Ухвала суду № 56973021, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" квітня 2016 р. м. Київ К/800/36728/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серебро»

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р.

у справі № 803/1575/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Серебро»

до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Серебро» (далі - позивач, ТОВ «Серебро») звернулось до Волинського окружного адміністративного суду з позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - відповідач, Луцької ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.03.2013 р. № 0001182205 та № 0001172205.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р., в задоволенні адміністративного позову - відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р., а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення законними, обґрунтованими та прийнятими у відповідності до норм діючого законодавства.

Касаційну скаргу розглянуто на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 27.02.2013 р. по 01.03.2013 р., на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, наказу № 614 від 25.02.2013 р. та повідомлення про проведення перевірки від 26.02.2013 р. № 000024, посадовою особою Луцької ОДПІ Волинської області ДПС було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Серебро» з питань здійснення фінансово-господарських операцій з ПП «Прилукихімснаб» за період з 01.04.2012 р. по 31.01.2013 р., за результатами якої складено акт від 11.03.2013 р. № 1370/22.6/35495030 та зроблено висновок про порушення позивачем вимог: - статей 134, 138, 139, 140 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за ІІ квартал 2012 року в сумі 32 607 грн.; - пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 31 055 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 11.03.2013 р. були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0001182205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 46 582, 5 грн., з яких 31 055 грн. - за основним платежем та 15 527, 50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001172205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств всього у розмірі 48910,50 грн., з яких 32 607 грн. - сума основного платежу та 16 303,50 грн. - розмір штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Як вбачається з акту перевірки від 26.03.2013 р. підставами для донарахування позивачу зазначених податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про неправомірність формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Прилукихімснаб», оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені позивачем з вказаним контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними. При цьому, податковий орган посилався на акт від 20.08.2012 р. № 3169/22-9/31360133 складений ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Прилукихімснаб» за січень-травень 2012 року, в якому зазначено про відсутність у даному періоді факту реального здійснення ПП «Прилукихімснаб» господарської діяльності та неможливість підтвердження господарських відносин з платниками податків.

Суд першої інстанції, рішення якого залишено без змін судом апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій із зазначеним в акті перевірки контрагентом, а тому висновки податкового органу викладені в акті перевірки щодо порушення позивачем положень податкового законодавства в частині формування витрат та податкового кредиту за період, що перевірявся по взаємовідносинах з ТОВ «Прилукихімснаб» є обґрунтованими.

Колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з такими висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та формування валових витрат; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та на формування валових витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними. В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди обмежилися лише дослідженням обставин встановлених актом про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача, посилаючись на відсутність реальних можливостей ТОВ «Прилукихімснаб» для здійснення господарської діяльності без повного дослідження та аналізу первинних документів, які надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарської операції.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Серебро» - задовольнити.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.06.2014 р. у справі № 803/1575/13-а - скасувати.

Справу № 803/1575/13-а направити на новий судовий розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко