Ухвала суду № 56972916, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2016 р. м. Київ К/800/67209/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Кошіля В.В. Моторного О.А.,розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіна постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014у справі № 815/4005/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінтон ЛТД»доДержавної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтон ЛТД» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0002692201, №0002702201 від 24.06.2014.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 24.06.2014 №0002702201 щодо визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем - у сумі 459 435 грн.; за штрафною санкцією у сумі 229 718 грн.; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій в частині задоволення позову, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати в цій частині та прийняти рішення, яким касаційну скаргу задовольнити та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2014, оскільки вважає, що рішення суду апеляційної інстанції в цій частині було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п.1 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 та податку на додану вартість за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт №1050/22-01/37549365 від 20.05.2014;

- названим актом перевірки встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 459 435 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем, зокрема, було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 459 435 грн. за основним платежем та на суму 229 718 грн. за штрафною санкцією.

Задовольняючи позов частково та скасовуючи податкове повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем необґрунтовано визначено позивачу спірні суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість, без врахування положень Рамкової Угоди, Закону України від 03.09.2008 №360-VI «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств», п.3.2 ст.3 Податкового кодексу України. Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову в цій частині позовних вимог, взагалі не дослідив правомірність прийняття відповідачем даного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною. Статті 16 вказаного Закону передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

Відповідно до ч.1, ч.2,ч.3 ст.161 названого Кодексу під час прийняття постанови суд вирішує: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин;

За змістом п.2, п.3 ч.1 ст.163 названого Кодексу постанова, зокрема, складається з: описової частини із зазначенням: короткого змісту позовних вимог і позиції відповідача; пояснень осіб, які беруть участь у справі; інших доказів, досліджених судом; мотивувальної частини із зазначенням: встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обгрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що суд першої інстанції не здійснив дослідження правомірності прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014, оскільки з наявного судового рішення суду першої інстанції вбачається, що цей суд обмежився виключно цитуванням змісту акта перевірки щодо порушення позивачем вимог п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, без встановлення судом фактичних обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів, та без зазначення мотивів, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положень закону, яким він керувався.

Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що судом першої інстанції, в порушення вищенаведених вимог процесуального закону, безпідставно відмовлено в задоволенні позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014.

Разом з тим, колегія суддів касаційної інстанції вважає передчасними висновки суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, оскільки вони зроблені без всебічного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за змістом акту перевірки в періоді, що перевірявся, між ТОВ «СІНТОН ЛТД» та Одеським національним політехнічним університетом укладено: договір №130116 від 13.02.2013, який складено в рамках «Міжнародний студентський центр рекреації і туризму. Шлях до здорової нації», на виконання робіт з проведення поточного ремонту п'ятдесяти восьми старих будиночків в студентському спортивно-оздоровчому таборі «Чайка» Одеського національного політехнічного університету за адресою: с.Кароліно-Бугаз Овідіопільського району Одеської області; договір №130423 від 29.04.2013, який складено в рамках «Міжнародний студентський центр рекреації і туризму. Шлях до здорової нації», на виконання робіт з проведення поточного ремонту зовнішніх мереж водопроводу та каналізації в студентському спортивно-оздоровчому таборі «Чайка» Одеського національного політехнічного університету за адресою: с. Кароліно-Бугаз Овідіопільського району Одеської області.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014 слугував висновок податкового органу про те, що спірні операції позивача, виконані за умовами вищеназваних договорів, не звільняються від оподаткування згідно п.197.1 ст.197 Податкового кодексу України, а тому позивач повинен був нарахований податок на додану вартість включити до податкових зобов'язань відповідних періодів.

При цьому, позиція позивача полягає в тому, що роботи, виконані ним на підставі вищенаведених договорів, не оподатковуються податком на додану вартість згідно міжнародної угоди, ратифікованої Законом України №360-VІ.

Згідно п.3.2 ст.3 Податкового кодексу України якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Законом України «Про ратифікацію Рамкової угоди між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств» №360-VІ від 03.09.2008 ратифіковано Рамкову угоду між Урядом України і Комісією Європейських Співтовариств, вчинену 12 грудня 2006 року в м.Брюсселі.

Відповідно до ст.3 названої Рамкової угоди заходи, що фінансуються в цілому або частково коштом Співтовариства, не обкладаються податками, митними зборами, або іншими стягненнями аналогічного характеру, зокрема: контракти, фінансовані коштом Співтовариства, не підлягають сплаті податку на додану вартість, гербового, реєстраційного або інших аналогічних зборів в Україні, незалежно від того, чи існують такі збори, чи повинні бути впроваджені, і незалежно від того, чи укладені ці контракти з особами з України чи інших країн (ч.3.3 ст.3); у тих випадках, коли контракт стосується поставки товарів, що походять з України, контракт повинен бути укладений на підставі цін, без урахування податку на додану вартість. Термін «товар» слід розуміти як будь - який продукт, послугу і/або права, які підлягають продажу (ч.3.4 ст.3).

Постановою Кабінету Міністрів України №153 від 15.02.2002 затверджено Порядок залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, який визначає процедуру залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги, в тому числі, державної реєстрації, моніторингу проектів (програм), акредитації виконавців (юридичних осіб-нерезидентів).

Згідно п.12 названого Порядку державна реєстрація проектів (програм) є підставою для акредитації їх виконавців, а також реалізації права на одержання відповідних пільг, привілеїв, імунітетів, передбачених законодавством та міжнародними договорами України.

За змістом п.2 названого Порядку, виконавець - будь-яка особа (резидент або нерезидент), що має письмову угоду з донором або уповноваженою донором особою та забезпечує реалізацію проекту (програми); донор - іноземна держава, уряд та уповноважені урядом іноземної держави органи, іноземний муніципальний орган або міжнародна організація, що надають міжнародну технічну допомогу відповідно до міжнародних договорів України.

Відповідно до п.23 названого Порядку виконавець, що реалізує право на податкові пільги, передбачені законодавством та міжнародними договорами України (крім договорів, пов'язаних із виконанням робіт з підготовки до зняття і зняття енергоблоків Чорнобильської АЕС з експлуатації та перетворення об'єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему), щомісяця до 20 числа складає та подає в письмовому та електронному вигляді органові державної податкової служби, в якому перебуває на обліку як платник податків, та в копії Мінекономрозвитку інформаційне підтвердження за формою згідно з додатком 8 до цього Порядку. У разі, коли виконавцем є юридична особа - нерезидент, що не перебуває на обліку як платник податків, інформаційне підтвердження подається в письмовому та електронному вигляді органові державної податкової служби за адресою акредитації такої особи на території України та в копії Мінекономрозвитку.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в реєстраційній картці проекту (програми) №2710 міститься посилання на статтю міжнародного договору України щодо передбачених пільг та зазначено, що план закупівель товарів, робіт і послуг на реєстрацію подано.

Посилаючись на лист Міністерства доходів і зборів України №13407/6/99-99-19-04-02-15 від 16.10.2013 та за встановлених вище обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в рамках проекту (програми) міжнародної технічної допомоги донором (Спільним органом управління ППС ЄІСП «Румунія - України - Республіка Молдова») заявлено право на отримання податкових пільг, передбачених податковим законодавством України.

Також, цим судом встановлено, що Одеський національний політехнічний університет є «виконавцем» в рамках проекту (програми) міжнародної технічної допомоги.

Відповідно до ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

З огляду на вищенаведені положення процесуального закону та зважаючи на зміст позовних вимог (скасування податкового повідомлення-рішення, яким платнику податків визначено грошове зобов'язання), колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що предметом доказування у даній справі, зокрема, є обставини, які свідчать про наявність або відсутність у податкового органу підстав, з якими закон пов'язує можливість визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Однак, розглядаючи справу по суті, судом апеляційної інстанції не досліджено та не встановлено обставин справи щодо наявності правових та фактичних підстав для декларування позивачем операцій, здійснених за умовами договору №130116 від 13.02.2013 та договору №130423 від 29.04.2013, як таких, що звільнені від оподаткування.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає, що рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині винесені з дотриманням принципів законності та обґрунтованості, у відповідності до приписів ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Вищевказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Вищим адміністративним судом України правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті в цій частині спору.

Відповідно до ч.2 ст.227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що судами попередніх інстанцій на підставі належних та допустимих доказів не було з'ясовано належним чином обставини справи, в той час як їх встановлення впливає на правильність вирішення спору, ухвалені у справі судові рішення в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014 підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вищевикладене, встановити повно і правильно фактичні обставини відповідно до заявлених позовних вимог та предмету доказування у справі та, в залежності від встановленого й у відповідності до норм матеріального та процесуального права, вирішити даний спір.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2014 в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0002702201 від 24.06.2014 та постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04.08.2014 про відмову в задоволенні позову в цій частині позовних вимог скасувати та справу направити на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.В. Борисенко СуддіВ.В. Кошіль О.А. Моторний