Ухвала суду № 56972579, 14.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2016 року м. Київ К/800/29368/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:ГоловуючогоНечитайла О.М.СуддівЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року

у справі №2а-213/10/1170 (135604/12/9104)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС

про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області ДПС (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування наказу і податкових повідомлень-рішень.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 11 березня 2010 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував наказ від 17 грудня 2009 року №749. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000952341/0 та №0000962341/0. Стягнув з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 6,80 грн.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 30 червня 2011 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким адміністративний позов задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000962341/0 повністю та №0000952341/0 у частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 505 239,00 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 612 742,50 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Вищий адміністративний суд України постановою від 17 липня 2012 року змінив рішення суду апеляційної інстанції, виклавши абзац третій резолютивної частини у наступній редакції: «Скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000962341/0 у частині визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2 976 838,50 грн., у тому числі 1 984 559,00 грн. основного платежу та 992 279,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.». При цьому, скасував постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2011 року щодо задоволення позову про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000962341/0 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 213 154,50 грн., у тому числі 142 103,00 грн. основного платежу та 71 051,50 грн. - штрафних санкцій, та у цій частині справу направив на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У решті постанову суду апеляційної інстанції залишив без змін.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 02 квітня 2013 року, після розгляду справи у зазначеній частині, скасував рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000962341/0 у частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 213 154,50 грн., у тому числі 142 103,00 грн. основного платежу та 71 051,50 грн. - штрафних санкцій та прийняв у цій частині нове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.

Вважаючи, що зазначене рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким залишити в силі у цій частині рішення суду першої інстанції.

Відповідач на адресу суду касаційної інстанції письмових заперечень на касаційну скаргу позивача не надіслав.

Відповідно до частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили такі фактичні обставини справи.

Працівники контролюючого органу провели позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «ТПК «Неомодуль», ТОВ «Гамма-Плюс», ПП «Лайкост», ТОВ «Профліга», ЗАТ «Промбуд-11», ПП «Західлісбуд», ВАТ «Кордео», ПП «Агроімпексресурс», ТОВ «Шерус», ТОВ «Українська лісова промислово-заготівельна компанія» та його постачальниками за період з січня 2008 року по січень 2009 рік, про що склали акт від 24 грудня 2009 року №1150/23/32358806, яким, зокрема, встановили порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 2 167 058,00 грн. та завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 1 551 306,00 грн.

За результатами перевірки, контролюючий орган, крім інших, прийняв податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000962341/0, яким збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 250 587,00 грн., з яких основний платіж - 2 167 058,00грн., штрафні (фінансові) санкції - 1 083 529,00 грн.

Відтак, спірним у межах даної справи, є податкове повідомлення-рішення від 31 грудня 2009 року №0000962341/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, за результатом виконання господарських взаємовідносин з ТОВ «Гамма-Плюс» у розмірі 213 154, 50 грн., з яких основний платіж - 142 103,00 грн. та 71 051,50 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість слугували висновки контролюючого органу про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 142 103,00 грн., сплаченої у ціні придбаного товару у ТОВ «Гамма-Плюс», яке на дату виписки податкових накладних не мало статусу платника податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у зазначеній частині, суд апеляційної інстанції виходив з підстав недотримання позивачем вимог податкового законодавства у частині формування податкового кредиту за січень 2008 року, на підставі податкових накладних, виписаних особою, яка не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, ТОВ «Гамма-Плюс» було зареєстровано платником податку на додану вартість з 20 серпня 2003 року, відповідно до свідоцтва №19759800, яке анульовано 30 серпня 2007 року. Крім того, ТОВ «Гамма-Плюс» було зареєстровано платником податку на додану вартість від 05 лютого 2008 року, про що свідчить відповідне свідоцтво №100095687.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що у період відсутності реєстрації платником податку на додану вартість, на підставі договорів від 14 січня 2008 року №ГП/ТР-08 та від 22 січня 2008 року №ГП/ТР-08 ТОВ «Гамма-Плюс» поставило позивачу товар на загальну суму 852 618,06 грн., на підставі чого виписано податкові накладні від 21 січня 2008 року №2119 на суму 242 469,30 грн. (у тому числі ПДВ - 40 411,55 грн.), від 26 січня 2008 року №2619 на суму 282 919,90 грн. (у тому числі ПДВ - 63 819,98 грн.) та від 31 січня 2008 року №3113 на суму 227 228,86 грн. (у тому числі ПДВ - 37 871,48 грн.).

За результатом виконання вказаних договірних відносин позивач включив до складу податкового кредиту січня 2008 року, на підставі вказаних податкових накладних, суму податку на додану вартість у розмірі 142 103,01 грн.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

За змістом положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємствами-контрагентами, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарських операцій.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відтак, відповідно до приписів зазначених норм, особа не може розраховувати на податковий кредит за відсутності податкової накладної або у випадку виписки податкової накладної особою, яка у встановленому порядку не зареєстрована платником податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 25 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01 березня 2000 року №79, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання у випадках, передбачених законодавством. Анулювання реєстрації здійснюється шляхом анулювання Свідоцтва та виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою від 23 грудня 2012 року №12849, виданою Державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва, що на момент існуванні правовідносин позивача з ТОВ «Гамма-Плюс» (січень 2008 року) та видачі даним контрагентом податкових накладних, останній був позбавлений права на їх складання, у зв'язку з анулюванням свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість з 30 серпня 2007 року.

Наведеним підтверджується висновок контролюючого органу про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту січня 2008 року суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними.

У відповідності до вимог частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За встановлених обставин, висновки суду попередньої інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення у зазначеній частині є обґрунтованими та відповідають правильному застосуванню наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію суду попередньої інстанції.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судом апеляційної інстанції норм матеріального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Свиспан Лімітед» залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 квітня 2013 року у справі №2а-213/10/1170 (135604/12/9104) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.