Ухвала суду № 56972987, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/47086/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013

у справі № 815/2828/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Морський перевантажувально - складський комплекс "Боріваж" (далі - ТОВ "МПСК "Боріваж")

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Одеської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013, позов ТОВ "МПСК "Боріваж" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 27.02.2013 № 0000042200, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 1 572 834,00 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у межах касаційної скарги, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що фактичною підставою прийняття ДПІ податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 11.02.2013 № 97/22/35934256 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань взаємовідносин ТОВ "МПСК "Боріваж" із ТОВ "Скрап-Мет" за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, про заниження позивачем податку на прибуток за 4-й квартал 2011 року на суму 1 572 834,00 грн. внаслідок завищення суми витрат на 3 419 204,00 грн., сформованих по взаємовідносинам із зазначеним контрагентом. Такий висновок податкового органу вмотивований безтоварністю господарських операцій між ТОВ "МПСК "Боріваж" та ТОВ "Скрап-Мет" з посиланням на податкову інформацію щодо господарської діяльності ТОВ "Скрап-Мет", викладену у акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 03.12.2012 № 5235/22-8/37400862 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Скрап-Мет" (код за ЄДРПОУ 37400862) за період з 02.12.2010 по 31.10.2012. Так, згідно з актом від 03.12.2012 № 5235/22-8/37400862 ТОВ "Скрап-Мет" не має можливості для здійснення будь - якого виду діяльності з урахуванням відсутності складських приміщень, виробничих потужностей, автомобільного транспорту, достатніх трудових ресурсів (чисельність працюючих становить дві особи, директор та головний бухгалтер в одній особі); підприємство за місцезнаходженням відсутнє, про що внесено запису до ЄДР; свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Скрап-Мет" скасовано 29.05.2012; відповідно до висновку спеціаліста від 29.11.2012 № 649 ГУ МВС України в Київській області (НДЕКЦ СТКЗР Білоцерківського МВ) підписи у статуті ТОВ "Скрап-Мет", протоколі зборів учасників ТОВ "Скрап-Мет" № 1 та наказі від 30.11.2010 № 1-к виконані іншою особою, а не директором (гр. Голоднер К.Е.).

У судовому процесі суди дослідили укладені між ТОВ "МПСК "Боріваж" та ТОВ "Скрап-Мет" договори поставки сільськогосподарської продукції (зерно кукурудзи) від 25.11.2011 № 25/11/11, від 13.12.2011 № 13/12/11; договір складського зберігання зерна від 31.10.2011 № 31/10/03 та договір на транспортно - експедиційні послуги від 29.11.2011 №29/11/03, укладені між ТОВ "Скрап-Мет" та ТОВ "Христинівське ХХП"; договір щодо надання послуг з перевалки, технологічного накопичення і експедиції вантажів від 18.01.2011 № Д/11-35, укладений між ТОВ ""Боріваж" та ТОВ "МПСК "Боріваж"; складені сторонами у межах вказаних договорів рахунки - фактури, накладні, видаткові та податкові накладні, акти прийому - передачі робіт, складські квитанції, ТТН; встановили, що на момент вчинення господарських операцій з поставки товару, вартість якого позивач включив до валових витрат, ТОВ "Скрап-Мет" мало господарську та податкову правосуб'єктність; ТОВ "МПСК "Боріваж" виконано зобов'язання щодо оплати вартості придбаного товару шляхом безготівкових рахунків; придбаний ТОВ "МПСК "Боріваж" товару у ТОВ "Скрап-Мет" було використано у господарській діяльності шляхом його реалізації на експорт, що підтверджено зовнішньоекономічним контрактом від 18.11.2011 № LB-01-11, коносаментом, рахунком - фактурою, ВМД, банківськими виписками.

Згідно з положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК) в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ (набрав чинності з 13.08.2015) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема з витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті. Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4 цієї статті).

Відповідно до абзацу 1 підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК в редакції до внесення змін Законом України від 17.07.2015 № 652-УІІІ, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

За змістом наведених норм право платника податків на включення витрат, що формують собівартість реалізованих товарів (виконаних робіт, наданих послуг), до витрат в податковому обліку обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 ст. 201 ПК) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту та витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суди попередніх інстанцій, зробивши з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України оцінку доказів, наданих позивачем на спростування доводів податкового органу про недостовірність даних податкового обліку, задекларованих за наслідками господарських операцій з ТОВ "Скрап-Мет", встановили факт поставки товарів від цього постачальника на адресу позивача, та з огляду на відсутність відповідних доказів з боку податкового органу щодо підтвердження вчинення платником податку податкового правопорушення та/або обізнаності позивача про порушення контрагентом податкового законодавства чи-то сприяння йому в цьому, дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.05.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев