Ухвала суду № 56972754, 29.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" березня 2016 р. м. Київ К/800/54915/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Єрьоміна А.В.,

Цуркана М.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві про визнання протиправними та скасування приписів і постанови,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Альянс Холдинг» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві про визнання протиправними та скасування приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил б/н від 7 жовтня 2013 року та від 30 жовтня 2013 року; постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 12 грудня 2013 року № 531/13/3/7/26-67/1211/02/4.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 березня 2014 року позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Альянс Холдинг» звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення - про задоволення позову.

На підставі статті 55 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України судом касаційної інстанції у справі здійснюється процесуальне правонаступництво шляхом заміни відповідача - Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві на правонаступника - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві (далі - Департамент ДАБІ).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом 1 частини першої статті 222 КАС України.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та рішення, що приймалися під час її розгляду, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що підставі звернення Управління державної служби боротьби з економічною злочинністю Головного управління МВС України в місті Києві від 17 вересня 2013 року № 7/2-3102, в присутності начальника автозаправочної станції «Shell» проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил ТОВ «Альянс Холдинг» на об'єкті будівництва Автозаправочна станція «Shell» на вул. Мельникова, 93 у Шевченківському районі міста Києва.

Перевіркою встановлено, що на вул. Мельникова, 93 у Шевченківському районі міста Києва ТОВ «Альянс Холдинг» на підставі договору оренди від 9 листопада 2012 року № 4039-12, укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Інвест-Регіон», експлуатується автозаправочна станція (далі - АЗС ) «Shell».

Зазначена АЗС була прийнята в експлуатацію Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю (КМДА) актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30 червня 2004 року № 165.

Після прийняття в експлуатацію на АЗС «Shell» були самовільно проведені будівельні роботи, а саме: влаштування підземних резервуарів для палива (актом про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30 червня 2004 року № 165 резервуари не приймались в експлуатацію); капітальний ремонт фасадів будівлі та навісу над паливозаправочними колонками.

Враховуючи вищевикладене, відповідач дійшов висновку про те, що оскільки після проведення зазначених робіт АЗС «Shell» експлуатується без прийняття в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то позивачем порушення вимоги частини восьмої статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Також судом першої інстанції установлено, що нежила будівля АЗС по вул. Мельникова, 93 у м. Києві належить ТОВ «Інвест-Регіон» на підставі Свідоцтва про право власності від 31 липня 2007 року САВ № 283372.

Разом з тим, позивач є орендарем АЗС на підставі договору оренди № 4039-12, укладеного 9 листопада 2012 року між позивачем та ТОВ «Інвест-Регіон».

Приписом від 7 жовтня 2013 року про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил заборонено експлуатацію АЗС з 8 жовтня 2013 року до усунення порушень.

Постановою від 12 листопада 2013 року № 531/13/1/7/26-69/1211/02/4 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на позивача накладено штраф на підставі абзацу 2 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону України від 14 жовтня 1994 року № 208/94-ВР «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (далі - Закон № 208/94-ВР).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи були спростовані доводи відповідача про здійснення позивачем будівельних робіт з капітального ремонту об'єкту оренди (АЗС), включаючи роботи з капітального ремонту фасадів, перепланування будівлі та технічного переоснащення паливозаправочних колонок. Водночас, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності оспорюваних приписів, оскільки вмотивованого письмового рішення керівника відповідної інспекції чи його заступника про заборону експлуатації закінченого будівництвом об'єкта, не прийнятого в експлуатацію, позивачу надано не було. Приймаючи рішення в частині скасування постанови від 12 листопада 2013 року № 531/13/1/7/26-69/1211/02/4, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Альянс Холдинг» не належить до кола суб'єктів відповідальності за правопорушення у сфері містобудування, які передбачені у статті 2 Закону № 208/94-ВР, якими є замовники будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з доведеності факту експлуатації позивачем об'єкта будівництва (АЗС), який не було введено згідно з вимогами чинного законодавства України. Водночас, з незрозумілих причин, суд апеляційної інстанції керувався положеннями абзацу шостого пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР, не надавши при цьому правової оцінки оспорюваним у справі приписам.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними та частково помилковими з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Згідно з частиною восьмою статті 39 Закону України 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Відповідно до підпункту «а» пункту 3 частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Водночас пунктом 9 частини четвертої статті 41 Закону № 3038-VI установлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію.

Скасовуючи оспорювані у справі приписи, суд першої інстанції не дослідив їх зміст та не надав їм належну правову оцінку, формально виходячи з відсутності вмотивованого письмового рішення керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника, оформленого окремим документом. На вказані обставини також не звернув увагу суд апеляційної інстанції.

Абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Колегія суддів погоджується із позицією суду першої інстанції в частині того, що суб'єктами відповідальності за правопорушення, передбачені абзацом п'ятим пункту 6 частини другої статті 2 Закону № 208/94-ВР є суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності) або суб'єкти відповідальності, які виконують функції замовника і підрядника одночасно, до яких у цьому випадку не належить позивач.

Проте, як установлено судом першої інстанції, оспорюваною постановою від 12 листопада 2013 року № 531/13/1/7/26-69/1211/02/4 на позивача накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності на підставі абзацу 2 пункту 1 частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР.

Приписами вказаної норми передбачено, що суб'єкти містобудування несуть відповідальність у вигляді штрафу за такі правопорушення: 1) невиконання приписів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил - у розмірі десяти мінімальних заробітних плат.

Тобто суб'єктами відповідальності за вказаною нормою є всі суб'єкти містобудування.

Разом з тим частиною першою статті першої Закону № 208/94-ВР передбачено, що правопорушеннями у сфері містобудівної діяльності є протиправні діяння (дії чи бездіяльність) суб'єктів містобудування - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених законодавством, будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Стаття 1 Закону України «Про основи містобудування» встановлює, що містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об'єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об'єктів містобудування, спорудження інших об'єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об'єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

Водночас, згідно з пунктом 13 частини першої статті 1 Закону № 3038-VI територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

Аналіз викладених вище положень правових норм дає підстави для висновку про те, що ТОВ «Альянс Холдинг» може бути суб'єктом відповідальності відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР як суб'єкт містобудування, що використовує територію, а саме створений в результаті діяльності людей ресурс (АЗС).

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість застосування до позивача частини шостої статті 2 Закону № 208/94-ВР, через те, що ТОВ «Альянс Холдинг» є орендарем АЗС.

Таким чином, позовна вимога про скасування постанови про накладення штрафних санкцій за невиконання вимог припису є похідною від вимоги про визнання протиправним та скасування цього припису.

Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили юридичні факти, які мають правове значення для правильного вирішення цього спору, зокрема не дослідили та не надали належної правової оцінки змісту оспорюваних у цій справі приписів від 7 жовтня 2013 року та від 30 жовтня 2013 року.

Відповідно до статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення судів попередніх інстанцій у цій справі названим вимогам процесуального закону відповідають не в повній мірі з огляду на таке.

За таких обставин, судами не досліджено всі докази та неповно встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанцій унеможливлюють постановлення законного та обґрунтованого рішення у цій справі, оскільки без їх виправлення неможливо повно, всебічно та об'єктивно дати оцінку спірному рішенню відповідача.

Суд касаційної інстанції не має повноважень виправити допущені судами порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною другою статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За таких обставин, постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 березня 2014 року та постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають значення для справи, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 221, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс Холдинг» задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 березня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Кравцов О.В.

Судді Єрьомін А.В.

Цуркан М.І.