Ухвала суду № 56976346, 05.04.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/3753/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря: Івченка М.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області про скасування наказу,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Варвинського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Варвинського районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про скасування наказу начальника Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області від 05.11.2015 року № 373 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області" про оголошення ОСОБА_2 суворої догани.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 - майор міліції перебував на посаді дільничного інспектора міліції сектору дільничних інспекторів міліції Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області.

Відповідно до наказу Варвинського РВ УМВС від 15.10.2015 року №343 особовий склад РВ УМВС переведений на посилений варіант оперативної службової діяльності з 09.00 год. 14.10.2015 року по 09.00 год. 30.10.2015 року, у зв'язку передвиборчим процесом депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів (а.с. 63).

З книги видачі і приймання озброєння та спеціальних засобів (а.с.59, 60) та графіку несення служби особового складу Варвинського РВ УМВС по забезпеченню несення служби по охороні громадського порядку на виборчих дільницях Варвинського району (а.с. 10) вбачається, що майор міліції ОСОБА_2 ніс службу з 10.20 год. 23.10.2015 року по 08.50 год. 26.10.2015 року (а.с. 65), про що не заперечував і представник відповідача в судовому засіданні.

26.10.2015 року близько 12.00 год. оперативним черговим Варвинського РВ УМВС в телефонному режимі було повідомлено весь особовий склад, в тому числі і майора міліції ОСОБА_2 про те, що 27.10.2015 року необхідно прибути на службу, оскільки особовий склад РВ УМВС України в Чернігівськиій області переведений на посилений варіант несення служби

27.10.2015 року виявлено відсутність на службі майора міліції ОСОБА_2, без поважних причин про що було складено відповідний акт (а.с. 68).

Наказом начальника Варвинського РВ УМВС від 27.10.2015 року №360 за фактом порушення службової дисципліни позивачем призначено службове розслідування.

За результатами службового розслідування начальником Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області 05.11.2015 року О.І. Калішем був затверджений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_2 (а.с. 72-73).

Наказом Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області від 05.11.2015 року № 373 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області", у зв'язку з відсутністю 27.10.2015 року на робочому місці більше трьох годин, без поважних причин, ОСОБА_2 оголошено сувору догану (а.с. 74).

Наказ Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області від 05.11.2015 року №373 оголошено в присутності особового складу 05.11.2015 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 року №565-XII, Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» №3460-IV від 22.02.2006 року, наказами та інших нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України.

Положеннями статті 25 Закону України «Про міліцію» передбачено, що працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про міліцію» порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №144.

Згідно пункту 23 цього Положення особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Стаття 2 зазначає, що дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно ст. 7 вказаного Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3)догана; 4)сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7)пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту.

Положеннями цієї правової норми передбачено, зокрема, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, вчиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.

Порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України здійснюється відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №230 від 12.03.2013 року.

Положеннями Інструкції передбачено, зокрема, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі невиконання або неналежного виконання особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (особи РНС) під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю (пп. 2.2.1 п. 2.2). Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (п. 2.6).

Службова особа органу (підрозділу) внутрішніх справ, якій доручено проведення службового розслідування (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має права, визначені підпунктом 6.2.1 пункту 6.2 Інструкції.

Виконавець (голова, члени комісії), згідно пп. 6.2.2 п. 6.2 Інструкції, зобов'язаний дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування, а також є відповідальним(и) за повноту, усебічність і об'єктивність висновку службового розслідування.

Відповідно до приписів пункту 6.3 Інструкції особа РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, має, зокрема, право брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування, висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти його проведення, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять), оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, що визначені законодавством України.

Згідно Розділу VIII Інструкції підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин.

В описовій частині висновки службового розслідування викладаються встановлені при проведенні службового розслідування відомості, зокрема, про обставини, за яких особа (особи) РНС скоїла(и) дисциплінарний проступок або які стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мету вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв'язку з цим; наявність причинного зв'язку між неправомірними діяннями особи РНС та їх наслідками; умови, що передували скоєнню дисциплінарного проступку або спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов'язки, які було порушено; наявність вини особи (осіб) РНС, обставини, що пом'якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного.

У резолютивній частині висновку службового розслідування виконавцем (комісією) зазначаються, зокрема, чи підтвердилися або ж спростувалися відомості, які стали підставою для його призначення, пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб РНС конкретних дисциплінарних стягнень, запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

Ураховуючи приведені норми, особа рядового чи начальницького складу органів внутрішніх справи може бути притягнута до одного з видів дисциплінарної відповідальності, що передбачені статтею 12 Дисциплінарного статуту, внаслідок порушення службової дисципліни, яке може проявитись у невідповідності її поведінки приписам статті 7 Дисциплінарного статуту. Скоєння дисциплінарного проступку має бути встановлене в ході повного, об'єктивного та всебічного дослідження об'єктивної та суб'єктивної сторони складу проступку в ході службового розслідування з дотриманням строків та порядку його проведення, а також прав особи, визначених Інструкцією. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись також попередня поведінка особи, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету.

Згідно пункту 8 статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися такий вид дисциплінарного стягнення як звільнення з органів внутрішніх справ.

Частиною 10 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачено, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. Інструкції про порядок переведення органів і підрозділів системи Міністерства внутрішніх справ України на посилений варіант оперативно-службової діяльності, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 03.12.2012 №1111, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2012 року за №2148/22460 (далі - Інструкція) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) посилений варіант оперативно-службової діяльності (для військовослужбовців внутрішніх військ - бойової служби) (далі - посилений варіант) - це комплекс організаційно-правових, профілактичних, оперативних та інших заходів, пов'язаних із особливим режимом виконання оперативно-службових завдань і залученням значної кількості працівників та військовослужбовців системи МВС України з метою швидкої стабілізації оперативної обстановки, якщо наявними силами і засобами, що безпосередньо залучені до охорони громадського порядку, у повсякденному режимі несення служби їх виконати неможливо.

Згідно пункту 4.10 Інструкції раз на тиждень працівникам ОВС обов'язково надається не менше доби для відпочинку.

Як убачається з матеріалів справи, за результатами службового розслідування начальником Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області 05.11.2015 року О.І. Калішем був затверджений висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_2 (а.с. 72-73).

Наказом Варвинського РВ УМВС від 07.10.2015 року № 1105 особовий склад РВ УМВС був переведений на посилений варіант оперативно-службової та службово-бойової діяльності з 09:00 год. 14.10.2015 року по 09:00 год. 30.10.2015 року у зв'язку передвиборчим процесом депутатів місцевих рад, сільських, селищних та міських голів, з яким позивач ознайомився 13.10.2015 року, згідно відомості про ознайомлення особового складу Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області про переведення особового складу Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області на посилений варіант оперативно-службової та службово-бойової діяльності, про що також зазначає і в адміністративному позові (а.с. 88).

26.10.2015 року особовому складу РВ УМВС, у тому числі і позивачу, після виконання службових обов'язків, надавався вихідний день, що не заперечувалось сторонами в суді першої інстанції.

Тому про необхідність прибуття 27.10.2015 року для виконання службових обов'язків ОСОБА_2 було повідомлено в усному режимі, що підтверджується поясненнями начальника СДІМ РВ УМВС ОСОБА_5 (а.с. 69) та рапортом оперативного чергового РВ УМВС ОСОБА_6 (а.с. 67).

До керівництва Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області з рапортом про надання додаткового вихідного дня ДІМ СДІМ Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області майор міліції ОСОБА_2 не звертався.

Опитаний в рамках службового розслідування начальник СДІМ РВ УМВС ОСОБА_5 пояснив, що 27.10.2015 року близько 7.30 год. до нього зателефонував дільничний інспектор ОСОБА_2. та повідомив, що не вийде на роботу, ніяких причин при цьому не пояснивши. ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_2 що дане питання необхідно вирішувати з начальником РВ УМВС та запропонував йому звернутися до нього (а.с. 69).

Опитаний оперативний черговий РВ УМВС ОСОБА_6 пояснив, що 27.10.2015 року ОСОБА_2 був відсутній на ранковій нараді, хоча і був повідомлений 26.10.2015 року близько 12.00 год., про те, що необхідно прибути 27.10.2015 року на службу, що підтверджується відповідним рапортом (а.с. 67).

Від дачі письмових пояснень по даному факту майор міліції ОСОБА_2 відмовився, про що було складено акт про відмову, який долучено до матеріалів службового розслідування (а.с. 71).

Наказом Варвинського РВ УМВС України в Чернігівській області від 05.11.2015 року № 373 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області", у зв'язку з відсутністю 27.10.2015 року на робочому місці більше трьох годин, без поважних причин, ОСОБА_2 оголошено сувору догану.

Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ №230 від 12.03.2003 року (далі - Інструкція), виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема: викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, й одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; проводити одночасні опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності. Одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка.

Матеріали справи свідчать, що службове розслідування було проведено на підставі наявних матеріалів, зокрема, рапортів, пояснень осіб, а також проводилося їх опитування.

Пунктом 6.3 Інструкції передбачені права особи РНС, стосовно якої проводиться службове розслідування, якими, зокрема, є: отримувати інформацію про підстави проведення такого розслідування; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, робити заяви, в установленому порядку подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; висловлювати письмові зауваження щодо об'єктивності та повноти проведення службового розслідування, дій або бездіяльності службової особи (осіб), яка(і) його проводить(ять).

При цьому, цим пунктом передбачено, що забороняється затверджувати висновок службового розслідування без отримання від особи РНС письмового пояснення або за відсутності акта про її відмову в наданні письмового пояснення. Небажання особи РНС, відносно якої проводиться службове розслідування, надавати пояснення не перешкоджає затвердженню висновку службового розслідування та накладенню дисциплінарного стягнення.

Зі вказаною нормою кореспондуються положення абзацу 5 статті 14 Дисциплінарного статуту, яким обумовлено, що перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Враховуючи, що згідно з п. 8.4 Інструкції пропозиція виконавця щодо застосування до особи РНС конкретного дисциплінарного стягнення має зазначатися в резолютивній частині висновку, складанню такого висновку має передувати отримання виконавцем від особи, щодо якої проводиться службове розслідування, відповідних письмових пояснень або складання акта про відмову особи в їх наданні. При цьому факт відмови від надання пояснень, згідно з абзацом 6 підпункту 6.2.2 пункту 6.2 Інструкції, відображається у висновку, що складається за результатами проведеного службового розслідування.

Колегія суддів зазначає, що отримання виконавцем від особи РНС письмового пояснення під час проведення службового розслідування, повне та ретельне з'ясування всіх обставин, що сприяли призначенню проведення цього розслідування, є важливою гарантією дотримання права особи на захист від необґрунтованого накладення дисциплінарного стягнення, адже відповідно до абзаців 10-11 Дисциплінарного статуту при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо. У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.

З матеріалів справи вбачається, що від дачі письмових пояснень по даному факту службового розслідування майор міліції ОСОБА_2 відмовився, про що було складено акт про відмову, а тому правами, передбаченими п.п. 6.2.1 п. 6 Інструкції, позивач скористався.

Згідно з п.6.1.6 Інструкції при затвердженні висновку службового розслідування, ураховуючи думку виконавця (комісії) та на підставі поданих матеріалів службового розслідування, начальник, який призначив проведення службового розслідування, може прийняти рішення, яке відрізняється від запропонованого. У разі прийняття такого рішення власноруч викладає та обґрунтовує його у висновку службового розслідування.

Крім того, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання позивача про відсутність письмового наказу щодо виходу на службу 27.10.2015 року. Статею 4 Закону №3460-IV встановлено, що наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Таким чином, наказ - це правовий акт, виданий з метою вирішення основних і оперативних завдань органів виконавчої влади його керівником, що діє на основі єдиноначальності, містить вимогу необхідності вчинення будь-якої дії або утримання від неї конкретним виконавцем (конкретними виконавцями).

Накази повинні відповідати таким умовам: 1) виходити від начальника як провідника державної волі, а отже, відповідати чинному законодавству; 2) носити характер однозначного, обов'язкового до виконання веління і видаватись з дотриманням встановленої законом форми. Виконавець може висловити свої зауваження до виконання, але при залишенні наказу в силі він повинен його виконувати під загрозою юридичних санкцій.

Встановлені спеціальні вимоги, що висуваються до наказів в системі органів внутрішніх справ України, в тому числі вимога конкретності, яка полягає в чіткому, ясному формулюванні цілей та завдань, шляхів і засобів їх досягнення. Наказ повинен бути сформульований однозначно, щоб було зрозуміло хто є виконавцем наказу, хто є його організатором, в які строки необхідно його виконати. Отже, чим конкретнішим є наказ, тим більші гарантії його успішного, чіткого та повного виконання. Крім того, встановлена вимога адресності, яка полягає в тому, що кожен наказ повинен бути призначеним чітко до одного чи кількох виконавців.

Зважаючи на викладене колегія судді вважає, що позивач, зобов'язаний був виконати наказ начальника та прибути на службу 27.10.2015 року.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову про скасування наказу начальника Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області від 05.11.2015 року № 373 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності співробітників Варвинського РВ УМВС в Чернігівській області" про оголошення ОСОБА_2 суворої догани, так як зазначений наказ є таким, що винесений у спосіб та у межах повноважень передбачених чинним законодавством, підстави для скасування відсутні.

Крім того, колегія суддів наголошує, що винесення спірного наказу про накладення дисциплінарного стягнення від 05.11.2011 року на позивача та наказ від про звільнення позивача з ОВС за скороченням штатів наступного дня ніяким чином не пов»язані один з одним, не позбавляють права позивача на їх оскарження незалежно один від одного.

Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і, крім того, спростовуються зібраними у справі доказами.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Відповідно до ст. ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 06 квітня 2016 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Троян Н.М.

Костюк Л.О.