Постанова № 56974901, 06.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2016 року № 826/25520/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Комсервіс-Клінінг»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києвіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2015 р. № 00005012204, № 00005002204,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Комсервіс-Клінінг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2015 № 00005002204, № 00005012204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 21.07.2015 р. № 671/26-54-22-04-07/36187360 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. № 00005012204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213 000,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. № 00005002204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 119 536,50 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на недостовірність фактів і даних, викладених в акті перевірки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні з огляду на те, що перевіркою встановлено проведення фінансових потоків між платником податків, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, що свідчить про відсутність факту реального здійснення господарських операцій.

В судовому засіданні 09.03.2016 року за згодою представників сторін, відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, судом було ухвалено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Комсервіс-Клінінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Де-Лайн Аудит» за період з 01.08.2014 р. по 30.09.2014 р.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п. 138.2 ст. 138 та пп.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 79 691,00 грн., в тому числі за 2014 рік у сумі 79 691,00 грн.

2. п. 198.1, п. 198.3 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість всього в сумі 142 000,00 грн., в тому числі за серпень 2014 р. у сумі 63000,00 грн. та за вересень 2014 р. у сумі 79 000,00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 21.07.2015 р. № 671/26-54-22-04-07/36187360 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 06.08.2015 р. № 00005012204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213 000,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 142 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71 000,00 грн.;

- від 06.08.2015 р. № 00005002204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 119 536,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 79 691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 39 815,5 грн.

За результатами розгляду заперечень на акт перевірки, ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві надано відповідь від 03.08.2015 р. № 18285/10/26-54-22-04-19, якою висновки акту перевірки від 21.07.2015 р. № 671/26-54-22-04-07/36187360 залишено без змін, а заперечення - без задоволення.

За результатами адміністративного оскарження, Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято рішення від 12.10.2015 р. № 15516/10/26-15-10-05-35, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. № 00005012204 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. № 00005002204 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 79 691,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 815,50 грн., в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій у сумі 19 907,75 грн., а в іншій частині залишено без змін, а первинну скаргу задоволено частково.

За результатами повторного адміністративного оскарження, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 12.11.2015 р. № 24121/6/99-99-10-01-04-25, яким податкові повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. № 00005012204, № 00005002204, з урахуванням рішення, прийнятого в результаті розгляду первинної скарги, залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

В силу ж п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не враховуються при визначенні оподаткованого прибутку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Приватне підприємство «Комсервіс-Клінінг» зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік в ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві та зареєстровано платником ПДВ. Основним видом діяльності є загальне прибирання будинків.

Як встановлено судом, між ПП «Комсервіс-Клінінг» (покупець) та ТОВ «Де-Лайн Аудит» (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0814-2 від 01.08.2014 р., відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність брудозахисний килим, поліам (товар), а покупець прийняти та оплатити товар в строк та на умовах, зазначених у даному договорі.

На підтвердження виконання договору позивачем надано суду видаткову накладну № 212 від 29.08.2014 р., що підтверджує передачу товару в кількості 525 кв.м. ТОВ «Де-Лайн Аудит»; податкові накладні: від 29.08.2014 р. № 212, від 29.08.2014 р. № 212, які свідчать про нарахування сум ПДВ у зв'язку із постачанням товару, зазначеного у останніх.

Матеріали справи свідчать, що податкові зобов'язання за вказаним вище договором декларувалися позивачем.

В подальшому, між ПП «Комсервіс-Клінінг» (замовник) та ТОВ «Де-Лайн Аудит» (виконавець) укладено договір № 0914-2 від 01.09.2014 р. про надання маркетингових послуг, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надати останньому послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямками, що цікавлять замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Предметом маркетингових досліджень є можливість запровадження електронних видань та перспективи розвитку даної продукції в умовах існуючого ринку.

Відповідно до п. 4.1 договору маркетингові дослідження здійснюються на наступними напрямками: можливості та перспективи ведення комерційних операцій; визначення діючих та потенційних конкурентів; загальна характеристика умов роботи конкурентів (джерела сировини, наявність постачально-збутової мережі та інше); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та інше); розрахунки цін, відомості про їх динаміку за два попередні роки; ступінь розвитку комерційної інфраструктури (оптові торги, посередники); попит на продукцію, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній; прогноз стану кон'юктури ринку на наступні два роки; можливий варіант бізнес - плану на впровадження продукції; стан і практика застосування господарського законодавства та інше.

На підтвердження надання маркетингових послуг позивачем надано суду акт надання послуг № 156 від 30.09.2014 р., податкову накладну від 30.09.2014 р. № 156.

На підтвердження формування основних фондів за вищевказаними операціями позивачем надано фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва, в якому відображено баланс на 30.09.2015 р.

Крім того, на підтвердження реального придбання брудозахисного килиму, поліаму позивачем надано копії актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення ) основних засобів; звіт про реалізацію маркетингових послуг за договором від 01.09.2014 № 0914-2; презентацію - проведення аналізу ринку клірингових послуг, вивчення потреб даного ринку послуг; презентацію про діяльність ПП «Комсервіс-Клінінг» (напрямки діяльності, види послуг, клієнти, подяки та інше); оборотно-сальдові відомості по рахунку 63, 1531, 1121, які підтверджують оплату ПП «Комсервіс-Клінінг» за надані послуги та придбані товари у ТОВ «Де-Лайн Аудит».

Як вбачається з матеріалів справи, висновки відповідача щодо порушення приписів податкового законодавства зроблені з огляду на використану під час перевірки контролюючим органом податкову інформацію, наведену в постанові старшого слідчого СВ Деснянського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 13.03.2015 про призначення позапланової податкової перевірки ПП «Комсервіс-Клінінг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Де-Лайн Аудит» за період із 01.08.2014 по 30.09.2014 і протокол допиту свідка від 13.02.2015 гр. ОСОБА_1.

Згідно вказаної податкової інформації досудовим слідством встановлено, що ТОВ «Де-Лайн Аудит» перебувало на обліку ДПІ в Деснянському р-ні ГУ ДФС у м. Києві, засновником, директором та головним бухгалтером значилась ОСОБА_1. Дане підприємство за податковою адресою відсутнє, свідоцтво платника ПДВ від 01.07.2014 №200177707 анульовано 17.12.2014, останню звітність з податку на додану вартість за грудень 2014 року було подано з нульовими показниками, податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік підприємством не було взагалі подано, кількість працюючих складала 1 особу.

Крім того, досудовим слідством встановлено, що невстановлені особи за пособництвом ОСОБА_1 зареєстрували ТОВ «Де-Лайн Аудит» з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягає в наданні іншим суб'єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки послуги з переводу безготівкових коштів у готівку, шляхом здійснення незаконних фінансово-господарських операцій, формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість без фактичного здійснення господарських операцій з продажу (придбання) товарів/послуг, документального оформлення безтоварних операцій шляхом складання підроблених первинних документів бухгалтерського та податкового обліку від імені ТОВ «Де-Лайн Аудит». Згідно показів, наданих гр. ОСОБА_1, остання зареєструвала підприємство ТОВ «Де-Лайн Аудит» за грошову винагороду на прохання третіх осіб, до фактичної фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства відношення не має.

Оцінивши доводи відповідача, викладені в акті перевірки від 21.07.2015 р. № 671/26-54-22-04-07/36187360, суд вважає їх передчасними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, проаналізувавши первинну документацію позивача, суд дійшов висновку, що вона складена у відповідності до вимог Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та інших нормативно-правових актів.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Де-Лайн Аудит» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідачем не спростовано того факту, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ «Де-Лайн Аудит» не було зареєстровано як юридичну особу в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та як платник податку на додану вартість.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Водночас частиною четвертою статті 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Диспозиція ч. 4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України на відміну від норми частини першої цієї статті, прямо вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок. Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

В матеріалах справи відсутній вирок в кримінальній справі, який би свідчив про фіктивність ТОВ «Де-Лайн Аудит» та встановлював би вину директора ОСОБА_1 як посадової особи товариства щодо його незаконної діяльності чи доказів направлення матеріалів досудового розслідування до суду. Викликана в якості свідка ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася. Слід зазначити, що матеріали справи не містять також і протоколу допиту останньої.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на анулювання свідоцтва ПДВ ТОВ «Де-Лайн Аудит» 17.12.2014 р., оскільки податкові накладні були виписані в серпні та вересні 2014 року, тобто раніше дати анулювання, а тому їх слід вважати належно оформленими.

Наказом Мінтрансу, Мінстату України від 29.12.95 р. № 488/346, затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та їх обов'язкове застосування форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Слід зазначити, що відсутність товарно-транспортної накладної не може бути єдиною беззаперечною підставою для висновку про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не свідчать про безтоварність операцій за наявності інших підтверджуючих документів; відсутність саме товарно-транспортних накладних не є підставою для не включення вартості придбаних товарів до валових витрат та сум податку на додану вартість до податкового кредиту покупця.

При цьому, в акті перевірки від 21.07.2015 р. № 671/26-54-22-04-07/36187360 відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ТОВ «Де-Лайн Аудит» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Викладене свідчить, що позивач придбані у ТОВ «Де-Лайн Аудит» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Де-Лайн Аудит», що не заперечується податковим органом, сторони під час підписання податкових накладних мали статус платників податку на додану вартість.

Окрім того, поданий позивачем звіт містить узагальнену статистичну інформацію у різних сферах господарської діяльності у різних регіонах України та, по суті, являє собою опис поточного стану ринку товарів та окремих економічних категорій певних сфер економіки, що відноситься безпосередньо до діяльності самого товариства.

Наведене відповідає сутності послуг, визначеній у підпункті 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України, згідно з яким маркетингові послуги (маркетинг) - це послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що висновки відповідача не підкріплені належними доказами та не спростовують реальність господарських операцій позивача з його контрагентом.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Відповідно, витрати на придбання активів, здійснені без мети їх використання у господарській діяльності або придбання таких активів поза межами господарської діяльності платника податків не дають право на відповідні врахування цих витрат у податковому обліку. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом всі витрати здійснені позивачем в межах господарської діяльності платника податків.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) підчас здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Розглядувана позиція випливає зі змісту підпункту 14.1.231 Податкового кодексу України, відповідно до якого розумна економічна причина (ділова мета) - розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину.

При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку, і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов'язання).

Однак податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою.

В ході розгляду справи судом встановлено, що господарські операції позивача обумовлені розумними економічними причинами та здійснені з метою отримання матеріальної вигоди.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ТОВ «Де-Лайн Аудит» здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ТОВ «Де-Лайн Аудит», а тому вважає, що формування ТОВ «Комсервіс-Клінінг» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток - протиправним.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 06.08.2015 р. № 00005002204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 213 000,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 142 000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 71 000,00 грн. та від 06.08.2015 р. № 00005012204, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 119 536,50 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 79 691,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 19 907,75 грн. прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсервіс-Клінінг» підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства судові витрати підлягають відшкодуванню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсервіс-Клінінг» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.08.2015 № 00005002204, № 00005012204.

3. Судові витрати в сумі 4 988,05 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комсервіс-Клінінг» за рахунок асигнувань ДПІ у Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук