Ухвала суду № 56972638, 30.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року м. Київ К/800/16561/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Енергетична Компанія "Гермес"

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року

у справі № 826/19134/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Енергетична Компанія "Гермес"

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Енергетична Компанія "Гермес" (надалі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного Управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач) про визнання протиправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акту № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року по внесенню висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 5000000 грн., в тому числі за червень 2014 року на суму 333 333,00 грн., за липень 2014 року на суму 4 666 667,00 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011012207 від 07 липня 2014 року; визнання протиправними дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року; зобов'язання поновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ТОВ «Київконсалт», які були виключені на підставі акта № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київконсалт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року» та в АІС «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Київконсалт» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року та додатку № 5 до них; зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлену актом № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року; зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані податкової звітності позивача, шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити задовольнити його позовні вимоги.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

У зв'язку із неподанням клопотань особами, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Київконсалт» та ТОВ «Нафтогаз трейд» за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року. За результатами перевірки складено акт № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: п. 198.3. п. 198.6 ст. 198. п. 201.4 ст. 201 Податковою кодексу України, в результаті чого занижено податок па додану вартість на 5000000,00 грн.

Підставою для вказаних висновків відповідача, стала відсутність, на його думку, реального виконання господарських операцій позивача з його контрагентом.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0011012207 від 07 листопада 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 5000000,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1250000,00 грн.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Щодо правомірності відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0011012207 від 07 листопада 2014 року.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пункт 198.2 названої статті встановлює, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1. статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11. статті 201 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який діяв у весь період діяльності позивача, що підлягав перевірці, встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Такий висновок відповідає позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема, у постанові від 27 жовтня 2015 року у справі № 826/661/14 (№ 21-1539а15).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем та ТОВ «Київконсалт» укладено договір про надання послуг технологічного супроводу від 28 травня 2014 року № 24/06. На підтвердження реальності здійснених господарських відносин позивачем надано: податкові накладні, платіжні доручення.

В касаційній скарзі позивач зазначає, що інших первинних документів ним не надано, у зв'язку із тим, що перераховані контрагенту 30000000,00 грн. були авансом за роботи, що мали бути виконані в майбутньому.

Колегія суддів вказані доводи до уваги не бере, виходячи з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до умов вищезгаданого договору: виконавець зобов'язується надати, а замовник прийняти та оплатити послуги технологічного супроводу на умовах та в порядку, передбачених договором; приймання-передача наданих послуг здійснюється шляхом підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг, який готується виконавцем у двох примірниках та разом із рахунком-фактурою надається замовнику для погодження; оплата послуг технологічного супроводу здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на рахунок виконавця протягом двадцяти п'яти днів з моменту підписання акту приймання-передачі наданих послуг.

Тобто, можливість внесення авансу за роботи, що будуть надані в майбутньому, взагалі не передбачено умовами укладеного договору. При цьому, вказаний договір встановлює обов'язок позивача оплатити роботи протягом двадцяти п'яти днів з моменту підписання акту приймання-передачі робіт. Додаткових угод щодо змін вказаних умов позивачем не надано. Інших первинних документів, окрім податкових накладних та платіжних доручень, позивачем не надано, що в сукупності із вищенаведеними обставинами свідчить про безтоварність укладеного правочину та, як наслідок, правомірність оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Щодо відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій, вчинених під час перевірки та оформлення акту № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року по внесенню висновків щодо заниження позивачем податку на додану вартість на суму 5000000 грн., в тому числі за червень 2014 року на суму 333 333,00 грн., за липень 2014 року на суму 4 666 667,00 грн.; визнання протиправними дій щодо внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» коригування показників податкового кредиту позивача з податку на додану вартість на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року; зобов'язання вилучити з АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» інформацію про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача, оформлену актом № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року; зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» дані податкової звітності позивача, шляхом внесення до них даних, визначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Згідно зі ст. 71 ПК України, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Приписами пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 ПК України, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно зі ст. 74 Податкового кодексу України, податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2).

Тобто, для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

Вказана позиція збігається із висновками Верховного Суду України, викладеними, зокрема, в його постановах: від 22 грудня 2015 року у справі № 814/3131/14 (21-3039а15), від 15 грудня 2015 року № 814/1645/14 (21-5231а15), від 22 грудня 2015 року № 814/116/14 (21-3638а15), від 02 грудня 2015 року у справі № 814/1115/14 (21-3660а15), від 17 листопада 2015 року у справі № 826/11901/14 (21-2944а15), від 04 листопада 2015 року у справі № 816/4598/14 (21-2261а15).

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що внесення до АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за умови підтвердження правомірності прийняття відповідного податкового повідомлення-рішення не породжують правових наслідків для позивача та не порушують його права, а тому рішення судів попередніх інстанцій у відповідній є законними та обґрунтованими.

Щодо відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» показники податкової звітності ТОВ «Київконсалт», які були виключені на підставі акта № 501/1-22-07-36884163 від 21 жовтня 2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Київконсалт» щодо підтвердження господарських відносин платниками податків за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року» та в АІС «Податковий блок» дані податкової звітності ТОВ «Київконсалт» шляхом внесення показників, зазначених у податкових деклараціях з податку на додану вартість за період з 01 червня 2014 року по 31 липня 2014 року та додатку № 5 до них, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже зазначалось, ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про поновлення в автоматизованих системах податкового обліку показників ТОВ «Київконсалт» задоволенню не підлягають, оскільки відповідні дії жодним чином не порушують права позивача.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-Енергетична Компанія "Гермес" залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 січня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24 березня 2015 року у справі № 826/19134/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна