. 7 Закону №2464-VI).

При цьому, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону №2464-VI).

Згідно ч. 8 статті 9 Закону №2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.

Аналіз вказаного дає суду підстави дійти висновку, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, а звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до п. 3.4 розділу II Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09.09.2013 року №454 (далі - Порядок №454) (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік.

Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.

Поряд з цим, особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку. Протягом року в разі призначення пенсії подається звіт з позначкою «Призначення пенсії» за період до дати формування заяви на призначення пенсії (п. 4.12 розділу IV Порядку №454).

За підсумком наведеного, суд дійшов до висновку, що жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, сума доходу, на який нараховується єдиний внесок за даними самозайнятої особи, визначена шляхом подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2012 та 2014 роки.

Відповідно до змісту вказаних декларацій сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою нарахування єдиного внеску за 2012 рік становить 8 022, 69 грн., за 2014 рік - 77 112, 35 грн.

Поряд з цим, згідно таблиці 3 нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування особами, які забезпечують себе роботою самостійно позивачем сплачено єдиний внесок за 2012 рік у розмірі 2 783, 87 грн., а за 2014 рік - 11 834, 13 грн.

Суд вважає за необхідне зауважити, що обов'язок ділити суму доходу, отриману позивачем за рік в рівних частинах (визначення середньоарифметичної величини), для визначення доходу на яку нараховується єдиний внесок останнього законодавством не покладено.

За таких обстави, на думку суду, висновок податкового органу щодо вказаних обставин є хибним.

Водночас, судом встановлено, що до спірних правовідносин, відповідачем було прийнято до уваги надану позивачем інформацію в декларації про майновий стан і доходи за 2012 та 2014 роки в частині розміру суми чистого оподаткованого доходу за відповідні роки отримані останнім, яка в подальшому в розрізі кожного із років поділена на 12 місяців. У зв'язку із чим, було визначено середньомісячний річний оподаткований дохід, що не відповідає вказаним вимогам наведеного законодавства.

Тобто, контролюючим органом була на власний розсуд застосована максимальна база нарахування єдиного внеску, зокрема, було здійснено обрахунок добутку сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний місяць, помноженого на ставку єдиного внеску.

До аналогічного висновку про застосування норм матеріального права при розгляді подібних спірних правовідносин дійшов Вищий адміністративний суд України у справі №К/800/36987/15, ухвала від 13.08.2015 року, №К/800/30369/15, ухвала від 06.07.2015 року, та Верховний Суд України (відмовляючи у прийнятті до свого провадження заяви про перегляд рішень Вищого адміністративного суду України) ухвала від 22 жовтня 2015 року справа № 825/12000/15 та 23 вересня 2015 року справа № 826/5290/15.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов до висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.01.2016 №Ф-0000071201, якою фізичній особі, що проводить незалежну професійну діяльність - приватному нотаріусу ОСОБА_1 визначено сплату боргу (недоїмку) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 16712,41 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Вказане, в свою чергу, обумовлює наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення №0000061201 від 20.01.2016 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким застосовано до ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 1 850, 10 грн., оскільки останнє є похідним від оскаржуваної вимоги.

Разом з цим, суд відмовляє в задоволені позовних вимог в частині зарахування звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік в розрізі семи місяців (січень - липень) згідно поданої нової уточнюючої таблиці, оскільки в матеріалах справи відсутні докази відмови у прийнятті останньої та не зарахування вказаного звіту.

Таким чином, з огляду на вищевикладене адміністративний позов підлягає до задоволення частково.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі частково довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги, у той час коли відповідачем на підставі ч. 2 ст. 71 КАС України доводи позивача не спростовано.

Інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Судом встановлено, що сума судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за розгляд майнових вимог, з урахуванням ціни позову становить - 551, 20 грн.

При цьому, приватним нотаріусом ОСОБА_1 не сплачено судовий збір за розгляд немайнової вимоги, який в силу Закону України «Про судовий збір становить - 551, 20 грн.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково в частині майнових вимог та відсутності підстав для задоволення судом немайнової вимоги позивача, у той час коли ним не сплачено судовий збір за її розгляд, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги приватного нотаріуса ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві від 20.01.2016 №Ф-0000071201 про сплату недоїмки з єдиного внеску в сумі 16712, 41 грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення №0000061201 від 20.01.2016 Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій за донарахуванням відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 1850, 10 грн.

В задоволені решти позовних вимог приватного нотаріуса ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов