Ухвала суду № 56972907, 06.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2016 року м. Київ К/800/41082/13

№ К/800/41082/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона"

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013

у справі № 826/83/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона" (далі - ТОВ "Крона")

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013, в позові ТОВ "Крона" про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 18.10.2012 № 0001562220, № 0001572220 відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Крона", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що фактичною підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень, якими ТОВ "Крона" збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 107 158,00 грн. та з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 68 944,00 грн. за порушення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (втратив чинність з 01.04.2011, за винятком деяких статей у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 334/94-ВР) та підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (втратив чинність з 01.01.2011 у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України; далі - Закон № 168/97-ВР) із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, встановлені пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України (далі - ПК), в розмірі 26 790,00 грн. та 17 236,00 грн. відповідно, слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 08.10.2012 № 3293/22-222-31033282 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ "Крона" з питань достовірності нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ "Укртехномас-сервіс" (37144600) та ТОВ "Леміш груп" (36521019) (ТОВ "Метро МТД"). Згідно з висновками цього акту ТОВ "Крона" занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за ІІ, ІІІ та ІV квартали 2010 року та ПДВ за травень - серпень, грудень 2010 року на вказані вище суми внаслідок збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту на 68 944,00 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ "Укртехномас-сервіс", ТОВ "Леміш груп" (ТОВ "Метро МТД"), та валових витрат на 428 626,00 грн. як на суму витрат, понесених у зв'язку з придбання послуг у зазначених постачальників.

Такі висновки податкового органу вмотивовані тим, що операції ТОВ "Крона" з придбання послуг (будівельні роботи, рекламні послуги) на підставі договорів із ТОВ "Укртехномас-сервіс" та ТОВ "Леміш груп" (в подальшому ТОВ "Метро МТД") мають безтоварний характер, оскільки за результатами аналізу інформації, отриманої внаслідок заходів податкового контролю, діяльність вказаних контрагентів має ознаки фіктивності: необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності матеріально-технічних та трудових ресурсів не мають; податкові зобов'язання по взаємовідносинах із ТОВ "Крона" не задекларували; ТОВ "Укртехномас-сервіс" та ТОВ "Леміш груп" (в подальшому ТОВ "Метро МТД") зареєстровані на підставних осіб, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі № 1-167/12 по обвинуваченню громадянина Небеського М.В. (керівника та засновника ТОВ "Укртехномас-сервіс") в скоєні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України (а.с. 155-158, т. 1) та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 у кримінальній справі № 2610/9798/2012 по обвинуваченню громадянина Ващенка О.О. (засновник та керівник ТОВ "Леміш груп") у скоєні злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205, частиною 2 статті 358 Кримінального кодексу України (а.с. 2 - 6, т. 4).

У судовому процесі позивач не підтвердив належними та допустимими доказами свої заперечення проти наданих податковим органом доказів, що спростовують достовірність документів бухгалтерського та податкового обліку, на підставі яких ТОВ "Крона" задекларувало суми податкового кредиту та валових витрат за наслідками операцій із ТОВ "Укртехномас-сервіс" та ТОВ "Леміш груп" (в подальшому ТОВ «Метро МТД»).

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, надані ДПІ докази, які підтверджують обставини щодо фіктивності ТОВ "Укртехномас-сервіс" та ТОВ "Леміш груп" (в подальшому ТОВ "Метро МТД"), виконавши вимоги частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України та врахувавши обставини, встановлені Печерського районного суду м. Києва від 19.03.2012 у кримінальній справі № 1-167/12 та вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 22.05.2012 у кримінальній справі № 2610/9798/2012, за відсутності з боку позивача доказів, які б спростовували зазначені обставини, дійшов обґрунтованого висновку про законність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір. Оцінка судом доказів у справі відповідає нормам статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України. Згідно з положеннями норм цієї статті суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимога щодо підписання податкової накладної особою, уповноваженою платником ПДВ на здійснення операції з поставки, встановлена пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, зареєстровано Міністерством юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 (втратив чинність згідно з наказом ДПА України від 21.12.2010 № 969).

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97ВР покупець має право відобразити сплачені суми податку у податковому кредиті за умови використання отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цієї статті не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними, митними деклараціями (іншими документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 цієї статті).

За змістом наведених норм витрати платника податків, які мають значення для податкового обліку, повинні мати зв'язок з його господарською діяльністю та підтверджені відповідними первинними документами, обов'язок ведення яких встановлений правовими нормами.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку сум валових витрат та (чи) податкового кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову платника податків щодо протиправності податкового повідомлення-рішення.

Правильно застосувавши наведені норми матеріального та процесуального права, у взаємозв'язку з положеннями частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, надавши перевагу фактичним обставинам та достовірності отриманих в судовому процесі доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, що підстави для задоволення позову відсутні.

Доводи, наведені ТОВ "Крона" у касаційній скарзі, не спростовують правильність цього висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Крона" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.05.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев