Постанова № 569762, 17.04.2007, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2007 р.

Справа номер АП-12/343-18/33

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

Судді Б.П.Гриняка

При секретарі судового засідання А.С. Томашевській

За позовом: Прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську , м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20.

До відповідача: Житлово-експлуатаційної організації №9 м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 53 А.

Представники:

Від позивача: Чеха М.В. ( довіреність №34777/10-039 від 28.08.06 р. ) - представник ;

Від відповідача: Чичила А.І. ( довіреність №170 від 23.02.07 р. ) - представник;

Суть справи : стягнення коштів у дохід бюджету за рахунок активів платника податків в сумі 203073,06 грн.

Розпорядженням голови господарського суду Івано-Франківської області від 01.03.2007 р. справа №АП-12/343 передана на розгляд судді Гриняку Б. П., в зв”язку з перебуванням на лікарняному судді Матуляка П.Я..

20 березня 2007 року, суд , розглянувши справу в попередньому судовому засіданні, призначив її до розгляду на 05.04.2007 р.

Заявою від 24.01.2007 р. №2972/10-039 позивач, в порядку ст. 137 КАС України, змінив позовні вимоги, на суму 203073, 06 грн.

До початку розгляду справи представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки, передбачені ст. 49-51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, з підстав викладених у заявах.

Представник відповідача проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши її фактичні обставини, об’єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду позовної заяви і вирішення справи по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Житлово-експлуатаційної організації №9 ( відповідач) є одним з боржників по сплаті обов”язкових платежів до бюджету , сума податкового боргу якого складає –180163,46 грн.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що даний борг виник в результаті несплати:

самостійно задекларованих підприємством податкових зобов”язань згідно поданих до ДПІ декларацій по податку на додану вартість за період з лютого 2005 р. по червень 2006 р. на загальну суму 112779,39 грн., нарахованих штрафних санкцій за порушення термінів сплати згідно актів перевірки №0071/6/152 від 31.01.2006 р. в сумі 10734,52 грн., №0281/6/152 від 17.04.2006 р. на суму 3424,35 грн., №0322/6/152 від 06.06.2005р. на суму 6472,52 грн. та несплаченої пені в сумі 6442,39 грн.

нарахованих адміністративних штрафів та інших санкцій згідно акту перевірки № 46/24-1-19400185 від 28.04.2005 р. в сумі 2745,37 грн. та несплаченої пені в сумі 10,77 грн.;

нарахованих сум податку на прибуток в розмірі 21727,81 грн. по акту перевірки №705/23-1-259/19400216 від 07.08.2003 р. та несплаченої пені в сумі 10,97 грн.;

нарахованих сум податку з доходів найманих працівників в сумі 541,01 грн. по акту перевірки №705/23-1-259/19400216 від 21.12.2004 р. та несплаченої пені в сумі 675,44 грн.;

на суму несплаченого податкового боргу нарахована пеня в розмірі 16791,32 грн.;

12 березня 2002 р. відповідачу вручено першу податкову вимогу №1/2851/8568/24-1-205 на суму 39798,04 грн. та 18.04.2002 р. вручено другу податкову вимогу №2/3444/13451/24-1-205 на суму консолідованого боргу -39900,04 грн.

На підставі ст. 16 Закону України “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов”язання на суму податкового боргу нараховано пеню в сумі 16791,32 грн.

Станом на 26.07.2006 р. податковий борг відповідача становив 180163,46 грн.

Заявою від 24.01.2007 р. №2972/10-039 позивач змінив позовні вимоги, в порядку ст. 137 КАС України, на суму 203073, 06 грн., зазначивши, що відповідачем частково сплачуються податкові зобов”язання та погашається податковий борг, однак , відповідач в платіжних дорученнях вказує сплату податку, як поточні податкові зобов”язання.

Як стверджує представник позивача, станом на 19.01.07 р. за відповідачем залишився несплаченим податковий борг в сумі 206291,95 грн. Крім того, згідно наказу господарського суду Івано-Франківської області від 30.08.04 р. №10224, який звернений до виконання в ДВС, несплаченим залишився борг в сумі 3218,89 грн., який не є предметом даного спору.

Таким чином, загальна сума податкового боргу, який підлягає стягненню за рахунок активів відповідача складає 203073,06 грн.

У відзиві на позов від 20.03.2007 р. №249, відповідач вказує на те, що в акті перевірки ДПІ №664/24-1-19400216 від 20 липня 2004 року вказано, що податкову вимогу від 11.03.2003 року за № 1/2851 на суму 39798,04 грн. відкликано 24.10.2002 р. у зв”язку із самостійною сплатою боргу.

Відповідач подав суду копії платіжних доручень, як доказ сплати вимоги №1/2851/8568/24-1-205 від 12.03.2002 року на суму 39798,04 грн..

Відповідач стверджує, що позивач не мав права подавати повторно дану суму до оплати.

Щодо нарахованої суми з податку з доходів найманих працівників в сумі 541,01 грн. по акту перевірки №70523-1-259/19400216 від 21.12.2004 року та несплаченої пені в сумі 675,44 грн., то відповідач стверджує, що сплатив суму в розмірі 1216,46 грн., що підтверджується платіжними дорученнями .

Щодо нарахованих адміністративних штрафів та інших санкцій згідно акту перевірки №46/24-1-19400216 від 28.04.2005 р. в сумі 2745,37 грн. - пройшла проплата згідно платіжних доручень.

Щодо нарахованих штрафних санкцій, які в сумі складають 27073,78 грн., відповідач сплачувати відмовляється, керуючись п.6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення зобов”язання –припиняється через шість місяців від дня, коли зобов”язання мало бути виконано.

Згідно актів ДПІ:

Акт №0071/6/152 від 31.01.2006 року на суму 10734,52 грн. - позовний термін виконання зобов”язання закінчився 31.07.2006 року.

Акт №0281/6/152 від 17.04.2006 року на суму 3424,35 грн. - позовний термін виконання зобов”язання закінчився 17.10.2006 року ;

Акт №0322/6/152 від 06.06.2005 року на суму 6472,52 грн. та пені в сумі 6442,39 грн- позовний термін виконання зобов”язання закінчився у грудні 2005 року.

Згідно довідки №102 від 14.08.2006 р. позивач подає на прибуток в сумі -20351,05 грн., де 3600,00 грн. - основний платіж, а 18127,81 грн. - штрафні санкції.

Основний платіж в сумі 3600 грн., згідно акту перевірки № 705/23 від 07.08.2003 р. та податкового повідомлення -рішення від 11.08.2003 р. №0012202312/0 відповідач сплатив повністю, про що свідчать платіжні доручення.

В грудні 2006 року відповідач сплатив штрафну санкцію податку на прибуток в сумі 20000 грн.- платіжне поручення №148 від 29 грудня 2006 року.

Значний борг по виплатах до ДПІ у м. Івано-Франківську відповідач пояснює тим, що доведений тариф не відповідає фактичному, в результаті чого різниця в тарифах за 1999-2006 р. склала 2694 900 грн., а отже фінансовий результат діяльності відповідача за вказаний період –збитковий та подав як доказ Динаміку рівня відшкодування різниці в цінах і тарифах по ЖЕО №9 за 2006 рік.

Наведені відповідачем докази у відзиві та в судовому засіданні позивач вважає необґрунтованими та безпідставними

Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд повністю погоджується з доводами позивача і вважає позовні вимоги в сумі 203073,06 грн. обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення.

При цьому суд керується наступним:

Згідно п.3.11 п. 3.1 ст. 3 Закону України “ Про порядок погашення зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в рахунок погашення податкових зобов”язань можуть бути примусово стягнуті активи платника, джерелами сплати яких є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів ( робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику ( кредит) також з інших джерел.

Як випливає з преамбули Господарського кодексу України, ним встановлюються відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності ( господарювання), яка базується на різноманітності суб”єктів господарювання різних форм власності.

Під господарською діяльністю у цьому кодексі розуміється діяльність суб”єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність ( п. 1 ст. 3 ГК).

Згідно ст. 1 ГК України цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб”єктами господарювання, а також між цими суб”єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГК України не є предметом регулювання цього кодексу фінансові відносини за участі суб”єктів господарювання, що виникають у процесі формулювання та контролю виконання бюджетів усіх рівнів; адміністративні та інші відносини управління за участі суб”єктів господарювання, в яких орган державної влади або місцевого самоврядування не є суб”єктом , наділеним господарською компетенцією, і безпосередньо не здійснює організаційно-господарських повноважень щодо суб”єкта господарювання.

Згідно п.4 ст. 94 КАС України, у справах , в яких позивачем є суб»єкт владних повноважень , а відповідачем - фізична чи юридична особа , судові витрати , здійснені позивачем , з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.8, 124 Конституції України, Закону України “Про порядок погашенння зобов”язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. 1, 4 Господарського кодексу України, ст.94,158,160,162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Позов задоволити.

Стягнути з Житлово-експлуатаційної організації №9, 76000, м. Івано-Франківськ, вул. Галицька, 53 А ( код ЗКПО 19400216) на користь держави в особі ДПІ в м. Івано-Франківську, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 20, ( код 20568100) борг в сумі 203073,06 грн.

Постанова набирає законної сили після строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення ; апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Відповідно до п.1 ст.258 КАС України , за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно , за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

СУДДЯ Б.П.ГРИНЯК

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

______