Ухвала суду № 56973088, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/800/62907/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого, суддіГорбатюка С.А. (доповідач)СуддівМороз Л.Л. Шведа Е.Ю. провівши у касаційному порядку попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування припису за касаційною скаргою Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року

в с т а н о в и л а :

У лютому 2013 року ОСОБА_4 в Окружному адміністративному суді Автономної Республіки Крим пред'явив позов до Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування припису.

Просив:

- визнати протиправними дії державного інспектора відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства Управління контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим Ходикіна М.О. зі складання акту дотримання вимог земельного законодавства від 01 лютого 2013 року, припису від 08 лютого 2013 року № 000161, розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_4;

- визнати протиправним і скасувати припис Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим від 08 лютого 2013 року № 000161.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року, залишеною без зміни ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року, адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим зі складання розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1.

Визнано протиправним і скасовано припис Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим 08 лютого 2013 року № 000161.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна інспекція сільського господарства в Автономній Республіці Крим подала касаційну скаргу, в якій вказала на те, що оскаржувані рішення судів у справі прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами встановлено, що посадовою особою відповідача проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої по АДРЕСА_1 за результатами якої було складено акт від 01 лютого 2013 року.

Перевіркою встановлено, що ОСОБА_4 самовільно зайняв земельну ділянку орієнтованою площею 0,018 га шляхом встановлення комбінованої огорожі із каменя ракушняка та металевої сітки, а також господарськими спорудами розташовані від будинку № 13 по АДРЕСА_1. Правовстановлюючі документи на зазначену земельну ділянку у встановленому законом порядку не оформлені, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

На підставі акту перевірки посадовою особою відповідача винесено припис від 08 лютого 2013 року № 000161 про усунення порушення вимог земельного шляхом звільнення або оформлення зазначеної земельної ділянки у строк до 08 березня 2013 року.

Позивач не погоджуючись з таким діями та рішеннями відповідача звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції та апеляційний суд, залишаючи таке рішення без зміни, виходили з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_4

Така правова позиція судів попередніх інстанцій ґрунтується на повно та всебічно встановлених обставинах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, спеціальним нормативно-правовим актом, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та регулював порядок проведення перевірок державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель, є Порядок планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затверджений наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12 грудня 2003 року № 312, зареєстрованим Міністерством юстиції України 25 грудня 2003 року за № 1223/8544 (далі - Порядок № 312).

Згідно з пунктами 4.1-4.3 розділу 4 Порядку № 312 державні інспектори проводять перевірки стану дотримання земельного законодавства в присутності власників земельних ділянок чи землекористувачів або уповноважених ними осіб, а також осіб, які вчинили порушення земельного законодавства. У разі відсутності при перевірці власника чи землекористувача або уповноважених ними осіб перевірка проводиться за наявності двох свідків. При проведенні перевірки державний інспектор: установлює особу, яка є власником земельної ділянки чи землекористувачем; при встановленні факту зміни власника чи користувача об`єкта нерухомості уживає заходів для з`ясування особи фактичного власника чи користувача; установлює правомірність використання земельних ділянок іншими землекористувачами, яким вони не надані у власність чи користування; перевіряє наявність документів, що посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; перевіряє дотримання режиму використання земельної ділянки відповідно до цільового призначення; уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості. При виявленні порушення земельного законодавства державний інспектор: з`ясовує обставини та суть скоєного порушення земельного законодавства; установлює особу, яка здійснила порушення земельного законодавства; установлює, чи є в діях чи бездіяльності особи, яка вчинила порушення земельного законодавства, ознаки адміністративного правопорушення або склад злочину; обстежує земельну ділянку і встановлює, чи завдана юридичними чи фізичними особами шкода земельним ресурсам унаслідок їхньої господарської та іншої діяльності.

Відповідно до підпункту 5.4. Порядку № 312 в акті дотримання вимог земельного законодавства державний інспектор зазначає: дату та місце складання акта; посаду та прізвище інспектора (інспекторів), який (які) проводив (проводили) перевірку; посади та прізвища осіб, які були залучені до перевірки; посаду та прізвище представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи, які були присутні при перевірці; місцезнаходження юридичної чи фізичної особи, які перевіряються; місце розташування земельної ділянки, її площу згідно із земельно-кадастровою документацією та фактичну площу, яка використовується; категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою; обставини порушення земельного законодавства; суть порушення з посиланням на акти чинного законодавства, вимоги яких порушені.

За приписами пункту 6.2 Порядку № 312 встановлено, що з метою усунення наслідків виявленого порушення державний інспектор видає особі, яка скоїла правопорушення, припис про їх усунення. Термін усунення наслідків правопорушення встановлюється державним інспектором, але не більше 30-денного строку.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Центрального районного суду м. Сімферополя із позовом до Державної інспекції сільського господарства АР Крим про скасування постанови про накладення штрафу, прийнятого за результатами вищезазначеної перевірки (справа № 124/1290/13-а).

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя від 18 березня 2013 року у справі № 124/1290/13-а, зокрема, були встановлені наступні обставини.

Відповідно до рішення виконкому Совєтської селищної ради народних депутатів Кримської області від 14 квітня 1982 року № 44 позивачу був наданий дозвіл на будівництво гаражу на земельній ділянці. Гараж був побудований у 1982 році, про інвентаризований та відображений у технічному паспорті БТІ у 2011 році.

Відповідно до пункту 4.1 рішення виконавчого комітету Совєтської сільради від 30 листопада 2009 року № 86 "Про дозвіл будівництва і проектування в смт. Совєтське" будівлі гаражу, побудованого ОСОБА_4 по АДРЕСА_1

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж в натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

В основі самовільного зайняття земельних ділянок лежить порушення установленого порядку щодо передачі (надання) земельних ділянок з установленням меж та оформлення права на них. Це може бути, наприклад, відсутність рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади про передачу (надання) земельної ділянки державної або комунальної власності та (або) правовстановлюючого документа на цю ділянку користування земельною ділянкою на підставі незареєстрованого відповідно до чинного законодавства України правовстановлюючого документа тощо.

Суд у справі № 124/1290/13-а дійшов до висновку, що земельна ділянка під будівлею гаражу, який знаходиться по АДРЕСА_1 належить позивачеві на праві власності, використовується позивачем правомірно.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, судовим рішенням у справі № 124/1290/13-а спростований висновок акту про самовільне зайняття позивачем земельної ділянки.

Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку № 312 при проведенні перевірки державний інспектор уточнює відповідність місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право користування земельною ділянкою, фактичним мірам ліній на місцевості.

В акті перевірки зазначено, що позивач самовільно зайняв земельну ділянку орієнтованою площею 0,018 га, розташовану за адресою ліворуч від будинку № 13, а й отже оскаржуваним приписом зобов'язано позивача оформити саме зазначену земельну ділянку.

Проте, відповідно до зазначених у судовому рішенні № 124/1290/13-а документів, наданого представником позивача технічного паспорту на індивідуальний житловий фонд, плану садибної ділянки, рішення Совєтської селищної ради від 22 лютого 2011 року № 39 про надання позивачу безоплатно у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування гаражу, адресою знаходження земельної ділянки є АДРЕСА_1 із встановленою іншою загальною площею.

Отже, є обґрунтованими висновки судів, що відповідачем при складанні акту не були дотриманні положення Порядку № 312 щодо уточнення відповідності місця розташування та меж земельної ділянки, а у відповідача відсутня реальна можливість виконати припис з оформлення земельної ділянки за зазначеною в приписі адресою та межах.

Окрім того, згідно Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держсільгоспінспекцією та її територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держсільгоспінспекції на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619.

Відповідно до пункту 4.1. Методичних рекомендацій щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджених наказом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель Державного агентства земельних ресурсів України від 12 вересня 2007 року № 110 (далі - Методичні рекомендації) перед проведенням розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальній громаді, юридичній чи фізичній особі (власнику чи користувачу земельної ділянки), здійснюється обстеження земельної ділянки, на якій вчинено правопорушення.

У пункті 4.3 Методичних рекомендацій зазначено, що акт обстеження земельної ділянки є невід'ємною частиною розрахунку розміру заподіяної шкоди, оскільки на підставі даного документу визначається площа, на якій заподіяно шкоду, уточнюються категорія земель за основним цільовим призначенням та фактичне використання земельної ділянки, характеристики ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки.

З огляду на викладене, акт обстеження земельної є обов'язковою частиною матеріалів справи про адміністративне провадження, які підтверджують факт вчинення правопорушення.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В матеріалах справи відсутній акт обстеження земельної ділянки.

За таких обставин, дії відповідача щодо розрахунку розміру шкоди, заподіяної ОСОБА_4 внаслідок зайняття земельної ділянки та припис від 08 лютого 2013 року № 000161 судом першої інстанції правильно визнані протиправними.

Рішення судів є законними і обґрунтованими, підстав для їх скасування або зміни немає.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки судів та встановлених обставин справи.

Відповідно частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення, а оскаржувані постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28 березня 2013 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Державної інспекції сільського господарства в Автономній Республіці Крим про визнання незаконними дій, визнання незаконним та скасування припису - без зміни.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Судді Горбатюк С.А.

Мороз Л.Л.

Швед Е.Ю.