Ухвала суду № 56973013, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ К/800/29548/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - судді суддівТракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області на постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом до управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області про визнання незаконними дій відповідача та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області провести перерахунок та виплату її пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % заробітної плати з урахуванням сум матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати.

Ухвалою Щорського районного суду Чернігівської області від 20 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 березня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_4 за період з 14 квітня 2010 року по 18 липня 2014 року залишено без розгляду.

Постановою Щорського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року, позов задоволено.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Щорського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області, з 14 квітня 2010 року отримує пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 90 % заробітної плати за останнім місцем роботи.

У грудні 2014 року позивачка звернулась до відповідача із заявою про перерахунок пенсії із врахуванням матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації заробітної плати. Однак, відповідач відмовив їй у вказаному перерахунку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що матеріальна допомога на оздоровлення, допомога на вирішення соціально-побутових питань та індексація заробітної плати, на які були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, незалежно від того чи входять вони до структури заробітної плати, мають враховуватись при обчисленні пенсії державного службовця.

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується з таких підстав.

За змістом ст. 37 Закону України «Про державну службу» (у редакції, чинній на час призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 вказаного Закону України визначено структуру заробітної плати, до якої входить: основна та додаткова заробітна плата, а також заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державну службу» заробітна плата державних службовців складається з посадових окладів, премій, доплати за ранги, надбавки за вислугу років на державній службі та інших надбавок.

Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що допомога на оздоровлення, грошова винагорода державного службовця за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, матеріальна допомога при вирішенні соціально-побутових питань, індексація заробітної плати входить до системи оплати праці державного службовця.

Крім того, ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» врегульовано види оплати праці, що враховуються при обчисленні пенсій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 цього Закону до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).

Згідно ст. 41 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до виплат (доходів), що враховуються в заробітну плату (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, належать, зокрема: суми виплат, отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим самим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески; суми виплат, отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

За змістом наведених норм отримувані застрахованою особою суми виплат, з яких були фактично нараховані та сплачені страхові внески або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, враховуються в заробіток (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати.

Зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду України, викладеними у постановах від 14 та 28 травня 2013 року, 4 березня 2014 року (справи № № 21-125а13, 21-97а13, 21-3а14).

За таких обставин, коли на отримувані позивачкою суми матеріальної допомоги на оздоровлення, допомоги на вирішення соціально-побутових питань та індексації заробітної плати були нараховані та сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то зазначені суми виплат повинні враховуватись в заробіток (дохід) для обчислення пенсії незалежно від того, чи входять вони до структури заробітної плати, а відтак суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Крім того, обґрунтованим є й висновок судів про те, що перерахунок пенсії позивачки повинен здійснюватись у розмірі 90 % від суми її заробітної плати, оскільки відсотковий розмір заробітної плати державного службовця, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням стажу державної служби, при цьому застосуванню підлягає ст. 37 Закону України «Про державну службу» у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 8 липня 2015 року (справа № 732/48/15-а).

Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі.

Тому колегія суддів, перевіривши у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Щорському районі Чернігівської області залишити без задоволення, а постанову Щорського районного суду Чернігівської області від 21 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 червня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає.

Головуючий: В.В. Тракало

Судді: Я.Л. Іваненко

М.І. Мойсюк