Ухвала суду № 56972763, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" березня 2016 р. м. Київ К/9991/81658/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Хандія В.В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 по справі №2а/1270/5076/2012 за позовом Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, позовні вимоги Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» до Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасовано податкових повідомлень-рішень - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.02.2012 №0000322301, від 10.02.2012 №0000312301, від 10.02.2012 №0000302301, від 10.02.2012 №0000292301.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби 17.12.2012 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 02.01.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема пунктів 138.1, 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, статей 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови СВ ПМ ДПА в Луганській області від 18.03.2011 було проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт», Приватним підприємством «Леком-Рудмет», Приватним підприємством «Союз-Трейд-В», Приватним підприємством «Лугпромбуд Плюс» за період з 13.02.2008 по 31.12.2010, про що складено акт від 15.04.2011 №871/23-35549138.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 143700,82грн., у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 №0000322301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 172510,84грн.

Державною податковою інспекцією у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови СВ ПМ ДПА в Луганській області від 05.05.2011 проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «Лугапорт», Приватним підприємством «Леком-Рудмет», Приватним підприємством «Союз-Трейд-В», Приватним підприємством «Лугпромбуд Плюс» за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, про що складено акт від 20.06.2011 №1306/23-35549138.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 236189,00грн., у зв'язку з чим податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.02.2012 №0000312301, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності суму 286400,00грн.

Державною податковою інспекцією у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну перевірку Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з Приватним підприємством «Ріона» та Приватним підприємством «Ауріта» за період з 01.01.2010 по 30.09.2011, про що складено акт від 05.12.2011 №2159/2301/35549138.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 22515,20грн.; пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 28144,00грн., у зв'язку з чим податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.02.2012 №0000292301 та №0000302301, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 27195,00грн. та суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 33993,50грн. відповідно.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної в рамках кримінальної справи, не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, а відповідачем не надано доказів протиправності дій позивача.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до приписів пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність перевірки податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Вказаною нормою передбачено, що матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Таким чином, матеріали перевірки та висновки органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, що призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, до дня набрання законної сили відповідним рішенням у кримінальній справі, можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду такої кримінальної справи і не можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов'язання.

В той же час, в матеріалах справи наявна копія вироку Ленінського районного суду міста Луганська від 23.12.2012 по справі №1-1126/2011, яким ОСОБА_1 (засновника та керівника Приватного підприємства «Союз-Трейд-В») визнано винним у вчинені злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України

Разом з тим, судами попередніх інстанцій зазначені обставини залишені поза увагою, належної правової оцінки їм надано не було. Так, для правильного вирішення справи та з'ясування наявності/відсутності у податкового органу для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень судам необхідно було перевірити в рамках яких кримінальних справ призначалися перевірки позивача, чи передавалися кримінальні справи до суду та чи набрали законної сили рішення суду у відповідних кримінальних справах.

У випадку встановлення факту набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, в рамках якої призначалася перевірка позивача, перевірці підлягають господарські взаємовідносини Комунального підприємства «Сєвєродонецькі теплові мережі» з контрагентами.

Так, відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов для бюджетного відшкодування та зменшення податкових зобов'язань.

Доводи податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту та валових витрат.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи, перевіряти обґрунтованість господарської мети та економічну доцільність при укладанні спірних договорів.

Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте суди попередніх інстанцій зазначених вимог процесуального законодавства не виконали, що і потягло за собою ухвалення судових рішень, які не відповідають статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 21.09.2012 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2012 по справі №2а/1270/5076/2012 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер