ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
і м е н е м У к р а ї н и
31 березня 2016 рокусправа № П/811/2918/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,
без представників сторін;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 р. у справі № П/811/2918/15
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К"
до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області
про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ВСТАНОВИВ:
"31" серпня 2015 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" звернулось до суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №0000822204 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3 627 933 грн., в т.ч. 2 418 622 грн. основний платіж та 1 209 311 грн. штрафна (фінансова) санкція та №0000832204 форми «В4», яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 35 065 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю висновків податкового органу щодо наявності порушень вимог податкового законодавства, оскільки реальність ведення господарської діяльності та правомірність її відображення в податковому обліку підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 р. у справі № П/811/2918/15 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мовекс К" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Судом встановлено, що спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Нафтакомпані» з приводу виконання угод постачання нафтопродуктів. На підставі дослідження наданих сторонами документів, судом зазначено, що надані первинні документи в достатньому обсягу підтверджують кожний етап операції постачання та повністю доводять реальний характер господарських взаємовідносин, а отже підстав вважати протиправним формування податкового кредиту за даними відносинами, підстав не вбачається. Встановлені обставини слугували підставою для прийняття рішення про задоволення позовних вимог.
Не погодившись з постановою суду, Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області подано апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 р. у справі № П/811/2918/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що суд не врахував наявної податкової інформації щодо контрагента позивача, який відсутній за місцезнаходженням, а отже відсутні його первинні та бухгалтерські документи, що у сукупності дозволяє здійснити висновок про те, що фінансово-господарська діяльність даного контрагента відбувається за межами правового поля та спрямована на надання податкової вигоди третім особам, в тому числі і позивачу.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін. ТОВ «Мовекс К» до суду надіслано клопотання про розгляд справи без представника позивача.
15.03.2016 року до суду надіслано клопотання ТОВ «Мовекс К» про відкликання позовної заяви та залишення її без розгляду.
Клопотання обґрунтоване наявністю у позивача права, передбаченого ст.. 155 КАС України відкликати позовну заяву.
Розглянувши надану заяву колегія суддів доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні даної заяви з огляду на наступне.
За пунктом 5 частини першої статті 155 КАС позивач може подати клопотання про відкликання позовної заяви, за умови надходження якого суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду.
У розумінні цієї статті клопотання про відкликання позовної заяви має (може) подаватися на стадії підготовчого провадження чи судового розгляду справи, на яких стверджуване в позовній заяві порушення прав чи інтересів ще не отримало судового розсуду у виді судового рішення по суті спору - в постанові, або в іншому судовому рішенні - в ухвалі про закриття провадження у справі. Клопотання про відкликання позовної заяви подається до виходу суду в нарадчу кімнату і ухвалення судового рішення щодо предмета спору.
Таким чином, суд апеляційної інстанції не може прийняти заяву позивача про відкликання позовної заяви з врахуванням наявності рішення суду першої інстанції, що прийнято за результатами розгляду поданого адміністративного позову по суті, а також враховуючи відкрите апеляційне провадження у справі. Думка суду апеляційної інстанції узгоджується з позицією Верховного суду України, що викладена в постанові від 03.02.2016 року у справі №817/4248/14.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Кіровоградської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Мовекс К» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Нафтакомпані» за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 року.
За результатами перевірки, відповідачем складено акт від 16.07.2015 року №92/11-23-22-04/37297848, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення, зокрема порушення п.198.1, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого:
- занижено податок на додану вартість на загальну суму 2418622 грн. за лютий 2015 року;
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд.19 Декларації з ПДВ) на загальну суму 35065 грн. за лютий 2015 року;
- завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд.24 Декларації з ПДВ) на загальну суму 35065 грн. за лютий 2015 року.
Висновки податкового органу ґрунтуються на неможливості перевірити контрагента позивача - ТОВ «Нафтакомпані» у зв'язку з відсутністю останнього за податковою адресою, внаслідок чого не можливо підтвердити реальність здійснюваних операцій з постачання нафтопродуктів.
эНа підставі акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.07.2015 року №0000822204 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 3 627 933 грн., в т.ч. 2 418 622 грн. основний платіж та 1 209 311 грн. штрафна (фінансова) санкція та №0000832204 форми «В4», яким завищено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 35 065 грн.
Не погодившись з висновками податкового органу, та вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та необґрунтованими позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в достатньому обсягу підтверджують реальний характер виконання укладених угод, й відповідно обґрунтовують правомірність формування податкового кредиту за операцією постачання нафтопродуктів.
Дослідивши обставини по справі, колегія суддів вважає передчасними та недостатньо обґрунтованими висновки суду першої інстанції з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, спірну суму податкового кредиту позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Нафтакомпані» за результатами виконання укладених угод постачання нафтопродуктів.
Так, згідно до укладених договорів №НК-0041 від 01.02.2015 року, №НК-0074 від 09.02.2015 року, №НК-0096 від 11.02.2015 року, №НК-0141 від 16.02.2015 року, №НК-0193 від 23.02.2015 року та №НК-0241 від 25.02.2015 року позивачем у ТОВ «Нафтакомпані» придбавались нафтопродукти в асортименті.
На виконання укладених угод позивачем у лютому 2015 року придбано товарів на загальну суму 14 722 126,20 грн., у т.ч. ПДВ 2 453 687,37 грн. Сплачені суми податку на додану вартість, позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду
На підтвердження реальності отримання придбаних товарів та послуг, до перевірки позивачем надано копії договорів поставки, видаткові та податкові накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні, договір зберігання та акти приймання нафтопродуктів, платіжні доручення.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Згідно до п. п. 198.2, 198.3 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193. 1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів, послуг.
Пункт 198.6 ст. 198 ПК України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Положеннями п.п. 201.4, 201.6, 201.7, 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) .Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Отже, підставою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції та підтверджують факт їх виконання.
Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
З'ясовуючи обставини щодо реальності виконання господарських операцій, колегія суддів зазначає, що за умовами договорів між ТОВ «Мовекс К» та ТОВ «Нафтакомпані» (та додаткових угод до них), постачальник зобов'язується поставити на умовах EXW, а покупець зобов'язується прийняти товар - нафтопродукти. Умови такої поставки передбачають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі тощо). Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлено Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155 (далі - Інструкція).
Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).
Пунктом 5.4.1-5.4.3 Інструкції встановлено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 р. N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".
З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.
Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом.
Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Згідно п. 6.1 Інструкції на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною. Сторінки журналу нумеруються, шнуруються і скріплюються печаткою та підписом керівника підприємства (організації).
Розділом 7.5 Інструкції встановлюється порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.
Відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 Інструкції нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем.
Підпунктом 7.5.2 п.7.5 Інструкції передбачено, що відпуск нафти або нафтопродуктів до мір місткості (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах, автозаправниках) здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором).
Згідно п. 7.5.6 Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:
перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;
другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;
третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.
Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.
Відповідно до п. 7.5.7 Інструкції ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Підпунктом 7.5.8 Інструкції визначено, що відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, псується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.
Згідно п.п. 7.5.10 - 7.5.11 Інструкції, ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.
На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Відповідно до п. 10.2.1 Інструкції приймання нафтопродуктів, що надійшли автомобільним транспортом від постачальників, здійснюється працівниками автозаправної станції за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки) за даними товарно-транспортних накладних у разі наявності паспорта якості та копії сертифіката відповідності.
Перед зливанням нафтопродуктів з автоцистерни оператору АЗС необхідно вчинити перелік дій, визначених п. 10.2.2 Інструкції, зокрема відібрати пробу з автоцистерни в тару відповідно до ДСТУ 4488, виміряти густину і температуру нафтопродукту.
Одержані результати вимірювань густини і температури нафтопродукту зазначаються у ТТН та журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП.
Згідно з п. 10.2.3 Інструкції зливання нафтопродукту має контролюватись оператором і водієм від його початку і до завершення.
У відповідності до положень п. 10.2.10 Інструкції на підставі ТТН та акта приймання (у разі його наявності) оператор АЗС має оприбуткувати прийнятий нафтопродукт за марками та видами (дизельне паливо залежно від масової частки сірки), тобто зробити необхідні записи в журналі обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП. Дані про оприбутковані нафтопродукти заносяться до змінного звіту АЗС за формою N 17-НП.
Пунктом 14.4 Інструкції встановлено, що матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою N 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою N 7-НП.
Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року № 271/121 затверджено Інструкцію з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 4 липня 2007 р. за № 762/14029 (далі - Інструкція № 271/121).
Інструкція № 271/121 встановлює єдиний порядок організації та проведення робіт, пов'язаних з контролюванням якості товарної нафти (далі - нафта) та нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, транспортування та відпуску. Дія Інструкції № 271/121 поширюється на всі групи, класи, типи і види нафти та типи, марки і види нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (далі - підприємства), які займаються хоча б одним із таких видів діяльності, як зберігання, транспортування та відпуск нафти і нафтопродуктів, а також органів виконавчої влади.
Підпунктом 6.1.4 Інструкції № 271/121 визначено, що перед прийманням нафти та/або нафтопродукту необхідно вчинити ряд дій, зокрема, записати до паспортів якості вантажовідправника і журналу реєстрації проб номери транспортних засобів, якими доставлено нафту або нафтопродукти, а також номери резервуарів, до яких їх злито.
Згідно з п. п. 6.1.18-6.1.20 для визначення фактичної якості нафти та/або нафтопродукту здійснюється відбирання проб у відповідності до вимог ДСТУ 4488. За даними результатів випробувань складається акт приймання продукції за якістю (у день завершення приймання) за формою N 14-НК. Акт приймання нафтопродуктів за якістю за формою N 14-НК підписується всіма особами, які брали участь у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю.
Відповідно до п. 6.1.22 Інструкції до акта приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК, складеного у відповідності до вимог цієї Інструкції, мають бути додані:
- паспорт якості нафти та/або нафтопродукту вантажовідправника і копія сертифіката відповідності або свідоцтва про визнання іноземного сертифіката (якщо продукт підлягає обов'язковій сертифікації в Україні); - транспортний документ (накладна, коносамент);
- пакувальні ярлики з тарних місць, у яких розміщено розфасовані нафтопродукти неналежної якості;
- документи, що підтверджують повноваження учасників у прийманні нафти та/або нафтопродуктів за якістю;
- паспорт якості, виданий випробувальною лабораторією згідно з результатами випробувань нестандартних нафти та/або нафтопродуктів, та акт відбирання проби;
- інші документи (за наявності), що свідчать про причини псування і невідповідності якості нафти та/або нафтопродуктів.
Таким чином, до приймання, транспортування та обліку нафтопродуктів існують додаткові вимоги, однак судом встановлено відсутність у позивача документів, які б свідчили про отримання ним від контрагента нафтопродуктів та подальше транспортування, прийняття, облік та реалізацію через орендовану мережу АЗС за якістю у відповідності з Інструкцією № 271/121, а також в порядку з дотриманням вимог Інструкції від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155.
В ході перевірки та судового розгляду позивачем не було надано товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти), журналів реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП, актів приймання нафтопродуктів з наявністю підпису водіїв та представника одержувача чи відправника із зазначенням прізвищ та посад, в яких би зазначалося наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, не надано журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою N 13-НП, актів матеріально відповідальної особи про прийняті нафтопродукти, товарних книг кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою N 31-НП, довіреностей, що видаються уповноваженій особі для прийманні нафти та/або нафтопродуктів, актів приймання нафти та/або нафтопродукту за якістю за формою N 14-НК (як того вимагає Інструкція № 271/121).
Враховуючи специфіку товару, його об'єм, вагу та інші характеристики, на думку суду, саме ці документи могли б містити відомості про всіх учасників, які приймали участь у переміщенні нафтопродуктів, у тому числі й про контрагентів позивача. При цьому наявність таких документів у позивача є обов'язковою.
Крім того, законодавством з питань перевезення небезпечних вантажів визначено умови перевезення небезпечних вантажів, вимоги до типів та обладнання транспортних засобів, порядок підготовки, перепідготовки, навчання, підвищення та підтвердження кваліфікації працівників, зайнятих небезпечних вантажів, порядок одержання дозволів на здійснення зазначених перевезень.
Так, відповідно до ст. 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів- на Перевізника небезпечних вантажів покладається обов'язок:
- приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам;
- забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами;
- у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути
режими перевезення небезпечних вантажів;
- забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу;
- забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду;
- в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та склала відповідних іспитів в відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, забезпечують безпеку дорожнього руху;
- здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідали!
- суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під] перевезення таких вантажів.
Відповідно до п. 9.1. п.9 «Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів затверджених Наказом МВС України від 26.07.2004 N 822 (далі - Правила) під час перевезення небезпечних вантажів на транспортній одиниці, крім перелічених у Правилах дорожнього руху повинні знаходитись такі документи:
1) товарно-транспортний документ на небезпечні вантажі;
2) свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів.
3) ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;
4) узгодження маршруту дорожнього перевезення вантажу, видане Державтоінспекцією МВС України.
Отже, перевезення небезпечних вантажів відповідно до законодавства допускається при наявності відповідно оформлених перевізних документів.
Судом першої інстанції не витребовувались у Позивача ДОПНВ-свідоцтва про підготовку водіїв автомобільного транспорту, який використовувався для перевезення відвантаженого товару (бензину) та свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення небезпечних вантажів.
Позивачем не надано вказаних перевізних документів на транспортні засоби, які використовуються в господарській діяльності Позивача.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають, зокрема, обставини, що підтверджують рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
Суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.
Встановивши обставини у справі та дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками відповідача про те, що ТОВ «Мовекс К» не підтверджено право на формування податкового кредиту по операціям з ТОВ «Нафтакомпані» за лютий 2015 року.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень, оскільки доводи податкового органу відповідають матеріалам справи. З урахуванням встановленого відповідачем доведена правомірність нарахування позивачу сум податкових зобов'язань за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями. Підстав для їх скасування не вбачається.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не в повному обсягу досліджено обставини по справі, що призвело до передчасного висновку про реальність здійснюваної господарської діяльності та невірне вирішення справи, що у відповідності до приписів ст. 202 КАС України є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та винесення нового про відмову задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 р. у справі № П/811/2918/15 - задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2015 р. у справі № П/811/2918/15 - скасувати та винести нову про відмову у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Мовекс К».
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко
Судове рішення № 56975686, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд було прийнято 31.03.2016. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № п/811/2918/15. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: