Ухвала суду № 56972796, 05.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2016 року м. Київ К/800/33805/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - ДПІ) на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року у справі № П/811/3231/14 за адміністративним позовом ДПІ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бантишівський щебінь» (далі - Товариство),

про застосування арешту коштів на рахунках платника податків та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року ДПІ звернулася до суду з адміністративним позовом про застосування арешту коштів на рахунках Товариства, що знаходяться у банках та зобов'язання допустити працівників податкового органу до здійснення документальної позапланової виїзної перевірки і надати всі необхідні документи для її здійснення.

На обґрунтування позову зазначила, що направляла Товариству запит про надання письмових пояснень та підтверджуючих документів щодо господарських операцій з контрагентами-постачальниками, але на зазначений запит Товариство відповідь не надало.

На підставі наказу № 176 від 8.09.2014 посадовими особами податкового органу був здійснений виїзд на адресу Товариства для здійснення перевірки, але посадові особи податкового органу не були допущені до перевірки, у зв'язку з чим наявні підстави для застосування арешту коштів на рахунках Товариства, що знаходяться у банках та зобов'язання допустити працівників податкового органу до здійснення зазначеної перевірки.

29 вересня 2014 року постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.

Накладений адміністративний арешт на кошти Товариства, що знаходяться у банках: № 26002053504715, № 26005053503047, № 26007053506514, № 26045060074109, № 26052060267125 в ПАТ КБ «Приватбанк» (МФО 307750); № 26007013003117, № 26008023003117 в АТ «Сбербанк Росії» (МФО 320627); № 26007185007500, № 26007185007500 в АТ «УкрСиббанк» (МФО 351005); № 26006000032763, № 26007010032763, № 26008020032763, № 26009030032763, № 26104010032763 в АБ «Південний» (МФО 328209).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд зазначив, що Податковий кодекс України та інші закони не надають права податковим органам у разі відмови платника податків від допуску до здійснення документальної позапланової виїзної перевірки звертатися до суду з адміністративним позовом про спонукання платника податків допустити до здійснення такої перевірки та надати всі необхідні документи.

Відповідно до статті 94 Податкового кодексу України винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом, у цьому разі є адміністративний арешт майна платника податків.

10 червня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 вересня 2014 року скасована, у задоволенні позову відмовлено.

ДПІ звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду та залишення в силі постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування апеляційним адміністративним судом норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, 8.09.2014 ДПІ прийняла наказ № 176 про здійснення документальної виїзної позапланової перевірки Товариства щодо дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з контрагентами-постачальниками ТОВ «Порт-Ал» за листопад 2011 року - вересень 2012 року, ТОВ «Фаст Крейг ЛТД» за травень 2013 року, ТОВ «Дніпро ТМ» за серпень 2013 року, ТОВ «Стройбуд 2013» за жовтень 2013 року, ПП «ІТ Спецпроммонтаж» за жовтень 2013 року, ТОВ «Інтер-Континент Груп» за лютий 2014 року.

15 вересня 2014 року уповноважені посадові особи ДПІ здійснили виїзд на адресу Товариства для здійснення перевірки, директор та головний бухгалтер Товариства відмовилися від підписання направлень на перевірку, у зв'язку з чим того ж дня був складений акт № 5/2200/35712447 про відмову від підписання направлення на перевірку.

Крім того, службові особи Товариства відмовили у допуску посадових осіб контролюючого органу до здійснення перевірки, виклавши у листах № 125 та № 126 від 15.09.14 відповідні пояснення, що підтверджується актом № 4/2200/35712447 від 15.09.14.

Колегія суддів вважає висновки апеляційного адміністративного суду про відмову у задоволенні позову обґрунтованими з таких підстав.

Апеляційний суд встановив, що Товариство на кожний запит податкового органу надавало обґрунтовані відповіді, які містили в собі посилання на порушення податковим органом при складанні запитів вимог п.,п. 9, 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1245 від 27.12.2010, абз. 1, 2 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

14 квітня 2015 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду визнано протиправними та скасовано наказ ДПІ № 176 від 8 вересня 2014 року щодо здійснення перевірки Товариства та рішення ДПІ № 1751/2200/35712447 від 15 вересня 2014 року щодо застосування адміністративного арешту у вигляді зупинення операцій на рахунках платника податків.

Апеляційний суд правильно зазначив, що оскільки наказ ДПІ № 176 від 8 вересня 2014 року визнаний протиправним та скасований, у податкового органу у спірних правовідносинах були відсутніми законні підстави для здійснення документальної перевірки.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту органами державної податкової служби визначені статтею 94 Податкового кодексу України.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав, але розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відповідно до розділу VII цього Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 7 листопада 2011 року, визначені саме особливості застосування арешту коштів на рахунках платника податків як різновиду адміністративного арешту майна.

Згідно з п. 7.3 цього Порядку для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття податковим органом рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу України керівник контролюючого органу (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Законність вимоги щодо арешту рахунків платника податку на підставі підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України пов'язана з наявністю, правомірністю та обґрунтованістю рішення керівника податкового органу щодо застосування арешту майна платника податків.

Відповідно до п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пп. 94.19.1 п. 94.1 ст. 94 Податкового кодексу України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Апеляційний суд обґрунтовано зазначив, що враховуючи вимоги ст. 94 Податкового кодексу України, Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1398 від 7 листопада 2011 року, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків у якості складової загального арешту майна, що відрізняється виключно процедурою застосування, застосування арешту коштів є можливим лише у разі існування арешту майна, застосованого згідно з п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України.

Доказів підтвердження у судовому порядку обґрунтованості арешту майна Товариства згідно з п. 94.10 ст. 94 Податкового кодексу України податковим органом не надано, підстави для застосування арешту коштів на відкритих рахунках Товариства відсутні, оскільки такий арешт є лише складовою загального арешту майна.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційного адміністративного суду ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для її скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Новоукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.