Ухвала суду № 56972884, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/60612/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого - Веденяпіна О.А. (судді-доповідача), Зайцева М.П., Маринчак Н.Є.,

секретар судового засідання Корецький І.О.,

за участю: представника позивача: Барабіна Д.В.,

представника відповідача: Філіпенко О.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області

на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року

у справі № 825/2738/14 (провадження № П/825/2830/14)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Малодівецьке хлібоприймальне підприємство»

до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області, Прилуцького управління Державної казначейської служби України в Чернігівській області

про скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетної заборгованості,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Малодівицьке хлібоприймальне підприємство» (далі - Товариство) звернулось в суд з адміністративним позовом до Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Чернігівської області Головного управління Міндоходів у Чернігівській області (далі - Інспекція), Прилуцького управління державної казначейської служби України Чернігівської області (далі - УДКСУ), в якому просив:

- скасувати податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0003801501/342, №0003801501/343, №0001202201/344

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 3 074 259,00 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року, адміністративний позов задоволено частково: скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0003801501/342 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 084 540,00 грн.; скасовано частково податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0003801501/343 про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 084 540,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 771 135,00 грн.; скасовано повністю податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року № 0001202201/344 про збільшення суми бюджетного відшкодування у звітному періоді - жовтень 2013 р. в розмірі 3 074 259 грн.; в іншій частині позову відмовлено повністю.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальні перевірки Товариства, за наслідками яких складено акти від 19 травня 2014 року № 336/15-222/38305791 та від 16 травня 2014 року № 325/22/38305791, згідно з якими позивачем порушено вимоги :

- пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 3 106 428,00 грн., у тому числі за січень 2014 року на 3 106 428,00 грн.;

- пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 18.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді, що перевірявся на загальну суму 3 106 428,00 грн. в тому числі за лютий 2014 року на суму 3 106 428,00 грн.;

- пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за жовтень 2013 року на 3 074 259 грн.

Підставою для висновків, викладених в актах перевірок, про наявність порушень податкового законодавства позивачем був встановлений факт безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту січня 2014 року суми податку на додану вартість, сплачену митним органам у червні та липні 2013 року. Крім того, відповідач посилався на наявність розбіжностей по податковому кредиту з ТОВ «ТД «Енергомаш».

На підставі названих актів перевірок відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30 травня 2014 року:

- № 0003801501/342, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 3 106 428 грн.;

- № 0003801501/343, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 3 106 428 грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 776 607 грн.;

- № 0001202201/344, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування в розмірі 3 074 259,00 грн.

Згідно з обставинами, встановленими судами попередніх інстанцій, Товариство мало господарські взаємовідносини з Компанією «Блер Гмбх», Байльнгрис, Германія, що були оформлені договором поставки від 08 лютого 2013 року № СР-12- 00747-10 (з урахуванням додатків №1, №2, №3 до договору) та підтверджуються вантажно-митними деклараціями за червень - липень 2013 року на суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті митниці у сумі 3 084 964,83 грн. та платіжними дорученнями за червень - липень 2013 року на суму 3 100 000,00 грн.

Фактична поставка товару відповідачем не ставилася під сумнів.

Під час судового розгляду факт порушення, що полягає в наявності розбіжностей по податковому кредиту з ТОВ «ТД «Енергомаш» визнаний позивачем.

Рішення судів попередніх інстанцій в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржуються, правильність висновків судів в цій частині не ставляться під сумнів.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що податковий кредит за червень - липень 2013 року позивачем був правомірно зарахований до складу податкового кредиту за січень 2014 року, оскільки останнім включено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної, сплачено податок за його податковими зобов'язаннями та підтверджено податковий кредит відповідними митними деклараціями.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пункту 198.6 статті198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

При цьому пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку права відображати суми податку на додану вартість в складі податкового кредиту з датою сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 Податкового кодексу України, однак не визначає обов'язку відображати суми податку на додану вартість внаслідок імпорту товару саме в період виникнення такого права.

Не пов'язує чинне законодавство право платника податків на декларування суми податкового кредиту й з часом введення в експлуатацію імпортованого товару.

З огляду на те, що віднесені позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачені позивачем у червні і липні 2013 року та підтверджуються відповідними документами, суди попередніх інстанцій дійшли юридично правильного висновку про те, що позивач правомірно зарахував вказані суми до складу податкового кредиту за січень 2014 року та заявив до відшкодування від'ємне значення податку на додану вартість, що утворилося внаслідок такого зарахування.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних судових рішень судами були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій відсутні.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Прилуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Чернігівській області залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді О.А. Веденяпін М.П. Зайцев Н.Є.Маринчак