Постанова № 56974911, 06.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

06 квітня 2016 року 08:35 справа №826/23426/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт”

до

Київської міської митниці Державної фіскальної служби України

про

визнання протиправними та скасування рішення, зобов’язання вчинити дії

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Текстиль-Контакт”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці Державної фіскальної служби України (далі по тексту – відповідач, Київська міська митниця), в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товару від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2; 2) визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються; 3) зобов’язати відповідача здійснити перерахунок митних платежів у відповідності до заявленої декларантом митної вартості.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/23426/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 грудня 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи викладене, суд ухвалив здійснити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Текстиль-Контакт” подало до Київської міської митниці митну декларацію №100250005/2015/113473, з метою здійснення митного оформлення товару, а саме “тканини із синтетичних штапельних волокон з вмістом менш як 85% таких волокон, змішаних головним чином або винятково з бавовною, з поверхневою щільністю понад 170г/м2, пофарбовані; торгівельна марка: “ТОР КІТ”, країна виробництва – CN, виробник: SUZHOU JINJIN EXPORT-IMPORT COMPANY LTD”.

Митна вартість товару визначена позивачем за ціною договору (основним методом).

Вказані товари ввезено позивачем на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2014 року №JJTK001, укладеного між SUZHOU JINJIN EXPORT-IMPORT COMPANY LTD (продавець) та ТОВ “Текстиль-Контакт” (покупець).

На підтвердження заявленої митної вартості позивач надав копії документів: вказаного вище контракту, додаткові угоди до нього, прейскуранту (прайс-листа) виробника товару, рахунку-фактури (інвойсу), сертифіката про походження товару, інформації про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару, митної декларації країни відправлення, картки обліку особи, яка здійснює операції з товарами, коносаменту, міжнародної автомобільної накладної (CMR), банківських платіжних документів, висновку про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2, у зв’язку з тим, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарі, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, або підлягає сплаті за ці товари, а саме: згідно з пунктом 2 розділу 2.1 додаткової угоди від 19 вересня 2014 року №1 до зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2014 року зазначено, що ціна на товар розуміється на умовах CIF – порт Одеса (Україна) згідно Інкотермс 2000 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, доставки вантажу до місця навантаження в контейнер, завантаження вантажу в контейнер, митних процедур та страхування вантажу. Згідно з міжнародними правилами Інкотермс 2000 статті А.4. продавець зобов’язаний завантажити товар на борт судна в порту відправлення у встановлену дату або в межах узгодженого терміну; статті А.5. продавець зобов’язаний з урахуванням застережень статті Б.5. нести усі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження; статті А.6. продавець зобов’язаний з урахуванням положень статті Б.6. - нести всі витрати пов’язані з товаром, до моменту його поставки відповідно до статті А.4. Правил. Отже а пункті 2. розділу 2.1. додаткової угоди до зовнішньоекономічного контракту відсутня інформація про обов’язок продавця завантажити товар на борт судна в порту відправлення, нести усі ризики втрати чи пошкодження товару, нести всі витрати пов’язані з товаром, до моменту його поставки в порт призначення; У висновку ДП “УкпромзовнІшекспертиза” від 12 серпня 2015 року №2275 експертом зазначено, що ціна може змінюватись в залежності від якості товару, умов оплати, розміру партії та кон’юнктурної ситуації на ринку. Разом з тим, експерт посилається на сайти інтернет-торгових площадок, але не наведено конкретних даних використаних інтернет-сторінок, не зазначено виробників та постачальників подібної продукції в порівнянні з якими проводився аналіз цінової інформації. Крім того у висновку зазначено, що він “носить консультаційний характер”; надані додатково податкові та видаткові накладні датовані 2013 роком. Декларантом не подано додаткових документів на письмову вимогу органу доходів і зборів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України (каталоги, специфікації виробника товарів).

Позивач не погоджується зі спірним рішенням, оскільки позивачем подано відповідачу всі документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів; подані документи не містять розбіжностей, відсутні ознаки підробки, а також документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В письмовому запереченні проти позову відповідач вказав про відповідність оскаржуваного рішення вимогам законодавства.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ТОВ “Текстиль-Контакт”, виходячи з наступних мотивів.

Порядок визначення митної вартості імпортованих через митний кордон України товарів встановлений Митним кодексом України.

Стаття 4 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов’язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов’язані між собою особи або хоч і пов’язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Відповідно до частини третьої статті 58 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Наведені правові норми вказують, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, з урахуванням відповідних обмежень, є перший метод - за ціною договору (вартість операції); при цьому застосування другорядних методів визначення митної вартості товарів може мати місце виключно при неможливості застосування основного; у свою чергу основний метод визначення митної вартості товарів не застосовується лише якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Досліджуючи правомірність застосування позивачем основного методу визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, суд встановив, що немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідачем не доведено та не надано відповідних підтверджуючих доказів того, що використані позивачем, як декларантом, або уповноваженою ним особою відомості щодо митної вартості імпортованих товарів не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні.

Згідно частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як підтверджують матеріали справи та про що зазначено вище, позивач в якості підтвердження митної вартості товарів надав необхідні та достатні документи при митному оформлені товару та додаткові документи на вимогу митниці; у свою чергу відповідачем не доведено суду, що надані позивачем документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Що стосується експертного висновку щодо рівня цін, суд звертає увагу на те, що вказаний висновок не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, та носить консультаційний характер; чинним законодавством не встановлено конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які він повинен містити.

В частині посилань відповідача на відсутність інформації про обов’язок продавця завантажити товар на борт судна в порту відправлення, нести усі ризики втрати чи пошкодження товару, нести всі витрати пов’язані з товаром, до моменту його поставки в порт призначення, суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 2 додаткової угоди від 19 вересня 2014 року №1 до зовнішньоекономічного контракту від 22 липня 2014 року зазначено, що ціна на товар розуміється на умовах CIF – порт Одеса (Україна) згідно Інкотермс 2000 та включає в себе вартість тари, упаковки, маркування, доставки вантажу до місця навантаження в контейнер, завантаження вантажу в контейнер, митних процедур та страхування вантажу.

Згідно Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (далі по тексту – Інкотермс), продавець зобов’язаний нести витрати, пов’язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для надання товару в розпорядження покупця.

CIF або вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення) — термін інкотермс, означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов’язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, але ризик втрати чи ушкодження товару, як і будь-які додаткові витрати, що виникають після відвантаження товару, переходять із продавця на покупця. Однак, за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов’язок придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення.

З аналізу положень Інкотермс вбачається, що продавець зобов’язаний завантажити товар на борт судна в порту відправлення, а також в обов’язки продавця входить придбання морського страхування на користь покупця проти ризику втрати й ушкодження товару під час перевезення, що включається в ціну товару.

З огляду на зазначене вбачається, що надані позивачем відомості та документи не дають підстав для сумніву щодо повноти та обґрунтованості числових значень митної вартості товару.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про не надання позивачем додаткових документів на вимогу митниці, оскільки існування правових підстав для витребування у позивача додаткових документів, визначених частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, документально не підтверджується.

Згідно частини першої першій статті 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Водночас судом не встановлено, а відповідачем не зазначено конкретних обставин, що стали підставою для коригування митної вартості, зокрема, що відомості про митну вартість товарів є неповними та/або недостовірними, або невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об’єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Як вимагає частина друга статті 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Зі змісту рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2 судом встановлено, що воно не містить наявної в митного органу інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; та не містить обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

З огляду на викладене, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що рішення Київської регіональної митниці про коригування заявленої митної вартості товарів від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

В частині позовних вимог про визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються суд вважає за необхідне відмовити, оскільки зазначені дії відносяться до дискреційних повноважень відповідача та не належать до компетенції адміністративного суду, а скасування рішення Київської міської митниці про коригування заявленої митної вартості товарів є достатнім способом захисту порушеного права позивача.

У задоволенні позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснити перерахунок митних платежів у відповідності до заявленої декларантом митної вартості належить відмовити, оскільки вказані вимоги є передчасними, а тому позивач не позбавлений права звернутись до митного органу щодо здійснення перерахунку митних платежів у порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Київською міською митницею не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірного рішення про визначення митної вартості товарів з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Текстиль-Контакт” підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною третьою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт” задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 10 вересня 2015 року №100250005/2015/000039/2.

3. В іншій частині адміністративного позову відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт” понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Державної фіскальної служби України.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко