Ухвала суду № 56972567, 29.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року м. Київ К/800/52932/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Ковтун О.С.,за участю представників позивача:Стеценка О.Л.,відповідача:Гайдая В.М.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року

у справі №826/7188/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Господарник»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Господарник» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби (далі-відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 18 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року, позовні вимоги задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року №0000532230 та №0000542230. Зобов'язав орган Державної казначейської служби стягнути з Державного бюджету України на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 294,00 грн., шляхом їх безспірного списання з рахунку відповідача.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач на адресу суду касаційної інстанції надіслав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Працівники контролюючого органу провели документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Сан-Кор Трейд» за період з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2011 року, про що склали акт від 21 грудня 2012 року №2232/22-30/30971302, яким встановили, що позивачем в порушення вимог пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 розділу ІІ Податкового кодексу України включено до складу витрат ІІ-ІV кварталів 2011 року вартість товару у розмірі 7 718 108,00 грн., отриманого від ТОВ «Сан-Кор Трейд» за нікчемними правочинами, у результаті чого завищено валові витрати на 7 718 108,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток на 7 718 108,00 грн.; статті 203, статті 215, статті 216, статті 228, статті 236 Цивільного кодексу України, що призвело до укладення нікчемних правочинів з ТОВ «Сан-Кор Трейд» у листопаді 2011 року на суму 7 236 650,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 206 108,29 грн., у грудні 2011 року на суму 6 060 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 010 000,00 грн.; підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість на 2 216 108,00 грн., у тому числі за листопад 2011 року на 1 206 108,00 грн. та за грудень 2011 року - 1 010 000,00 грн.

За результатами проведеної перевірки контролюючий орган прийняв податкові повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року №0000532230, яким зменшив позивачу суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток у розмірі 7 718 108,00 грн. та №0000542230, яким збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3 324 162,00 грн., з яких 2 216 108,00 грн. за основним платежем та 1 108 054,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про те, що позивачем включено до складу валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість вартість товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ «Сан-Кор Трейд» за нікчемними правочинами.

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що угоди укладені контрагентом позивача - ТОВ «Сан-Кор Трейд» не спричиняють реального настання правових наслідків та є нікчемними по ланцюгу постачання.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з відсутності порушень у діях позивача вимог податкового законодавства при формуванні складу податкового кредиту з податку на додану вартість та складу валових витрат по господарським операціям з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Сан-Кор Трейд».

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Сан-Кор Трейд» (продавець) було укладено договір поставки від 16 листопада 2011 року №1027, за умовами якого продавець зобов'язався продати та поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити горіх грецький без шкаралупи (ядро горіха) урожаю 2011 року, в кількості 143,30 тонн, за ціною 50 500,00 грн. за одну тонну, на загальну суму 7 236 650,00 грн.

Фактичне виконання вказаного договору підтверджується наявними у матеріалах справи актами прийому-передачі товару та видатковими накладними, датованими листопадом 2011 року, відповідно до яких ТОВ «Сан-Кор Трейд» поставило позивачу горіх грецький без шкаралупи (ядро горіха) урожаю 2011 року загальною кількістю 143,30 тонн на суму 7 236 650,00 грн.

Позивач виписав ТОВ «Сан-Кор Трейд» податкові накладні на загальну суму 7 236 650,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 206 108,33 грн.

Розрахунки за товар проведені позивачем у повному обсязі, шляхом перерахування на рахунки продавця грошових коштів, що підтверджується відповідними виписками банку.

Згідно договору поставки від 12 грудня 2011 року №1102, укладеного між позивачем (покупець) та ТОВ «Сан-Кор Трейд» (продавець), останній зобов'язався продати та поставити покупцю, а покупець прийняти та оплатити горіх волоський без шкаралупи (ядро горіха) урожаю 2011 року, в кількості 120,00 тонн, за ціною 50 500,00 грн. за одну тонну, на загальну суму 6 060 000,00 грн.

Згідно актів прийому-передачі товару та видаткових накладних, що датовані груднем 2011 року, ТОВ «Сан-Кор Трейд» поставило позивачу горіх волоський без шкаралупи (ядро горіха) врожаю 2011 року загальною кількістю 120,00 тонн на суму 6 060 000,00 грн.

Позивач виписав ТОВ «Сан-Кор Трейд» податкові накладні на загальну суму 6 060 000,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 1 010 000,00 грн.

В оплату за придбаний товар позивач перерахував на рахунок продавця грошові кошти, що підтверджується виписками банку, які долучено до матеріалів справи.

Транспортування придбаного у ТОВ «Сан-Кор Трейд» товару позивачем не здійснювалось, оскільки вказаний товар передано згідно договору комісії від 01 листопада 2011 року №К-0111/19 комісіонеру - ТОВ «Риад» за адресою: м. Херсон, вул. Нафтовиків, 10, що підтверджується актами прийому-передачі товару на комісію.

Придбаний у ТОВ «Сан-Кор Трейд» товар у подальшому експортовано за межі митної території України третій особі - «WEYMAR INDUSTRIES LLP» (Великобританія).

Так, у відповідності до приписів підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, виходячи з положень Податкового кодексу України, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 цього ж Закону визначено первинний документ як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач формував валові витрати на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, отриманих від вказаного контрагента та у зв'язку з оплатою цьому підприємству вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що відповідає вищенаведеним вимогам законодавства.

Крім того, у відповідності до приписів підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, достатніми підставами для виникнення у платника податку права на податковий кредит є наявність податкових накладних, виданих йому підприємством-контрагентом, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, встановлення судом реальності та товарності господарської операції.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що позивачем податковий кредит сформований у відповідності з зазначеними положеннями Податкового кодексу України, підтверджено відповідними податковими накладними, що виписані контрагентом зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Натомість відповідачем не наведено жодних доводів та не надано будь-яких доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість включення позивачем до складу податкового кредиту спірної суми податку по господарським операціям з ТОВ «Сан-Кор Трейд».

Крім того, висновок податкового органу, що порушення з боку контрагентів позивача по ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, свідчать про відсутність у останнього права на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та формування валових витрат є помилковим з огляду на те, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту та валових витрат від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту та валових витрат поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав для їх скасування.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18 червня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2013 року у справі №826/7188/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.