Ухвала суду № 56975857, 04.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 р. Справа № 876/1107/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шинкар Т.І.,

суддів Пліша М.А.,

Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про передачу справи за підсудністю від 21 січня 2016 року у справі №813/34/16 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», просила визнати протиправним і скасувати рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради від 08.06.2015р. №348 «Про надання ЛКП «Львівавтодор» функцій замовника на проектування та реконструкцію (відновлення) площі Святого Юра зі спорудженням пам'ятника Митрополиту Андрею Шептицькому»; визнати протиправною та скасувати реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція (відновлення) площі Святого Юра зі спорудженням пам'ятника Андрею Шептицькому у м.Львові», що була зареєстрована 18.06.2015р. Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області за № ЛВ 083151680327.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року суд першої інстанції роз'єднав поєднані в одному провадженні у справі № 813/4127/15 позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження вимоги за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради і за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. справу за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2015р. №348 «Про надання ЛКП «Львівавтодор» функцій замовника на проектування та реконструкцію (відновлення) площі Святого Юра зі спорудженням пам'ятника Андрею Шептицькому» передано на розгляд Галицького районного суду м.Львова.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 21.01.2016р. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідно до ч.2 ст.19 КАС України позивач скористалась правом подати позов до адміністративного суду за зареєстрованим у встановленому порядку місцем свого проживання. Оскільки позовні вимоги до Виконавчого комітету Львівської міської ради підсудні місцевому суді як адміністративному, а вимоги до Державної архітектурно-будівельної інспекції України - окружному адміністративному суді, то згідно абз.3 ч.1 ст.21 КАС України позов подано до Львівського окружного адміністративного суду. Львівський окружний адміністративний суд 06.08.2015р. відкрив провадження у справі, яка в повному обсязі підсудна саме Львівському окружному адміністративному суді. Жодна з підстав ч.1 ст.22 КАС України не могла бути застосована судом першої інстанції. Виділення в окреме провадження адміністративної справи за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради не впливає на вищевикладені аргументи.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання апеляційного суду не з'явилися, хоча належним чином повідомленні про місце та час розгляду справи, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з огляду на наступне.

Приймаючи ухвалу про передачу справи за підсудністю, суд першої інстанції, розглянувши клопотання представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача про передачу справи на розгляд до Галицького районного суду м.Львова виходив з того, що Виконавчий комітет Львівської міської ради за своїм юридичним статусом є виконавчим органом органу місцевого самоврядування і входить до системи місцевого самоврядування, а тому з урахуванням правил територіальної підсудності визначеної ст.19 КАС України справа належить до підсудності Галицького районного суду м.Львова.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Пунктом 1 ч.1 ст.18 КАС України встановлено, що місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи (частина 3 статті 140 Конституції України).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997р. №280/97-ВР виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно з положеннями ч.1 ст.5 вказаного Закону виконавчі органи сільської, селищної, міської ради входять до система місцевого самоврядування.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.22 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо відкрито провадження у справі, яка предметно підсудна іншому суду.

Відповідно до роз'яснень Вищого адміністративного суду України, викладених у пункті 6 Постанови від 6 березня 2008 року за № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», у разі відкриття провадження в адміністративній справі без дотримання правил предметної підсудності суд повинен передати справу на розгляд адміністративного суду, якому вона підсудна, незалежно від того, на якій стадії розгляду справи виявлено порушення правил цієї підсудності, оскільки суд, який відкрив провадження у справі з таким порушенням, не є компетентним у її розгляді.

Колегією суддів також враховано, що Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року суд першої інстанції роз'єднав поєднані в одному провадженні у справі № 813/4127/15 позовні вимоги, виділивши в самостійне провадження вимоги за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради і за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016р. залишено без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2015 року у справі №813/4127/15 про передачу справи за підсудністю у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор», якою справу передано на розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Отже, оскільки позовні вимоги позивача роз'єднано ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06.10.2015р. та справу за позовом ОСОБА_2 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Львівське комунальне підприємство «Львівавтодор» передано згідно ухвали суду на розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва, яка переглянута в апеляційному провадженні та залишена без змін, а тому підстав для скасування ухвали суду від 21 січня 2016 року у справі №813/34/16 за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 08.06.2015р. №348 «Про надання ЛКП «Львівавтодор» функцій замовника на проектування та реконструкцію (відновлення) площі Святого Юра зі спорудженням пам'ятника Андрею Шептицькому» про передачу даної справи на розгляд Галицького районного суду м.Львова та скерування її до Львівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду відсутні, оскільки цей суду не є компетентним судом щодо вирішення зазначеного спору за вищевикладених обставин.

Слід зауважити, що згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Так, у рішенні Європейського Суду від 20.07.2006р. у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Суд повторює, що, як було раніше визначено, фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії», Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи питання про передачу справи до компетентного суду, дотримався норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про передачу справи за підсудністю від 21 січня 2016 року у справі №813/34/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.І. Шинкар

Судді М.А. Пліш

Н.В. Ільчишин

Повний текст Ухвали складено 06.04.2016р.